Чоловік і сини забули про мій день народження. Я всяке очікувала побачити на свій сороковий ювілей, але точно не те, що відбулось ввечері.

– Мамо, ти не бачила мої кросівки? – Дмитро влетів на кухню з порогу. Його обличчя було зосереджене, ніби він вирішував найбільшу проблему у світі.

Я навіть не підняла очей від чашки чаю. – У передпокої, біля дверей, як завжди.

Він метнувся шукати своє взуття. Здається, хлопці забули, який сьогодні день. Я зробила ковток чаю і подивилася у вікно. Мене накрила хвиля суму. Чи справді це сталося? Мій сороковий день народження, а у хаті – жодного натяку на свято.

З пошуками йому допоміг старший брат. Артем зайшов на кухню, окинув мене швидким поглядом і кинув коротке:

– Мам, в тебе все нормально?

“Нормально?” – це все, що він міг сказати? Я відчула, як моє серце стискається, але вирішила не показувати розчарування.

– Ти не забув, що сьогодні? – запитала я, роблячи вигляд, що мию чашку.

Артем здивовано стиснув плечима.

– Що? У нас контрольна з математики… а, ще фільм вийшов крутий, планую з хлопцями сходити.

Все було зрозуміло. Сини зайняті своїм життям. А чоловік? Ну, він, мабуть, пам’ятає. Дмитро поспішив до школи, Артем кинув “Бувай, мамо!” і пішов за ним. Кухня знову наповнилася тишею.

Чоловік з’явився лише о десятій. Виглядав сонним, чухав голову і ледве тримав очі відкритими. Я чекала хоч якогось натяку на те, що він згадає. Але замість цього він мовив:

– Кохана, я трохи запізнився на зустріч, можеш мене підвезти?

Я витримала паузу, глибоко вдихнула і промовила:

– Дмитре, знаєш, який сьогодні день?

Він задумався, а потім усміхнувся:

– П’ятниця!

Це було останньою краплею. Весь день я провела на автопілоті. Приготувала обід, помила підлогу, перевірила пошту. Але в душі було пусто. Мені не хотілося ані сваритися, ані пояснювати.

Після обіду я вирішила: якщо для моєї сім’ї мій день народження нічого не означає, то я святкуватиму сама. Одягнувшись у найкращу сукню, я пішла до перукарні. Новий стиль зачіски одразу підняв мені настрій. Далі був похід до магазину, де я дозволила собі придбати елегантні туфлі на підборах.

Увечері я вирушила до кафе, щоб посидіти з чашкою ароматної кави. Поруч за столиком жінка розповідала подрузі про свою родину. Я зловила себе на думці, що надто довго забувала про себе.

Повернувшись додому, я була здивована. Квартира сяяла чистотою, а з кухні долинав запах свіжоспечених млинців. Усі троє чоловіків чекали мене за столом із розкаянням на обличчях.

– Мам, ми тебе любимо, – сказав Артем.

– Вибач, що забули. Ми виправимося, – додав Дмитро.

Чоловік підійшов до мене і ніжно обійняв:

– Кохана, це була наша помилка. Ми хочемо зробити тобі сюрприз у ці вихідні. Тільки скажи, чого ти хочеш.

Я відчула тепло в душі, але вирішила висунути умову.

– Я хочу один день на тиждень для себе. Ніяких питань, ніякої допомоги. Просто час для мене.

Вони мовчали кілька секунд, а потім дружно кивнули. Це був початок змін.

А як ви святкуєте свій день народження? Чи даєте собі можливість бути головною у цей день? Напишіть свої поради, мені буде цікаво дізнатися.

Джерело