Діана пішла на базар купити капустину на борщ. Її чоловік Славко мав скоро повернутися з відрядження. Раптом вона зустріла колишню сусідку Ольгу. Ольга вийшла заміж і переїхала в інше місто. – Ой, Діанко, ну треба ж! – ахнула Ольга. – Спочатку Славка твого зустріла, а тепер тебе! – А я капустину купила, хочу Славкові до повернення борщику наварити! – сказала Діана. Ольга раптом якось дивно глянула на подругу. – Ти чого? – запитала Діана, нічого не розуміючи. – Ти мене вибач, Діаночко. Але Славко ще вчора повернувся. Одним поїздом їхали… Діана так і випустила капусту з рук
У всьому був винен колишній чоловік… Взагалі, Діана була з ним щаслива. Варила супи, накрохмалювала скатертини, виховувала дочку Настю, а в перервах працювала бухгалтеркою.
Відкрилося все випадково… Чоловік поїхав у чергове відрядження, а Діана пішла на базар купити капустину на борщ.
Там вона раптом зустріла колишню сусідку Ольгу. Вони п’ять років жили поряд і дружили сім’ями, доки Оля не вийшла заміж і не переїхала в інше місто.
– Ой, Діанко, ну треба ж! – ахнула Ольга. – Спочатку Славка зустріла, а тепер тебе!
Діана нічого такого не запідозрила. Ольга ж якраз зараз живе в тому місті, куди чоловік поїхав у відрядження.
– А ти як тут? – тільки й запитала Діана.
– Та бабусі ж у мене не стало… – сумно відповіла Ольга.
– Та ти що? Баби Ніни? Як шкода… Мої співчуття…
– Ну ось… Буду продукти купувати на поминки…
– Зрозуміло… А я купила капустину, хочу Славкові до повернення приготувати борщика!
Ольга раптом якось дивно глянула на подругу.
– Ти чого? – запитала Діана, нічого не розуміючи.
Ольга закліпала довгими віями, почухала носа і раптом сказала:
– Ти мене вибач, Діаночко. Але Славко ще вчора повернувся. Одним поїздом їхали, тож…
Діана так і випустила капусту з рук… А разом з нею впало і все її життя…
Швидше за все, якби Славка не розсекретили, він так і жив би на дві сімʼї, добре що робота дозволяла – відрядження чи не щомісяця. Але що сталося, те сталося…
Він просив вибачення і плакав. Але більше не тому, що дуже любив Діану, а тому, що дуже любив дочку і не хотів з нею розлучатися. Але Діана була непохитна і чоловіка не вибачила…
І ось тепер він балував доньку, купував їй все, що вона захоче.
Якось дочка сказала – хочу кота сфінкса, і через тиждень він приніс кошеня в коричневій картонній коробці.
Діана була проти, але її ніхто не питав – дочка була просто у захваті.
А за кілька місяців дочка награлася, і догляд за кошеням ліг на плечі Діани. І все б нічого, але це було не кошеня, а просто щось неймовірне.
По–перше, він не визнавав лоток. Діана мало не з бубнами перед ним танцювала, але щоранку знаходила калюжку в новому місці.
По–друге, він їв лише один вид корму одного смаку, і більше нічого. Корм найдорожчий, зрозуміло.
Якось вона вирішила перевірити, на скільки вистачить його страйку, і кіт три дні пив тільки воду і ображеним поглядом дивився на Діану. Діана здалася і купила потрібний корм…
По–третє, він гриз все поспіль: дроти, взуття, нову помаду і навіть старий засохлий кактус.
Якось Діана не витримала і розмістила оголошення на сайті:
«Віддам у хороші руки чудове кошеня сфінкса. Грайливе, активне, любить увагу. Є родовід».
Вона перечитала повідомлення і залишилася задоволена собою – факти про лоток та дорогий корм їй вдалося оминути. Було трохи соромно, але що вдієш.
Повідомлень вона отримала багато. За кота була мало не боротьба.
Першою встигла жінка, яка сюсюкалася з котом як з немовлям і була шалено щаслива, забираючи його.
Діана радо віддала їй залишки улюбленого корму.
Через три дні жінка зустріла її біля під’їзду і вручила коробку зі словами, що в неї, на жаль, виявилася непереносимість котів.
Діана зітхнула і повернула оголошення на сайт.
Акуратній старенькій Діана обережно повідомила, що кіт поки не особливо привчений до лотка, їсть тільки «ось цей корм» і дуже активний. Бабуся фиркнула – її більше цікавив родовід, аніж сам кіт.
Через тиждень Діана знайшла під дверима своєї квартири коробку з котом і двадцятьма пачками улюбленого корму.
Дочка розсміялася і сказала мамі змиритися. Але Діана вирішила спробувати ще, кардинально змінивши оголошення.
«Заберіть хто-небудь цього котяру – нищить всю квартиру, їсть виключно один вид дорогого корму, згриз всі мої туфлі».
Цього разу повідомлення були лише типу «ха–ха, смішно» і «хороший жарт».
А потім написав чоловік на ім’я Олег і запитав, коли можна приїхати по кота. Діана зраділа, але чесно попередила, що це не жарт. Чоловік відповів:
– Добре. То куди приїжджати?
Написавши йому адресу, Діана навіть заплакала – і що вона за безсердечна жінка.
Потім вона побачила, як кіт догризає її улюблені хутряні капці, і сльози одразу висохли.
Чоловік виявився високим, із густою бородою, просто вікінг якийсь! Діана навіть засоромилася й почервоніла.
– Ви знаєте, він у мене всі дроти згриз… – пискнула вона.
– Нічого, – відповів чоловік. – Перевиховаємо. Взагалі–то я – ветеринар.
– Ветеринар? – не повірила Діана.
– Візитку показати?
– Покажіть!
Він похитав головою, ніби перед нею була нерозумна дитина, дістав візитку і простягнув її Діані.
І справді, ветеринар…
– Я вам його віддам за умови, що ви мені звіт надсилатимете, що з котом все гаразд! – вирішила Діана.
Вікінг посміхнувся.
– Так будь ласка…
У глибині душі Діана була впевнена, що максимум за тиждень він привезе кота назад.
Але він не привіз! Зате надіслав їй повідомлення на дошці оголошень, вклавши посилання на відео – кіт був цілком вгодованим і здоровим, наминав куряче філе і взагалі поводився пристойно.
Діана подякувала, запитала, як йому це вдалося.
Вікінг відповів, що нічого такого не робив. Діана не повірила…
Ну і пішло… Листування закінчилося тільки тоді, коли дочка о дванадцятій ночі поцікавилася, чому її ніхто не вкладає спати.
Діана зніяковіла і попрощалася з вікінгом, якого звали Олег. Її щоки були червоні… Вона закрила ноутбук і вперше за останні три роки її душа співала…
Через пів року Діана з Олегом одружилися.