Я знала, що невістка не готувалася до дня народження мого Олега, ось і вирішила трохи їм допомогти. Ви уявляєте, ніхто – ніхто не став на мою сторону.

Три роки тому мій син одружився на Лілі.

Мила вона дівчина, кохає мого сина і це було видно з першого знайомства. Свати також хороші люди, ще й при грошах. Вони керують двома магазинами з канцелярським приладдям.

Ліля ж по професії, як і мій син – поліціанти. На роботі вони і познайомилися.

На даний час моя невістка в декреті. Півтора роки туму на світ з’явився наш онучок Дем’янчик.

Мій чоловік вже на пенсії, а я поки не здаюсь, працюю провізором в аптеці. Свою роботу я люблю, до того ж працюю добами, тому маю час і на відпочинок.

До декрету Ліля моя багато і дуже смачно готувала. Ми ходили один до одного в гості. Я готую більш такі звичні страви, а Ліля, мабуть, з інтернету, бо завжди щось нове і вишукане на столі.

Я завжди захоплювалася невісткою.

Звісно, останні два роки трішки все змінилося, бо не встигає дівчина і я нічого не кажу, бо сама двох хлопців виростила. Знаю я, як то є ніч не поспати – ніяких борщів потім не хочеться, а тим більше вареників.

В мого сина дві недільки тому був день народження.

Навіть не так – ювілей – 30 років.

Невістка відразу ж сказала, що святкування як такого не буде, бо вона не зможе нічого організувати з малою дитиною на руках.

– Ви прийдете, мої батьки і Дмитро з дружиною, наші найкращі друзі.

Я відразу ж попереджаю, що готувати нічого не буду. Замовлю два сети суш, піцу і якісь два салатики для різноманіття. Сир і ковбаску наріжемо. Має хватити, тут же будуть самі свої!

Я підтримала невістку і сказала, що все правильно, нема чого цілий день біля плити стояти.

– Щось та й придумаємо!

Я ще з суботи взялась за роботу. Чоловік мені все підготував до олів’є. Я зробила печінковий торт, мій Олег його любить. Також насмажила котлет, фарш до яких сама молола, купивши кусок гарного м’яса.

Огірки з помідорами в мене якраз наквасилися добре.

Ну а як я могла вчинити інакше? Ну скільки там тих суш в тій коробочці? А піца? Тісто їсти? Щоб потім з животами у всіх проблеми були?

Я ж хотіла як краще, але вийшло, як завжди.

Ми з чоловіком сина привітали. Подарунок ми не купляли, дали дітям конверт з грошима. Куплять все, що хочуть. Знаю, що невістка складає на пилосос, який сам їздить по квартирі.

Стіл у вітальні вже був накритий. Ну як накритий: засервірований. Білосніжні тарілочки, виделки, які виблискували і стакани. По боках гарно розкладені серветки.

– Ви сідайте поки на дивані. Хвилина на хвилину мають суші і все інше доставити.

– Та що ми на ті твої суші чекати будемо! В мене є все що треба.

Я давай з сумки витягати, але погляд невістки мене трохи спантеличив.

– Валентино Сергіївно, ми таки дочекаємось доставки, а ваші котлетки і помідори будемо завтра їсти. Ви ж не образитесь? Просто ми не так ювілей Олега уявляли.

Я не подала вигляду, що образилася, але насправді настрій був нікудишній.

Невже ті котлети і олів’є б так заважали на столі?

А свати мене також здивували. Хоч би слово сваха сказала в моє виправдання. Всі ніби води в рот набрали.

Я одне для себе зрозуміла. Більше я така добра не буду. Будуть діти до мене їхати, я приготую, а як запросять до себе, то телефон в сумочку і йду, як пані.

А що ви скажете, хіба гарно в цьому випадку повелась моя невістка і сваха?

Автор – Наталя У

Джерело