Діано, ну не можна так. Це моя мама і вона діло каже. Мама щиро хоче нам допомогти. Не розумію, чому ти сумніваєшся? Чоловік так переконливо говорив, наче це єдине правильне рішення і іншого і бути не може, але я не відчувала, що це правильне рішення, тому стою на своєму – з своєї квартири до свекрухи я переїжджати не збираюся

Політика

– Діано, ну не можна так. Це моя мама і вона діло каже. Мама щиро хоче нам допомогти. Не розумію, чому ти сумніваєшся?

Чоловік так переконливо говорив, наче це єдине правильне рішення і іншого і бути не може, але я не відчувала, що це правильне рішення, тому стою на своєму – з своєї квартири до свекрухи я переїжджати не збираюся.

Я вийшла заміж в 26 років. На той час у мене вже була своя житлоплоща. На житло сама я ще не заробила, квартира мені дісталася від бабусі у спадок. Батьки мої відразу оформили її на мене.

У Максима свого окремого житла не було, тому ми вирішили, що перший час після весілля поживемо у мене, однієї кімнати молодій сім’ї без дітей – це більше, ніж достатньо. А потім разом складатимемо гроші і купимо щось більше, в ідеальному варіанті я би хотіла дім за містом, але побачим, як воно складеться.

Перші кілька місяців ми жили у мене в квартирі і були абсолютно щасливі. Та до нас зачастила в гості свекруха. Мама мого чоловіка все життя просиділа в кріслі великої начальниці, і вона звикла до того, що всі навколо підкоряються її наказам.

Але я не бачила змісту, живучи в своїй квартирі, слухати накази свекрухи. Вона намагалася, але у неї нічого не виходило. Свекруха могла прийти до мене додому і почати переставляти меблі як їй подобається, та я її зупинила, пояснила одного разу коли чоловіка не було вдома, що це моя територія і тут будуть лише мої правила діяти.

Якийсь час свекруха до нас не приходила, а нещодавно з’явилася з новою ідеєю – вона захотіла внуків і стала нас підганяти, що вже пора, бо роки летять, а вона ще хоче побути бабусею.

– Я не буду народжувати в однокімнатній квартирі. Тут замало місця для дитини. Нам з Максимом треба спочатку більшу квартиру придбати, а тоді вже планувати розширення, – кажу.

Очевидно, що саме на таку відповідь свекруха і розраховувала, бо вона відразу мала готову пропозицію для нас.

– Повністю з тобою, Діанко, погоджуюся. Тут навіть нема про що говорити – переїжджайте до мене, житимете в окремій кімнаті, у свою квартиру впустите квартирантів, і матимете додатковий прибуток. У мене вам ні за що не доведеться платити, я сама все, а ви просто працюйте і відкладайте гроші. Потім ми цю твою однокімнатну квартиру продамо, додамо те, що ви зібрали, і матимете більшу житлоплощу при мінімальних зусиллях.

Свекруха не говорила, а співала, задоволена тим, як гарно вона все придумала. Та я як уявила, що маю жити з нею, і бачити її кожен день, то відразу відмовилася, чим дуже її замутила.

Мама чоловіка пішла від нас дуже ображена, вона не могла зрозуміти, як це я посміла не оцінити її щедрої пропозиції. Квартира у свекрухи велика, трикімнатна, і вона там живе сама, то ж логічно, що мій чоловік під впливом вмовлянь своєї матері вчепився за цю її ідею як за рятівну соломинку.

Тепер кожного дня чоловік мене пиляє, щоб я погоджувалася на переїзд, бо так ми дуже швидко зможемо купити собі щось більше.

А мене наче щось не пускає, ну не можу я переламати себе ніяк. Якщо моя перша реакція була і справді імпульсивною, то далі я стала все грунтовно обмірковувати і все одно, прийшла до висновку, що я в цій ситуації лише втрачаю.

Я впевнена, що спільне життя з свекрухою, та ще й на її території, не принесе нічого доброго, боюся, щоб ми з чоловіком до розлучення не дійшли там, і вже більша квартира нам буде і не потрібна.

І зрештою, якщо за планом свекрухи потім я маю продати свою квартиру, то виходить, що я втрачаю те, що належить лише мені, а чоловік просто так стає співвласником нашої більшої квартири? Так?

Тоді я їм запропонувала інший варіант – я уже продаю свою квартиру, і свекруха продає свою трикімнатну, сама собі купить меншу, а решту грошей нам віддасть. Тоді, принаймні, буде чесно. Адже і я, і чоловік вкладемося в нову покупку в рівних долях. Я вважаю, що це кращий варіант, справедливий.

Та ні мій чоловік, ні його мама, навіть слухати про таке не хочуть. Свекруха так обурювалася, що за її словами, це я претендую на їхнє майно, а не вони на моє.

І чоловік, і його мама, просто наполягають на тому, що якщо я хочу зберегти сім’ю, то маю погодитися на пропозицію свекрухи.

Сім’ю я хочу зберегти, але переїжджати до свекрухи не хочу. І що робити, я просто не уявляю.

Джерело

Залишити відповідь