Мені також не кортіло прокидатися із самого ранку, але що вдієш.

Кому це не спиться, – обурився чоловік, тягнучись за телефоном. Він ще кілька хвилин роздивлявся номер на екрані. І тільки після цього відповів на дзвінок.

-Привіт, мамо,- почула я. І зрозуміла, що добра сьогодні годі й чекати. 

Виявилося, свекруха без попередження приїхала до нас. Уже стоїть на вокзалі із великими сумками. Додому не виженеш, бо потяг аж ввечері та й залишати саму у великому місті якось совісно.  

Я глянула на годинник. Шоста ранку… Стало ще гірше на душі. 

Такі сюрпризи від своєї свекрухи я не люблю найбільше.

-Що сталося? – запитала я, ніби нічого й не чула. 

-Мама приїхала, – пробурмотів чоловік. 

– їдеш за нею?

-Таксі викликав. Доки я зберуся, заведу машину, то вона замерзне на вокзалі.

– Але ж це дорого.

– А що вдієш?

До того ж твоя мама вже була у нас місяць тому… Аж тиждень гостювала. 

-А я що вдію? Не я ж її запрошував, – відповів чоловік.

Ясна річ, що гостей ми не чекали і приймати теж не збиралися. До того ж після робочого тижня у квартирі був повний безлад. Це точно не сподобається свекрусі.

Але мама є мама, приїхала, отже, треба прийняти…

Я хутко підвелася з ліжка, переодягнулася, застелила у спальні і пішла на кухню. Думала, встигну ще трохи прибрати і зварити сніданок – та де там! Тільки встигла витягнути із морозилки колети, які якось приготувала заздалегідь і заморозила, як у двері вже подзвонили.

Нічого із запланованого я взагалі не встигла. Свекруха вже стояла на порозі. Чоловік допоміг матері занести сумки, а їх, повірте, було дуже багато. Я навіть здивувалася, як вона їх сама дотащила.

Гостя привіталася, зняла куртку і взуття й побігла розбирати сумки.  

Я думала, ми спершу поснідаємо, але пакети їй були важливіші. Ну нічого, я все одно закінчувала приготування. Час ще був.

– Дивіться, що я вам привезла, –  втішилася жінка.

Там були домашні закрутки: огірки, помідори, капуста, перець, варення і таке інше. 

-Я просто бачила минулого разу, що ви купували квашені огірки в магазині. Це дорого. Тому вирішила вам привезти домашніх. У своїх же брати дешевше, ніж у супермаркетах.

Я оторопіла від такої заяви. Мало того, що нам в принципі нічого із того не було потрібне, так у нас ще й гроші за це вимагали.

– Ми таке не сильно їмо. І купувала я ту баночку огірків, коли ви були в гостях, щоб зробити олів’є вам. Самі ми салати з майонезом майже не їмо,- не стрималася я.

Свекруха засмутилася.

-Мені все це назад везти? Я взагалі планувала вам так привозити періодично.

-Мамо, все добре. Ми тобі за все заплатимо, – сказав чоловік.

Після цих слів його матір знову повеселішала. Дякувати Богові, хоча б цього разу вона не збиралася сидіти у них кілька днів. Схопила гроші і поїхала додому того ж вечора. 

А я тільки задумалася. Вона ж сказала, що періодично хотіла привозити закрутки. А що як і справді зачастить до них? Грошима ж її вже приманили – і все. Тепер рятунку від неї не буде.

Та ще й помідори, які пенсіонерка привезла виявилися надто кислими. Як і огірки. Надто багато оцту в маринаді. Може, їй і смакує, але мені геть не сподобалося. Довелося викидати. Прикро це все. Гроші ж уже заплачені. Так і виходить, що тратимося ні на що. Оце свекруха у нас бізнесменка виявляється.

Чоловік зі мною погодився, але вдіяти нічого не міг – мама все ж таки. 

І як тепер пояснити все це свекрусі так, щоб вона не образилася? Та й грошима на її приїзди ми не запасемося. Розумію, що й чоловік не хоче її засмучувати, а я не бажаю викидати свої гроші на вітер. Кожна копійка дорога зараз. Тепер сиджу й чекаю, що рано чи пізно родичка вернеться о нас із новою партією закруток.

Чи не надто невістка драматизує?

Як вирішити це питання без конфлікту?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими