Чому не брали у полон угорських гонведів, які служили німцям
Поділитись
Напередодні 87 річниці (15 березня) проголошення Карпатської України відомий історик Микола Бандрівський ще раз згадав про угорських на той час окупантів, які воювали на боці німців і нещадно знищували українське населення.
Що ж тоді відбулося у березні 1939 році в Українському Закарпатті..?
Українці по тамтой бік Карпат жили у складі Чехословацької Республіки і мали у ній свій український автономний край який із 26 жовтня 1938 року офіційно став називатися Карпатською Україною. Хоча тогочасний наш автономний уряд погодив й паралельне вживання іншої назви – “Подкарпатська Русь”.
Однак із листопада 1938 року значна частина Карпатської України – згідно із рішенням Віденського арбітражу – була передана Королівству Угорщина зокрема райони Ужгорода, Мукачева і Берегова.
Тому наші закарпатські земляки щоби захистити себе від угорських і польських армій, терміново створили Збройні Сили Карпатської України – “Карпатську Січ” із центром у Хусті, де на той час знаходилася резиденція нашого прем’єр-міністра Августина Волошина.
17 березня 2026 р., виповнюється 152 років з дня народження видатного громадсько-політичного, релігійного діяча, президента Карпатської України, Героя України (посмертно) Августина Волошина (1874–1945)
6-го березня 1939 року Гітлер дав дозвіл військам угорського королівства повністю окупувати Карпатську Україну. І в ніч із 13 на 14 березня злощасні мадяри розпочали військове вторгнення на українські землі Закарпаття…
Про те, як тоді все відбувалося, судіть самі:
ось наприклад цитата із щоденника угорця-гонведа Ференца Болдижара (рота 46/1.2., польова пошта 115/20):
«Коли ми зайшли у село, перші три будинки підпалив я сам. Чоловіків, жінок і дітей ми вбили, село спалили. Пішли далі… Наші доблесні гусари підпалили село, третя рота підпалювала ракетами. Звідти ми далі пішли у розвідку. За час, який ми провели у розвідці, гусари спалили шість сіл…”
Про перебування угорських військових підрозділів на теренах сьогоднішньої Західної України зокрема в часи Другої Світової війни, у галицьких українців залишилися дуже сумні і трагічні спогади. Недарма ж у військах, які воювали із нацистською Німеччиною, якій тоді служили угорці, був неписаний закон: “угорських військових у полон не брати”.
Тобто, німецьких солдат і офіцерів у полон брали, а угорців – ні. А, коли десь відловлювали то за законами військового часу без суду і слідства розстрілювали на місці… Бо, було за що…
На цій світлині ви бачите, як угорські солдати-гонведи для офіційного фото заграють із місцевими мешканцями демонструючи вдавану ідилію…
А на головному фото угорський солдат… змиває кров зі свого штик-ножа після бою з українськими воїнами поблизу Хуста 16 березня 1939 року.
Читайте також: