До хатини Ніни під’їхало таксі. З машини вийшла заплакана донька, з маленьким онуком на руках. Але донька приїхала не зовсім в гості. Рік тому Ліда одружилася, Ніна не могла натішитися зятем. Сваха жила біля них поруч, обіцяла в усьому допомагати. А якось ввечері донька подзвонила Ніні, і стала плакати. Тоді Ніна вперше дізналася правду про сватів..

Життя

На подвір’я Ніни, як завжди, спокійно падало осіннє листя. Але тут, як грім серед ясного неба, під’їхало таксі. З машини вискочила донька Ліда — заплакана, з маленьким онуком на руках. Ніна, яка саме збирала яблука в кошик, мало не впустила його.

— Лідо, що сталося? — кинулася вона до доньки.

— Мамо, я до тебе назавжди! — схлипнула Ліда, але нічого більше не пояснила.

Ніна завела їх до хати, посадила онука на диван і почала розпитувати. Ліда тільки махала руками та витирала сльози.

— То ти мені скажи нарешті, що трапилося? — Ніна вже починала втрачати терпіння.

— Мамо, твій зять — це жах! — випалила Ліда.

— Як це жах? — Ніна аж присіла на стілець. — Ти ж сама казала, що він золотий чоловік!

— Ага, золотий! Тільки той “золотий” виявився фальшивкою!

І тут Ліда почала розповідати. Рік тому вона одружилася з Олегом, і здавалося, що життя буде, як у казці. Сваха Галина Петрівна ще й обіцяла допомагати молодій сім’ї: і з грошима, і з побутом. Але щойно вони переїхали до квартири Олега, почалося справжнє шоу.

— Знаєш, мамо, я думала, що сваха — це друга мама. А вона виявилася другою… ну, самі знаєте ким! — обурено пояснювала Ліда.

Сваха приходила щодня і починала “керувати”: тут пилюка не витерта, там суп пересолений, а онук неправильно лежить у ліжечку. А Олег тільки й робив, що погоджувався з мамою: “Так, мамо”, “Добре, мамо”, “Ти права, мамо”.

— Уявляєш, мамо, одного разу вона прийшла з рулеткою і почала міряти наші штори! Сказала, що вони занадто довгі і псують енергетику квартири! — Ліда театрально схопилася за голову.

Ніна слухала і не могла повірити своїм вухам.

— А твій Олег? Він що?

— А що Олег? Він сказав: “Мама краще знає”. І взагалі… він більше часу проводить з мамою, ніж зі мною! — пробурмотіла Ліда. — А нещодавно я дізналася, що він… — тут вона перейшла на шепіт, — він їй зарплату віддає!

— Що?! Зарплату? Свасі?! — Ніна аж підскочила зі стільця.

— Так! І знаєш, що вона мені сказала? Що я “неправильно готую борщ” і через це в нашій родині немає гармонії!

Ніна мовчки стиснула губи. Вона вже уявляла собі цю сваху з рулеткою та її “гармонію”.

— А сьогодні все дійшло до межі! — продовжувала Ліда. — Вона прийшла і сказала, що ми маємо… продати квартиру і переїхати до неї! Бо їй самій нудно жити!

— І що ти зробила?

— Я сказала: “До побачення!” Взяла малого і приїхала до тебе!

Ніна задумалася. Вона знала Галину Петрівну давно: ще коли та була її сусідкою по дачі. Та завжди любила “вчити життя”. Але щоб таке…

— Ну добре, доню, заспокойся. Ми щось придумаємо.

Але тут у двері постукали. Ніна відкрила і побачила… сваху Галину Петрівну! Та стояла на порозі в леопардовому пальто та з величезною сумкою в руках.

— Доброго дня, Ніно Павлівно! — голосно привіталася вона. — Я за своєю невісткою і онуком прийшла!

Ніна аж застигла від несподіванки.

— За ким це ви прийшли? — перепитала вона.

— За моєю Лідою і моїм онуком! Що це за самоуправство? Як вона могла без дозволу поїхати?

— Вибачте, Галино Петрівно, але це моя донька і мій онук! І вони тепер у мене!

Сваха зайшла до хати так впевнено, ніби була господинею дому. Вона одразу підійшла до онука і почала його обіймати.

— Ну що ти тут робиш? Ходімо додому до бабусі! Там тепліше і борщ смачніший!

Ліда схопила малого на руки.

— Нікуди ми не підемо! Мамо, скажи їй щось!

Ніна вирішила діяти рішуче. Вона стала між свахою та Лідою і сказала:

— Галино Петрівно, якщо вам так хочеться керувати життям інших людей — купіть собі собаку! А моя донька залишиться тут! І борщ у нас чудовий!

Сваха образилася і пішла геть зі словами: “Ну добре, побачимо ще!”

А Ніна обійняла доньку і сказала:

— Не хвилюйся, доню. Ми ще побачимо, хто кого перевчить борщ варити!

Залишити відповідь