Чи може росія воювати “вічно”
Поділитись
Упродовж багатьох століть було неодноразово доведено, що будь-яка війна потребує великих грошей.
Без фінансування озброєння, без виплат військовим, без забезпечення тилу, який працює на війну вона швидко закінчується. Закінчуються ресурси і фінансування війни – немає кому і чим воювати. Це доведено тисячолітньою історією.
Колись керівник “Нафтогазу” Андрій Коболєв оцінив можливості російських окупантів
Поки Кремль продовжує вдавати, що готовий воювати «вічно», Захід почав затягувати справжній зашморг — не в заявах, а в реальній економіці та логістиці.
І цей костур нарешті почали методично вибивати з-під кремлівських кадебешників.
Білий дім Трампа таки згадав, що його цікавить результат, а не нескінченний процес.
Саме тому акцент було зміщено з оголошення санкцій на папері на їх реальну імплементацію — із конкретними діями та відчутними наслідками.
Результат — захоплення ключових танкерів-порушників. Від Marinera до M/T Skipper. Без зайвої дипломатії та без ілюзій щодо «сірих зон».
Але морські перехоплення — це лише половина історії.
Друга половина — руйнування попиту.
Індія: кінець «дешевої нафти без питань»
У січні відбувся показовий зсув: Індія, ключовий покупець російської нафти у 2023–2025 роках, почала відмовлятися від нових закупівель.
Формально — через санкційні, страхові та платіжні ризики.
Фактично — через зміну балансу ризик/вигода.
Китай: купує, але диктує правила
Китай — складніший і цинічніший кейс.
Пекін не «відмовляється» демонстративно. Він робить значно гірше для Кремля:
він користується слабкістю партнера:
• різко тисне на дисконт,
• вимагає максимальної прозорості та контролю логістики,
• уникає тіньових схем, які можуть зачепити китайські банки, страхові компанії чи державні корпорації,
• і дедалі частіше наполягає на поставках у форматі, вигідному виключно йому — за ціною, строками та валютними умовами.
Для Росії це означає просту річ: навіть ті барелі, які доходять до Китаю, приносять значно менше грошей, ніж раніше.
А будь-яке ускладнення логістики або новий раунд перехоплень миттєво зменшує і ці обсяги.
Чому це важливо — в цифрах
1. Падіння логістичної здатності.
Лише за один місяць з обороту виведено близько 200 тис. тонн чистого тоннажу. У перекладі на реальність — це мільйони барелів, які фізично не дійшли до покупця.
2. Логістичний колапс.
Січневі захоплення, «кінетичні санкції» та охолодження з боку Індії вже вибили близько 10% потужностей російського тіньового експорту порівняно із середніми показниками 2025 року.
3. Ефект доміно.
Окрім конфіскованих суден, ще понад 40 танкерів або простоюють, або хаотично змінюють прапори та власників. Вартість ризику втратити все судно перевищує будь-який можливий прибуток.
4. Удар по грошовому потоку.
Коли одночасно:
• падає фізичний обсяг експорту,
• звужується коло покупців,
• Китай платить менше,
• а витрати на логістику ростуть,
нафтові доходи тануть значно швидше, ніж це видно в офіційній статистиці.
Головний висновок
Кремлівська стратегія «гри в довгу» базувалася на двох припущеннях:
1. Захід не наважиться на фізичне перехоплення суден.
2. Азійські покупці завжди заплющуватимуть очі на ризики.
Так виглядає, що обидва припущення виявилися хибними.
Коли нафтові доходи Кремля падають не через ціни, а через те, що:
• судна бояться виходити в море,
• Індія бере паузу,
• Китай диктує умови,
термін «вічної війни» скорочується не поступово, а в геометричній прогресії.
Економіка — це наука про ресурси.
А ресурси мають властивість закінчуватися швидше, ніж фантазії кадебістів про світове панування.