Щороку 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту — одного з найжахливіших злочинів в історії людства. Саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили нацистський табір смерті Аушвіц-Біркенау, який став символом індустріального знищення людей.

Під час Другої світової війни жертвами нацистської політики геноциду стали близько 6 мільйонів євреїв. Приблизно 1,5 мільйона з них — вихідці з території сучасної України. Голокост був не лише злочином проти одного народу, а трагедією всього людства, спрямованою проти самих засад гуманізму.

У 2005 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою запровадила Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. У документі наголошується, що цей злочин має слугувати пересторогою для всіх народів щодо небезпек, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження.

Втім, події останніх років — зокрема повномасштабна війна Росії проти України — виразно продемонстрували: сама по собі пам’ять про геноцид не є запобіжником від його повторення. Пасивне вшанування минулого не зупиняє злочинів у теперішньому. Необхідними залишаються активне осмислення, суспільний діалог і постійна увага до того, як формуються та працюють механізми соціальної агресії.

Окремої відповідальності вимагає й позиція міжнародних інституцій — їхня уважність до системних порушень прав людини з боку авторитарних режимів. Історія показує, що людиноненависницькі ідеології можуть з’являтися у нових, на перший погляд неочевидних формах. Запобігання новим геноцидам неможливе без чіткого, справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців злочинів сьогодні — і без готовності діяти на випередження.

За минулий рік місця пам’яті про Голокост в Україні самі стали об’єктами атак з боку російської армії.

Бабин Яр — символ Голокосту від куль у Східній Європі — 1 березня 2022 року знову опинився у центрі трагедії: через вісім десятиліть після нацистських масових розстрілів світ побачив там загиблих унаслідок російської ракетної атаки.

Під обстріли потрапив і меморіал у Дробицькому Яру в Харкові — місці масових розстрілів цивільного, переважно єврейського населення, де, за різними оцінками, поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2022 році російські снаряди влучили у центральний монумент меморіалу — менору.

Жертвами російської агресії стали й люди, які пережили Голокост.

Ванда Об’єдкова, яка врятувалася від нацистів у підвалах окупованого Маріуполя, загинула 4 квітня 2022 року в тих самих підвалах — під час артилерійських обстрілів міста російськими військами.

Борис Романченко, колишній в’язень концтаборів Бухенвальд, Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен, який усе життя присвятив збереженню пам’яті про нацистські злочини, загинув у 96 років у власній харківській квартирі внаслідок російського обстрілу.

Ці факти свідчать: навіть маючи потужне історичне застереження у вигляді пам’яті про Голокост, людство не завжди робить необхідні висновки. Саме тому збереження цієї пам’яті має бути не формальністю, а живим процесом — пошуком нових підходів до осмислення минулого і поширення правди про геноциди.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — це не лише про історію. Це про відповідальність сьогодні, щоб трагедії, які здавалися неможливими після ХХ століття, не повторювалися знову і знову.

Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що прокурори Департаменту протидії злочинам в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора повідомили підозру військовослужбовцю рф, який віддав наказ про розстріл цивільних у Бучі.

Читайте також: 365 мільйонів повернутих коштів і 750 справ: на Київщині підбили підсумки роботи БЕБ

Фото: колаж «Київщина 24/7»

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.