У сорок п’ять років я нарешті змогла здійснити свою давню мрію, та придбати дачу за межами міста.

Чоловік Іван до моєї витівки поставився з особливим ентузіазмом, сидіти влітку в чотирьох стінах. було для нього катуванням.

Дачу ми придбали стареньку. Будиночок вимагав ремонту, а земельна ділянка, та сад – догляду. Близько пів року ми витратили на те, щоб привести дачу та ділянку до ладу.

Коли ми зібралися туди вперше після ремонту, за нами несподівано ув’язалася свекруха.
– Хочу подивитися, що у вас там за дача, – діловито промовила Тетяна Леонідівна.

На наш загальний подив, свекрусі все сподобалося. Особливо сильно до душі їй припала лазня.
– Ой, щотижня приїжджатиму до вас паритися, – захоплено промовила жінка.

Я поставилася до слів свекрухи несерйозно. Проте, дуже скоро усвідомила, що дарма подумала, що свекруха пожартувала!

Кожну нашу поїздку вона нав’язувалась разом із нами. Після третього разу я зрозуміла, що мене це дратує.

Купівля дачі була необхідна для відпочинку нашої сім’ї, а не для того, щоб із нами постійно тягалася свекруха.

– Не кажи своїй мамі, що ми цими вихідними поїдемо на дачу, – попросила я чоловіка.
– Чому? Вона дуже образиться, якщо дізнається, що ми поїхали без неї, — здивовано поцікавився Іван.

– Ваня, хочу тобі нагадати, що цю дачу ми купували для себе, а не для неї! Потрібна їй дача, хай купує собі!

– Вона три місяці тому мені вихвалялася, що в неї на депозиті лежить майже мільйон!
Чоловік неохоче збрехав матері про те, що цими вихідними у них справи, і вони нікуди не їдуть.

– Ой, яка шкода! Я в лазні хотіла попаритись, – ображено зітхнула жінка.
Перші вихідні за останній місяць ми, нарешті, змогло провести удвох.

– Покличмо друзів у суботу? Покажемо їм дачу, шашлики посмажимо? – запропонувала я чоловікові. Мамі скажи, що в нас будуть гості.

Я чомусь вирішила, що ця інформація зупинить свекруху. Однак, я дуже помилилася!
Приїхавши в п’ятницю ввечері, я здивовано побачила, що свекруха вже на дачі.

– Як ви тут опинилися? – оторопіла я, побачивши свекруху, яка ходила між грядок, у яскравому купальнику.

– Вчора ще приїхала, – діловито відповіла вона.

– Хіба Ваня не казав вам про те, що завтра сюди приїдуть наші друзі? – сконфужена присутністю свекрухи, спитала я.

– Казав. Сподіваюся, вони мені не завадять, – жінка нахилилася до грядки, й зірвала маленький огірок.

Мабуть, на моєму обличчі з’явилася дурна усмішка. Я розвернулася і прямим ходом попрямувала до чоловіка.

– Чому твоя мама тут? Я ж просила тебе сказати їй, що в нас будуть друзі!
– Ну я казав їй, – почервонівши, зам’явся Іван.

Я, дивлячись на чоловіка, примружилася і запитливо підняла догори брову. Тільки зараз я запитала, як вона опинилася на нашій дачі.

Я точно знала, що ключів у свекрухи не мало бути. Якщо тільки ​​їх їй не дав Іван.
– Звідки у неї ключі від нашої дачі? – роздратовано процідила я.

По тому, як чоловік почав чухати потилицю, та ховати очі, я зрозуміла, що це Іван віддав матері дублікат ключів.

– Тобто, порадитись зі мною, ти навіть не подумав? Твоя мама прописалася на нашій дачі? Я хочу приїжджати сюди, та відпочивати!

– Бачачи, що ми її не беремо з собою, вона вирішила нахабно сюди їздити, коли захоче?

– Що в цьому такого? Вона ж не додому до нас їздить без попередження, – спробував пожартувати чоловік.

– А дача – це не будинок? Вибач мені, але ти несеш якусь нісенітницю! Швидше за все, вона завтра ще й морду повертатиме, коли гості приїдуть!

– Даремно ти так погано думаєш про мою маму. Вона компанійська людина, – чоловік знову спробував пожартувати.

– Ага, ми ще поговоримо на цю тему, – з недовірою пробурчала я.
Наступного дня, коли приїхали гості, я зрозуміла, що свекруха незадоволена.

– Навіщо ви стільки народу покликали? Їх же не прогодуєш!
– Не хвилюйтесь, – намагаючись зберігати самовладання, відповіла я.

Свекруха похитала головою, показуючи, що вона не згодна з моєю думкою.

Мене так і підмивало осмикнути свекруху і нагадати про те, що вона тут такий самий гість, як і всі інші.

Іван разом із друзями почав смажити шашлики, та топити лазню. Спершу було вирішено сісти за стіл.
Свекруха, одна з перших почала наминати шашлики, та поводитися так, ніби вона – господиня дачі.

На всі запитання гостей вона відповідала швидше, ніж ми з Іваном встигали розкрити рота.

– Хто хоче у лазню? – запитав чоловік, коли з шашликами було покінчено.
– Я піду перша, – свекруха схопилася з місця і, легкою ходою потрусила у бік лазні.

Я стиснула зуби, невдоволена тим, що свекруха надумала командувати на чужій дачі.
– Навіщо так топити? – через десять хвилин вона вискочила з лазні надвір.

– Вона топилася не для вас, а для чоловіків, вони хотіли гарячіше, – не стрималась я.

– Ну, я пішла перша. Це треба було враховувати, – витираючи волосся рушником, пробурчала свекруха.

Решта дня пройшла натягнуто. Свекруха скрізь сунула свій ніс, показуючи гостям, хто в хаті господар.

Мене настільки сильно розлютила поведінка жінки, що я була ладна прямо зараз виставити її за поріг.

– Забери у матері ключі, – стала я напирати на Івана. Не хочу, щоб вона заявлялася сюди, коли захоче.

Чоловік пообіцяв, що це зробить, але так пальцем і не поворухнув. У цьому я переконалася наступних вихідних, коли після приїзду виявила, що свекруха не просто тут, вона притягла на дачу ще й своїх подруг!

– Теж вирішили шашлики з дівчатами посмажити, – з задоволеним виглядом промовила свекруха.
– Чому не спитали у нас дозволу? – холодно запитала я.

– Навіщо? Я взагалі хотіла ось про що поговорити з вами. Я забираю цю дачу, мені вона дуже подобається. А ви собі іншу купіть!

Я здивовано подивилася на свекруху і нервово заморгала віями. Її слова шокували мене!
– Ви її хочете купити?

– Ні! Звідки я маю гроші? – заперечила свекруха, забувши про те, що раніше похвалилася мені депозитним вкладом.

– Чому ви вирішили, що вони є у нас, і ми поступимося вам дачею? – я схрестила руки на грудях.

– Ви ж молоді, назбираєте ще! Перш ніж купити собі іншу дачу, можете на цю приїжджати, – незворушним тоном сказала вона.

– О, дякую! Повірити не можу, що ви нам дозволяєте сюди приїжджати! Поверніть мені ключі, забирайте своїх подруг і – скатертиною дорога!

Свекруха здивовано закліпала очима. Здавалося, вона зовсім не чекала від мене подібних слів.
Вона була впевнена, що ми з Іваном, без жодних умов, поступимося їй своєю дачею.

– У вас тридцять хвилин, щоб забрати звідси своїх подруг, і не ганьбитися! – я постукала пальцем по циферблату наручного годинника.

Я не знала, що саме свекруха сказала своїм гостям, але за двадцять хвилин вони всі пішли з дачної ділянки.

Перед виходом свекруха, з гордим виглядом, шпурнула мені в обличчя ключі від дачі.

Іван спробував стати на бік матері, та заступитися за неї, але я стала в позу і заявила, що частина дачі, та ремонт у ній, зроблено на мої гроші!

Чоловік прикусив язика і більше не порушував цієї теми. А свекрушенька образилася на нас, та перестала з нами спілкуватися!

Можливо, вона думала, що я буду за нею шкодувати, та ревіти щодня? Мабуть, я її розчарую! Мені начхати на неї!

Я такої наглої жінки ще не бачила! Стерво, та й годі! Ви зі мною згодні? Ви б так вчинили?