Чомусь я завжди тішила себе думками, що моя дружба з Катериною була справжньою, перевіреною часом і обставинами. Ми познайомилися ще в університеті і разом пережили багато важливих моментів. Однак із часом я почала помічати деякі дивні деталі — погляди, які затримувались на мить довше, і натяки, що викликали тривогу. Спочатку я списувала це на свою уяву, адже Катерина завжди була моєю підтримкою. Але згодом я зрозуміла, що найгірший ворог іноді ховається за маскою найкращого друга.

Одного разу ми зібралися великою компанією у Катерини вдома. Вино лилося рікою, розмови були легкими й невимушеними. Пам’ятаю, як ми включили музику, і Катерина майже одразу потягнула мого Дмитра танцювати. Вони почали кружляти під повільну мелодію, сміючись. Я сиділа на дивані й усміхалася, але в душі відчула тривогу.

— Ти справді впевнена, що це нормально? — тихо запитала мене Марина, моя сусідка по дивану, яка теж була у нашій компанії.

— Це нормально, це ж просто жарт, — відповіла я, намагаючись переконати себе. — Ми всі тут друзі.

Але Марина поглянула на мене скептично і додала:

— Схоже, у неї є інші плани щодо твого чоловіка.

Після того вечора я вже не могла дивитися на ситуацію як наївна дівчина. Наступного тижня сталася ще одна подія, яка змусила мене замислитися. Дмитро повернувся додому пізно з чергового святкування Дня народження друга, трохи хитаючись. Я не змогла поїхати через роботу. У нього не було бажання обговорювати вечір, але одна знайома випадково згадала, як він намагався поцілувати Катерину на балконі.

“Це вже занадто”, — подумала я, але вирішила не розпочинати сварку.

Наступного дня, під час сніданку, я вирішила не мовчати більше.

— Дмитре, ти мені нічого не хочеш розповісти? — почала я тихо, не дивлячись на нього.

— Про що ти? — він виглядав збентеженим.

— Про балкон і поцілунки… — я підняла очі й відчула, як лють заповнює мене.

— Це був жарт! Ми святкували, і я навіть не пам’ятаю, як це сталося! — намагався пояснити він, але його слова не заспокоїли мене.

— Катерина вміє маніпулювати. І вона грає з тобою, як з іншими чоловіками! — не стримуючи емоцій, сказала я.

— Що ти хочеш від мене почути? Я навіть не думаю про неї так, як ти уявляєш. Це ти все перебільшуєш! — різко відповів Дмитро.

— Може, й так, — тихо відповіла я, але в моїй голові вже зріяв план.

Наступного разу, коли ми знову зібралися разом, я вирішила діяти. Олексій, чоловік Катерини, завжди здавався надійною людиною, але, схоже, він також не був захищений від її інтриг. Я почала спілкуватися з ним активніше. Спочатку це було непомітно: я затримувала погляд, легкі дотики під час розмови. Олексій швидко піддавався і я розуміла, що гра почалася.

— Ти сьогодні виглядаєш чудово, — сказав він, коли ми залишилися вдвоє на кухні під час вечірки.

— Дякую, Олексію. Ти також. Схоже, Катерина сьогодні якось зайнята Дмитром, так? — я посміхнулася, хоча всередині відчувала ревнощі.

— Це дурниці. Ти ж знаєш, вона така… — почав він, але я його перебила:

— Знаю, яка вона. Але чи розумієш ти, як це виглядає з боку?

Олексій замовк і поглянув на мене, а я продовжила:

— Вона грає з людьми, і тобі це відомо. Чому ти дозволяєш їй це робити?

Він замовкнув, його погляд став серйозним, і він не знав, що сказати. Мені здавалося, що тоді він уперше зрозумів, що всі ми — лише частини її гри.

Чи принесло мені це задоволення? Ні. Лише порожнечу й розуміння, що все зайшло занадто далеко.

Зрештою, ми з Катериною знову сиділи у звичному кафе. Вона розповідала про чергового чоловіка, якого вона “підкорила”, але цього разу мені було огидно.

— Катю, чи не думала ти, що ці ігри можуть призвести до серйозних наслідків? — запитала я, не дивлячись на неї.

— Про що ти? — вона здивовано підняла брови, але посміхалася. Їй завжди було байдуже до чужих думок.

— Одного разу ти втратиш когось важливого, не помітивши, як далеко зайшла, — сказала я, уважно спостерігаючи за її реакцією.

Вона засміялася, але цього разу її сміх був глухий і трохи розгублений. Вона відповіла:

— Я ніколи не буду самотньою. Ти ж бачиш, скільки чоловіків біля мене.

Я не витримала:

— Це не вони біля тебе, це ти біля них.

Я піднялася й пішла, залишивши її у роздумах, з відчуттям, що життя колись дасть їй урок.