Зібравши чудовий урожай картоплі, Галина вирішила поїхати до міста, щоб продати її на базарі. Заодно жінка запланувала навідати дітей та онуків. Приїхавши на базар і знайшовши місце серед інших продавців, Галина приготувалася чекати на покупців. Невдовзі з’явився перший клієнт — високий, статний, сивоволосий чоловік, який упевнено прямував до її прилавка.

Оглянувши картоплю та ціну, зазначену на аркуші, чоловік запитав:
— Чому у вас картопля така дорога?

Галина, не розгубившись, із посмішкою відповіла:
— Це не картопля дорога, а гаманець у вас тоненький.

Чоловіка звали Василь, і він зовсім не очікував такої дотепної відповіді. Її впевненість і гумор зацікавили його. Василь купив у Галини чотири кілограми картоплі й попросив номер її телефону. Жінка дала свій номер, але зазначила, що не живе в місті. Після цього вони розійшлися: Галина швидко розпродала всю картоплю й вирушила маршруткою до дітей у гості.

Вдома, під час розмови, Галина поділилася з дітьми та онуками історією знайомства з Василем. Особливо цікавими до подробиць виявилися її онучки. Погостювавши кілька днів, Галина повернулася до свого села, де на неї чекало господарство.

Того ж вечора їй зателефонував Василь. Вони довго розмовляли, і Галина дізналася про його життя. Виявилося, що чоловік зовсім недавно втратив дружину, а його син, вже дорослий, живе за кордоном. Усе своє життя Василь провів у місті. Наприкінці розмови він несподівано запропонував приїхати до Галини в село.

Галина серйозно підготувалася до зустрічі. Напередодні вона вирушила до районної перукарні, зробила зачіску й підстриглася, чого давно не робила.

Василь добирався маршруткою, і вже на порозі дому Галини почав розповідати про свою подорож: як гуркотів автобус, як люди в салоні постійно гомоніли. Він зізнався, що навіть трохи втомився від незвичного шуму.

За столом Галина пригостила гостя борщем і голубцями. Після цього вона попросила його трохи зачекати, бо мала невідкладні справи з господарством. Василь вирішив не залишатися сам і пішов із нею. Разом вони відвідали курей, качок, індиків і навіть козу, яка паслася неподалік.

Для Василя це був перший досвід спілкування з домашніми тваринами. Він із подивом дивився на курей і навіть трохи боявся підходити до них. На прохання Галини забрати яйця з курника Василь зайшов, але вибіг майже одразу — півень його налякав до тремтіння. З козою теж не склалося: чоловік не знав, як із нею поводитися, а сусіди з боку тільки сміялися, коментуючи, що Галина собі знайшла кавалера, який усього боїться.

Проте жінка не звертала уваги на їхні жарти. Їй було важливо, що Василь намагався допомагати й не здавався. Вона вірила, що він навчиться й подолає всі труднощі.

І так сталося: після кількох таких приїздів Василь здолав свої страхи. Він подружився з усіма тваринами, і вже важко було уявити, що колись він їх боявся. Сусіди також змушені були визнати свою помилку й перестали кепкувати з нього.

Галина ж раділа, що доля подарувала їй людину, яка готова вчитися й змінюватися заради неї.