Ексклюзив

У період із 24 лютого 2022 року й до сьогодні, велика кількість українців були змушені залишити свої домівки та втікати від війни. Дехто з них знайшов прихисток в інших областях України та став внутрішньо переміщеною особою. А значна частина, особливо у перші тижні війни, покинула територію нашої держави та виїхала до інших країн. Дехто з  цих людей вже повернувся додому, а дехто ще залишається за кордоном в очікуванні розвитку подій війни. Є третя категорія людей – ті, хто вирішив не повертатися в Україну та назавжди залишитися за кордоном. 

Вимушена міграція та постійні жертви серед мирних українців та втрати воїнів на фронті негативно вплинули на демографічну ситуацію в країні. Однак – чи почалися проблеми в демографічній ситуації через повномасштабну війну? Чи були інші передумови скорочення населення? Скільки буде українців через десять років? Журналісти «Київщини 24/7» зв’язалися з експертами з питань демографії, щоб розібратися у цій непростій ситуації та щоб зрозуміти як українцям вибратися із демографічної ями. 

В Україні діє Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, який вивчає саме демографічний стан у державі. Заступник директора Інституту Олександр Гладун повідомив журналістам «Київщини 24/7», що через війну наразі достеменно невідомо скільки людей проживає в Україні. Проте все ж було проведено чисельні підрахунки і певні цифри та картина є.

«Наразі ми не маємо точних даних про кількість людей, які перебувають на території України. На початку 2024 року було проведено оцінку чисельності населення, і вона склала 35,2 мільйона осіб у межах кордонів 1991 року, включно з окупованими територіями та анексованим Кримом», – прокоментував науковець. 

Демографічні дослідження під час війни складні. Однак в Інституті демографії все ж проводять підрахунки і вони базуються на аналізі даних  різних джерел. Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії, розповів як відбуваються демографічні дослідження у сучасних українських реаліях:

«Демографічні дослідження ґрунтуються на збиранні даних з різних джерел, їх аналізі та формуванні висновків. Щодо народжуваності та смертності, ми орієнтуємося на показники Міністерства юстиції України, яке оприлюднює кількість актів про народження і смерть кожні пів року. Дані про міграцію отримуються від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, яке оцінює кількість українців, які виїхали за кордон у зв’язку з війною», – зазначив науковець. 

Також, за словами Олександра Гладуна, демографи використовують у своїх дослідженнях дані МЗС та Державної прикордонної служби. Проте ДПСУ може оперувати виключно даними з західного кордону, адже кордон з Росією не контролюється, що ускладнює оцінку міграційних потоків. 

Мільйони українців за кордоном і тисячі загиблих вдома

На жаль, війна забирає людські долі як на фронті, так і в тилу. Ще на початку 2024 року, Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна за час повномасштабної війни втратила 31 000 військових.

«Жертвами повномасштабної російської агресії стали понад 30 тисяч мирних громадян України: 10 тисяч 378 людей загинули та 19 тисяч 632 було поранено. Ці дані відображають лише верифіковано організацією кількість жертв серед цивільних: насправді їх набагато більше, але точну цифру до завершення війни встановити неможливо», – таку статистику звели в ООН на початку 2024 року. 

Щодо ситуації з біженцями, то згідно з даними українського МЗС станом на 21 червня 2023 року за кордоном перебувають 8 мільйонів 177 тисяч українців. Це 20% від кількості населення, яке фіксувалося ще до 24 лютого 2022 року.

«Понад 7,8 млн перетинів кордону українцями зафіксувала Державна прикордонна служба за перші 4 місяці 2024 року. Це значно менше, ніж в аналогічний період минулого року. Близько 69 тис. осіб виїхали та не повернулися», – повідомляє платформа Опендатабот. 

Проте Олександр Гладун, з посиланням на Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, називає значно нижчу кількість українців за кордоном.

«Зараз Управління Верховного комісара ООН у справах біженців оцінює кількість українців за кордоном у 6,7 мільйона осіб. Однак, це число може бути завищеним приблизно на мільйон через подвійний облік мігрантів у різних країнах. Орієнтовно, від 30 до 50 відсотків українців за кордоном можуть залишитися там на постійне проживання. Якщо після війни повернеться близько половини — приблизно 3 мільйони осіб — це буде вважатися позитивним результатом», – підкреслив Олександр Гладун. 

Також науковець зауважив, що серед причин, які впливатимуть на кількість людей, які повернуться в Україну — це тривалість війни та політика щодо українців в країнах перебування.

Українці – одна з найбільш старіючих націй у світі

Чи не найважливішими показниками, якими користуються демографи, є загальна кількість населення та показник народжуваності. Так, за результатами досліджень Незалежного центру охорони здоров’я Вашингтонського університету, українці є однією з найбільш старіючих націй у світі, посідаючи 179 місце зі 195 країн. Фахівці оцінювали, в якому віці у мешканців різних країн виникають типові для похилого віку хвороби. В українців такі недуги починають проявлятися з 57 років. Така тенденція, старіння нації, безпосередньо впливає на демографічну перспективу у нашій українській державі. При цьому «старіти» українці почали ще задовго до війни з рф.   

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи Національної академії наук України, станом на 1991 рік на 11,8 дітей у віці до 15 років припадало 9,6 потенційних «дідусів» та «бабусь», то в 1999 році цей показник вирівнявся: 10 до 10-ти. У 2020 році на 10 літніх людей припадало уже 6,8 «онуків». Пік кількості населення в Україні припадає на 1993 рік. Тоді було зафіксовано цифру в розмірі 51 млн 870,4 тисячі осіб, а за два роки до цього було зафіксовано найвищий показник народжуваності – 630,8 тис. немовлят.

Ми поцікавилися в Олександра Гладуна – чи може зростання народжуваності розв’язати демографічне питання в Україні? Його відповідь була категоричною:

«Ні, цього недостатньо. Для стабілізації чисельності населення, кожні 100 жінок мають народжувати 210-220 дітей протягом свого репродуктивного періоду. Напередодні повномасштабного вторгнення у 2021 році цей показник складав лише 116 дітей на 100 жінок». 

Також демограф назвав причини низької народжуваності. 

«До початку повномасштабної війни українські жінки в цілому мали настанови на двох дітей, але на практиці переважає модель однодітної сім’ї. Основні проблеми — економічні. Жінки зазначають, що низькі зарплати, відсутність доступного житла, труднощі з влаштуванням дітей у дошкільні заклади є чинниками, які утруднюють реалізації планів щодо кількості дітей. Важливими факторами є також недостатня матеріальна підтримка при народженні дитини та потреба в безкоштовній освіті», – підкреслив науковець. 

Така ж тенденція низької народжуваності спостерігається й у Західній Європі: у середньому 150-160 дітей на 100 жінок, інколи 180. Навіть у країнах із більш сприятливими умовами для сімей ситуація не є ідеальною.

Для того, аби зрозуміти масштаб демографічної ями, в яку летить Україна, варто переглянути аналогічні дані за 2019 рік. Загальна кількість населення – 41 млн 732.8 осіб. Кількість новонароджених – 308.8 тисяч осіб. Проте варто відзначити, що це найнижчий показник із 1991 року, а середній щорічний показник близький до цифри 400 тисяч осіб. Смертність у 2019 році сягала 581.114 тисяч осіб.  

Отже, можна чітко окреслити проблему – кількість населення та показник народжуваності щороку невпинно зменшується, а смертність – зростає.

Проблеми в демографії України почалися ще до війни

В Україні зараз складається дещо не правильна тенденція: винити в усіх бідах війну та рф. З демографічною кризою цей аргумент не може бути ключовим, адже невпинне скорочення чисельності населення України та старіння нації розпочалося задовго до війни.

Починаючи з 1993 року, рівень чисельності населення невпинно падає. Експерти називають серед причин демографічної кризи такі основні:

• низький рівень життя та медицини;
• політична нестабільність;
• невпевненість у завтрашньому дні;
• витік інтелектуальної та робочої сили;
• низька соціальна захищеність населення;
• високий рівень корупції; 
• відсутність розумної демографічної політики.

І це тільки короткий список причин «плюс» війна, які привели українців до точки, де ми перебуваємо – демографічна яма.  

Проблемою є те, що навіть винних у цій ситуації знайти неможливо, адже Україна скочувалась у демографічну яму не залежно від того, який із президентів був біля «керма» і незалежно від того, що в Україні розпочалася повномасштабна війна.

Прогноз та стратегія розв’язання демографічного питання

Інститут демографії надав прогноз демографічної ситуації на 1 січня 2033 року. Тож якщо ситуація кардинально не зміниться, населення України складатиме від 24 до 32 мільйонів людей. Прогнози є максимально невтішними для нашої держави.

«Це довга розмова про потенціал демографічного зростання, про старе населення, про втрати через низьку народжуваність, про втрати через високу дочасну смертність, особливо чоловіків, до цього додалася міграція, яка на сьогодні перетворилася на головний драйвер демографічної динаміки – все погано. Значно гірше, ніж хтось може собі уявити. Варіація прогнозу на 2033 рік,  – від 26 до 35 млн у кордонах 1991 року», – заявила Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.

Отже, демографічна криза є однією з найгостріших проблем, адже  кількість населення невпинно падає. За певних дій влади, державних програм та завершення війни в короткостроковій перспективі, ми можемо розраховувати не на розв’язання цієї проблеми, а хоча б на її стабілізацію.

«Говорити про відновлення чисельності населення – популізм і дурниці. Ми не зможемо зробити це. Проблема не тільки українська, а й загальноєвропейська. Але в Україні вона значно гостріша, зокрема через війну. Ми не можемо відновити кількісні параметри, тому коли йдеться про відродження людського потенціалу, варто дискутувати про якісні характеристики», – зазначила Елла Лібанова.

Наразі Кабінетом міністрів України розроблено стратегію покращення демографічної ситуації, яка розрахована на термін у 16 років. Обговорення стратегії здійснювали від 28 березня до 1 червня 2024 року. Вона на стадії розгляду та обговорень. 

«Стратегія – це як каркас, який пізніше буде обростати конкретними планами, заходами з її реалізації. Було зроблено лише частину роботи – підготовлено документ, а конкретні плани до нього будуть складатися окремо. Кожен план буде розрахований на два роки, він буде складатися та виконуватися міністерствами та відомствами, які до цього причетні та місцевими органами влади», – зауважив Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. 

Серед напрямків роботи, які мають покращити демографічну ситуацію, основними є заохочення громадян України, які проживають за кордоном, повертатися додому, а також підвищення рівня народжуваності.

«Важливо створити належні умови із наданням підтримки сім’ям у реалізації прагнень народити і виховати бажану для них кількість дітей. Найприйнятнішим є виховання дітей у біологічних сім’ях, а за неможливості – у прийомних сімʼях. Це потребує формування системи соціальних послуг, якими забезпечуватиметься, зокрема, запобігання відмовам батьків від дітей, а також деінституціоналізація догляду за тими дітьми, які перебувають в інституційних закладах. Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки передбачає, що до 2026 року 99 % дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають бути забезпечені сімейним доглядом, вихованням в умовах, наближених до сімейних, з яких не менше ніж 95 % виховуватимуться в сім’ях громадян», – зазначено із ключового в стратегії. 

Кожна стратегічна ціль урядовох програми передбачає свої умови для поліпшення демографічної ситуації.

Підвищення народжуваності та підтримка сімей – це створення середовища, дружнього до сімей з дітьми, підвищення економічної самодостатності сімей, сприятливі умови для поєднання батьківства із професійною зайнятістю, комплексна підтримка сімей з дітьми до досягнення ними повноліття, умови для виховання дітей у біологічних або прийомних сім’ях.

Стратегічна ціль: зниження рівня передчасної смертності — це мінімізація поведінкових факторів смертності, поліпшення загального стану здоров’я населення, підвищення доступності та якості медичної допомоги, адаптація сфер медичних і соціальних послуг для осіб з інвалідністю, збереження людської гідності та забезпечення якості життя у період хвороби.

Забезпечення міграційного приросту населення – це повернення вимушених мігрантів та закордонних українців, спрощення процедури набуття громадянства для українців за кордоном, залучення іноземних мігрантів для задоволення потреб ринку праці, інтеграція та культурна адаптація іммігрантів. Серед факторів міграційного приросту населення можна розглянути приплив в Україну мігрантів з менш розвинених країн. Але це питання складне та багатогранне.  

«Міграція залежатиме від потреб на ринку праці та демографічної ситуації в Україні. Зараз є потреба у робочій силі, але після завершення війни ситуація може змінитися через демобілізацію військових та повернення українців з-за кордону. Залучення іноземців на ринок праці доцільне тимчасово, без надання громадянства, з підписанням контрактів на певний час», – звернув увагу заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.

Також науковець закликав ретельно підходити до питання залучення мігрантів. Одним із варіантів залучення іноземців та їх адаптацію до Української культури він бачить навчання закордонних студентів у наших вишах. Окрім того, він окреслив ризики, повʼязані з потенційним потоком мігрантів.

«Невиважене надання громадянства може призвести до значного припливу мігрантів із менш розвинених країн, що може змінити соціальну та демографічну структуру країни й викликати суспільну напругу, як це сталося в деяких країнах Західної Європи».

Оптимальне розміщення населення — інтеграція внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в місцеві громади, розвиток територій ризикованого проживання.

Ціль: адаптація до демографічного старіння та активне довголіття – це підтримка здоров’я та добробуту осіб похилого віку, створення умов для самореалізації та активного життя осіб похилого віку, соціальна інтеграція осіб похилого віку та формування суспільства для всіх вікових груп.

Щодо розвитку можливостей для якісного життя. Це формування безпечного соціального та екологічного середовища, забезпечення громадян власним житлом, підвищення рівня економічної самодостатності та добробуту, доступність та якість соціальної інфраструктури, соціальна згуртованість українського суспільства.

Економічний, фінансовий складник є однією з основних у питанні розв’язання демографічної проблеми. Особливо гостро питання коштів стоїть в військових реаліях.

«Стимулювання економічної підтримки родин може допомогти реалізувати їхні репродуктивні плани, але кардинального збільшення народжуваності це не забезпечить. Якщо родина налаштована на двох дітей, матеріальна підтримка може допомогти реалізувати ці плани. Проте, реальних фінансових ресурсів у держави наразі немає, і підвищення податків свідчить про обмежені можливості. Попри це, вкладати кошти у своє населення необхідно, інакше зросте потреба в залученні мігрантів. Після завершення війни треба буде підрахувати наявні ресурси, провести перепис населення і глибокі соціологічні дослідження для ухвалення обґрунтованих рішень щодо демографічної політики», — висловився Олександр Гладун.

Отож, нині проблематика демографії є однією з основних у нашій країні. Хоча й виникла вона набагато раніше, ніж більшість наявних соціальних проблем. Беручи до уваги війну, яка триває у нашій країні, демографічна ситуація стискається до короткого питання – «Хто залишиться?» Тому демографічна криза – це одне з тих завдань, яке необхідно вирішувати поступово та максимально комплексно, щоб не скотитися в демографічну яму, з якої складно буде вибратися.

Читайте також: Втрачене дитинство: як білорусь та рф викрадає та перевиховує українських дітей

Фото: з відкритих джерел, Слово і діло

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.