Як за короткий термін пройти шлях артилериста, піхотинця і врешті стати танкістом та які переваги на полі бою мають Leopard 1A5, військовослужбовець розповів кореспонденту АрміяInform.

Сергій потрапив у Збройні Сили України за два місяці до початку широкомасштабного вторгнення — у грудні 2021 року.

«Я хотів піти на строкову службу. Мені дід з дитинства казав, що кожен чоловік має відслужити. Але я не встиг на осінній призов. І у мене був вибір. Або чекати весни 2022 року, або йти на контракт. Я підписав контракт», — згадує «Смайлик».

Перше поранення отримав на Бахмутському напрямку

Сергій став артилеристом в 72 окремій механізованій бригаді. На початку вторгнення захищав Київщину. Зокрема, брав участь в боях за Ірпінь, Бучу, Гостомель.

«Перший відчутний момент був 27 лютого 2022 року. Ми тоді працювали на САУ. Десь у 5 метрах від неї прилетіла ракета. Не знаю, яка саме, але дуже потужна. Мені тоді пощастило. Чомусь дуже захотілося подзвонити матері. Відійшов, аби її набрати, і саме в цей момент прилетіло. Воронка утворилася 2 на 4 метри», — згадує «Смайлик».

Після Київщини були бої на Сході. Спочатку на Бахмутському напрямку, потім — Вугледарському.

«Перше поранення отримав на Бахмутському напрямку. Я на той момент був у піхоті. Танк та БМП працювали по нашій позиції. Снаряд влучив у дерево над нами. І уламками мене зачепило. Я в лікарні пробув тиждень і потім повернувся. Згодом нас перекинули під Вугледар. І там під час одного вогневого контакту мені за спину прилетів ВОГ з «підствольника», — розповідає Сергій.

Як потрапив на Leopard 1A5

Після лікування Сергія перевели в мінометники. А згодом він потрапив у 44 окрему механізовану бригаду, яка в той час формувалася. Там він мав бути мінометником, але вийшло інакше.

«Певну кількість людей перекваліфікували в танкісти. Відправили на навчання в Німеччину. Воно тривало 2 місяці. Після того повернулися, отримали техніку і відправилися на Харківщину», — розповідає Сергій.

До «Кицюні» призвичаїлися не одразу

Свою машину «Смайлик» лагідно називає кицюнею. Говорить, що спочатку було важко, бо все нове, незрозуміле. Однак вже під час боїв танкісти швидко отримали досвід та закріпили навички:

«Вже зараз при виїзді на позицію нам потрібно лише 2 хвилини, аби відпрацювати 13 снарядів першої необхідності та після цього відкотитися. Найчастіше працюємо по бліндажах, окопах. По танкам, БТРам, БМП працювали. Дружній екіпаж якось виїхав працювати по танку противника. З першого пострілу влучили. Це був, здається, Т-90».

З 3,5 км влучили у віконечко кулеметного ДОТу

Загалом, якщо все правильно налаштовано та вивірено, то в Leopard 1A5 дуже точна гармата.

«У нас був момент — на дистанції в 3,5 кілометра наш навідник влучив в кулеметний ДОТ. Снаряд прямо у віконечко залетів», — згадує Сергій.

Крім того, на танку встановлено якісні прицільні пристрої, які також використовують на більш сучасних Leopard 2.

«Раз було таке, що виїхали працювати на Куп’янському напрямку. Доїжджаємо до вогневої позиції, а навідник говорить: „бачу планшет“. Тобто він в прицілі через систему нічного бачення побачив, що один з росіян сидить і в планшеті щось клацає. Ну і почали прямо туди „насипати“», — згадує Сергій.

Витримав влучання двох протитанкових ракет

Через своє походження танк постійно привертає до себе увагу ворога, говорить «Смайлик». І як тільки його помічають, за ним починається полювання. Найбільше ворогів у небі. Зокрема, це FPV-дрони та «Ланцети». Хоч на машинах з’явилася активна броня, «мангали» та засоби РЕБ, це не завжди може допомогти. Тому танкісти намагаються робити все максимально швидко.

«Leopard 1A5 в цьому плані дуже допомагає. Вони дуже маневрені. Набагато „живіші“ за танки радянського зразка. Був момент, коли ми відстрілялися і вже противник почав працювати по нас. Ми почали відкочуватися. Зазвичай танк розганяється до 60 кілометрів на годину. Але тут механік-водій набрав більшу швидкість. Кричить мені: „Смайлик“, я 67 кілометрів їду!».

Крім швидкості та маневровості танк має й броню. Зокрема, Leopard 1A5 «Смайлика» витримав влучання двох протитанкових ракет.

«Минулого року, коли працювали прямою наводкою, нам прилетіло 2 ПТУРа в „маску“ на башті. Але танк витримав. Ми ще на ньому змогли виїхати. Екіпаж отримав поранення. Але всі вижили», — говорить Сергій.

За час служби в Сергія змінювалася не лише спеціальність, а й позивний. Спочатку, будучі в піхоті, він отримав псевдо «Смішний». Хоча ситуація на той момент була зовсім не весела, говорить військовослужбовець:

«Лежимо ми в окопі, а по нас працюють з усього, що є. Було так страшно, що капець. А ще зранку і до вечора постійно намагався підійти противник, аби вступити у вогневий контакт. Ну я подумав, що треба хоч якось підіймати настрій побратимам. І почав по-різному жартувати з того, що росіяни все ніяк не можуть по нам влучити. Тоді мені сказали, що я смішний. І от так воно причепилося. А коли перевели в мінометники, то там спитали мій позивний. Сказав, що «Смішний». Але там був старшина, який назвав інакше — «Смайликом».

Краще я тут, ніж ворог у мене вдома

Про свою мотивацію служити в ЗСУ «Смайлик» розповідає лаконічно, але без вагань:

«Краще я буду знаходитися тут, ніж противник буде у мене вдома. Краще я загину, ніж ворог буде щось робити із моєю родиною. Ніхто у нас не воює за депутатів, політиків. Всі воюють, аби захистити свою сім’ю».

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2024-12-11 06:32:00