– Мамо, я сказала, ми не приїдемо на свята. Цими вихідними у нас з Ігорем інші плани, – Маргарита відверто брехала. Жодних планів із чоловіком у неї не було. Вона не хотіла бачити маму, бо знала, нічим хорошим їхнє спільне свято не закінчиться.

– Які плани?! Щоразу про них чую. Вирішила зі мною взагалі не спілкуватися? – Надія Сергіївна надто добре знала доньку. За інтонацією Рити одразу зрозуміла, вона бреше.

– Ми забронювали столик у ресторані. У суботу ввечері йдемо вечеряти. Та навіщо я тобі взагалі про це кажу? Не збираюся я перед тобою звітувати!

– Плани… з твоїм Ігорем? – усміхнулася мати. – Ти брехати ніколи не вміла. Краще б одразу сказала правду, ніж ось так от вивертатися.

– У тебе все?! Я, взагалі-то, працюю, а ти мене відволікаєш! – роздратовано відповіла Рита і зібралася відключити виклик, але раптом зрозуміла, роздратована мама сама поклала слухавку, навіть не попрощавшись.

Про цю розмову Маргарита думала весь день. Вона розуміла, що була права, але її мучили докори сумління. Її стосунки з матір’ю ніколи не були ідеальними, і, якщо між ними виникала сварка, Рита завжди відчувала почуття провини.

Так, її виховала мама. З самого дитинства вона говорила доньці, що мати – це святе. Їй не можна перечити. Матір потрібно тільки любити і поважати, і в усьому її слухатися.

Саме такою слухняною дівчинкою Маргарита була до підліткового віку.

Вона ніколи не сперечалася з мамою. Якщо Надія Сергіївна відправляла Риту до музичної школи,казала, потрібно закінчити її з відзнакою, так і повинно було бути.

Якщо мати дзвонила і кричала в слухавку, що до її приходу в домі має бути ідеальний порядок, то це не обговорювалося. А якщо мама вважала, що друзі Рити – не найрозумніші й найталановитіші діти, то з ними слід було припинити спілкування.

Так було, поки Маргариті не виповнилося п’ятнадцять.

До цього віку вона намагалася бути ідеальною дочкою, але потім заграли гормони. Рита почала все частіше висловлювати протести. Спочатку це було на побутовому рівні, пізніше торкнулося і навчання. На цьому тлі мати і дочка постійно скандалили.

– Куди ти вступиш із такими знаннями?! Як складатимеш іспити? Я не збираюся оплачувати репетиторів! – щоразу кричала Надія Сергіївна, коли бачила погані оцінки в Рити.

– Куди-небудь! Не переживай, це не твоя справа! – огризалася у відповідь дівчинка-підліток.

– Ах, не моя?! Так, як ти смієш? Ось позбавлю тебе кишенькових грошей, тоді подивимося, як ти заспіваєш.

Мати чудово знала, як впливати на неповнолітню дочку. Маргарита хоч і була розумною дівчинкою, але й гадки не мала, як забезпечувати себе в такому юному віці.

У підсумку вона здалася, і, підтягнувши знання, все-таки закінчила школу з відзнакою. Весь цей час стосунки між мамою і донькою тільки іскрили від частих замикань.

Рита, яка подорослішала і покращала, почала дружити з хлопцями, і Надії це страшенно не подобалося. Вона докладала тих ще зусиль, щоб відвадити шанувальників від дочки – їй вчитися треба!

У підсумку ніхто не хотів зв’язуватися з дівчиною, у якої мати – справжня фурія в спідниці.

Зрештою, Маргариті це набридло. Будучи студенткою третього курсу інституту, вона потай від матері вийшла заміж за Ігоря. Він на чотири роки старший за Риту, був одружений, але швидко розлучився.

Риті наговорив, що дружина йому зрадила і він не зміг їй пробачити. Дітей не мав. Не страшний, веселий, але дуже своєрідний, гучний.

– Ти заміжня?! – Надія Сергіївна дізналася про таємне весілля доньки й обурювалася.

– Так, ми розписалися і тепер живемо разом. З гуртожитку я вже, як три місяці з’їхала. – відповідала в слухавку Рита.

– Чому ти мені нічого не сказала?! – Надію Сергіївну охопила образа.

– Навіщо? Щоб знову почути, що я чиню неправильно? Ні вже, дякую! Ти б перед РАЦСом лягла, але мене не пустила.

У реальності Маргарита сама не розуміла, навіщо пішла на цей крок. Ігор їй подобався, але вона його не кохала.

Молоді люди зустрічалися всього шість місяців, до розпису. Це був її черговий протест. Виклик мамі – як хочу, так і буду жити! Я самостійна, доросла, розумна.

Уже на другий день після отримання свідоцтва про шлюб Маргарита пошкодувала про свій вчинок.

Уперше побачивши зятя, Надія прийшла в тихий жах. Не про такого чоловіка вона мріяла для своєї доньки. Грубий, хамуватий горлопан і не зовсім розумний. Він повний антипод того, хто має бути поруч із Ритою. Про це мати, не соромлячись, прямо при зяті сказала доньці:

– Про що думала, коли пішла з ним у РАЦС? Подивися на нього. У нього ні кола, ні двору, поводиться, як відморозок!

– Мамо, припини! Я щаслива! Якщо тебе це не влаштовує, то це твої проблеми. Не лізь у наше життя! Я більше не та маленька дівчинка, якою ти можеш керувати. Чуєш мене? Відчепись!

Маргарита сперечалася з мамою через чоловіка і захищала його, казала, що він лише зовні такий.

Насправді Ігор і з Ритою був не дуже-то ласкавий. Через півроку Рита остаточно усвідомила, що цей шлюб був величезною помилкою. Однак зізнаватися в цьому мамі дочка не хотіла, терпіла.

Перші час усе було нормально, потім стосунки між чоловіком і дружиною погіршилися. Ігор теж не через велике почуття погодився одружитися з Ритою. Вона миленька, слухняна, не дурна – зійде.

– Чому не прибрано?! А вечеря де?! Ти що, не могла їжу приготувати? – чіплявся він уже через місяць.

– Я щойно повернулася. Забув, я вчуся і працюю паралельно? Пропонуєш мені розірватися на частини?

– Кидай навчання! Краще б нормальну роботу знайшла, а не сиділа на півставки за копійки.

– Мені залишилося довчитися рік. Я не збираюся кидати інститут.

– Тобто ти будеш сидіти на моїй шиї? Врахуй, якщо так і надалі триватиме, поверну тебе матері, – невдало жартував чи серйозно казав він, у всякому разі, він самовдоволено посміхався. – Одразу зрозумієш, кого втратила.

Ці погрози були настільки принизливими для Рити, що щоразу вона хотіла зібрати речі і піти від Ігоря. Але потім Маргарита згадувала, що повертатися їй тільки до мами, і покірно йшла готувати вечерю чоловікові.

Останні кілька місяців жити з Ігорем стало зовсім нестерпно. Він постійно тероризував дружину, а вона навіть не могла поділитися своїм болем із найближчою людиною, не хотіла визнавати свою помилку і розповідати мамі, що відбувається в їхній родині.

Саме того дня, коли Рита відмовилася їхати в гості до мами і залишилася вдома з чоловіком, сталося жахливе. Слово за слово і подружжя так посварилося, що буквально вчепилося одне в одного. У пориві Ігор образив дружину, і вона втекла з дому, схопивши з собою лише верхній одяг.

– Що з тобою, Рито?! – Надія Сергіївна відчинила двері й побачила на порозі заплакану доньку з синцем під оком. Мама спочатку злякалася, але потім її захлеснули емоції. – Це Ігор?! От же мерзотник! Я його на частини…

– Мамо, вибач мені. Ти була права. Він жахлива людина. І заміж за нього я вийшла не з великої любові, а щоб насолити тобі, – Маргарита плакала.

– Доню, рідна, – Надія притягнула до себе Риту і міцно обійняла. Тепер вона сама відчувала почуття провини. Якби не її суворість і прагнення контролювати життя єдиної доньки, цієї історії не сталося б.

Ігор кілька тижнів намагався повернути дружину, вдавав із себе невтішного, покинутого чоловіка. Приходив до тещі додому, хотів поговорити з Ритою. Але Надія Сергіївна так злилася на зятя, що не пускала його навіть на поріг:

– Ще раз ти тут з’явишся, викличу поліцію! Зрозумів? Заяву ми й так написали. Хочеш, щоб вона пішло далі?

– Куди далі? Про що ви говорите? Я вашу доньку пальцем не чіпав! Вона сама впала!

– Йди звідси! Інакше ти зараз сам впадеш разів десять, перекидаючись сходами. Щоб я тебе тут не бачила! У мене знайомий в прокураторі. Продовжиш у тому ж дусі, тобою точно займуться!

Ігор залишив у спокої Маргариту і навіть дозволив тещі забрати речі дружини, які та залишила, тікаючи з дому. Такій, як Надія, не можна перечити.

Розлучившись, Рита намагалася більше не згадувати про свій невдалий шлюб та Ігоря.

Але зате з цього моменту стосунки між матір’ю і дочкою повністю змінилися. Надія Сергіївна перестала насідати на Маргариту і вимагати від неї успіхів у всьому, наддосягнень на роботі.

Сама Рита стала частіше радитися з мамою. Вона зрозуміла, мама була з нею сувора і вимоглива не тому, що не любила, а тому, що хотіла, як краще.

Надія Сергіївна росла без батьків. У своєму житті вона всього домагалася сама і бажала, щоб Рита теж стала цілеспрямованою, сильною, твердою, самодостатньою і незалежною.

Маргарита повністю відійшла від хворобливих стосунків з Ігорем через кілька місяців, почала зустрічатися з іншим чоловіком. Цього разу донька не приховувала нареченого від матері. Навпаки, із задоволенням познайомила їх, а потім запитала в мами:

– Ну, як? Як тобі Павло? Справді, хороший?

– Ну, після першої зустрічі складно зрозуміти, начебто непоганий, – намагалася стримувати емоції мама. Звісно, другий обранець Рити їй теж не сподобався, але, подумавши, Надія вирішила, що і вона може помилятися.

– Якщо тобі подобається, придивися. З весіллям я б не стала поспішати. Усе-таки людину потрібно пізнати, перш ніж створювати сім’ю.

– Із цим я згодна, – усміхнулася Рита. – Я не поспішаю. Попереднього шлюбу мені надовго вистачило.

Через рік Маргарита все-таки вийшла заміж за Павла, і це було її найкращим рішенням. Другий чоловік виявився добрим і працьовитим. А головне, він дуже кохав і поважав Риту.

Надія Сергіївна це відразу помітила і трохи заспокоїлася. Вона бачила палаючі очі закоханих молодих і вірила, що цей шлюб буде неодмінно щасливим.

Інтуїція не підвела маму. Маргарита і Павло немов створені одне для одного. Від самого початку їхні стосунки будувалися на любові та довірі.

Дивлячись на них, Надія Сергіївна згадувала свій невдалий шлюб із батьком Рити і раділа, що якщо не вона, то хоча б її донька буде по-жіночому щасливою.

– Мамо, приїдеш завтра? Сходимо в магазин разом. Потрібно купити деякі речі для лікарні, для малюка.

– Звісно, приїду. Що за питання? Без мене ти не впораєшся. Ой… не те хотіла сказати, – запнулася мама. – Знаєш, мені приємно чути, що ти мені довіряєш. Я так чекала, коли зможу купити купу одягу своєму майбутньому онукові.

– Знаю, – розсміялася Рита, ніжно погладжуючи кругленький животик. – Але тільки врахуй, купувати все відразу ми не будемо. Малюки швидко ростуть. Візьмемо тільки найнеобхідніше, потім докуповуватимемо що потрібно.

– Як скажеш, донечко. Тобі видніше, – не без зусиль над собою погодилася Надія.

– Ти найкраща, мамо!

Надія Сергіївна більше не нав’язувала доньці свою думку, стереотипи. Вона перестала контролювати її. Рита вже достатньо доросла, щоб самій ухвалювати рішення.

Маргарита давно не злилася і не дратувалася на матір за свої дитячі образи. Навпаки, вона безмірно їй вдячна за виховання і поради, а зараз і за допомогу з малюком.

Хоч дитинство Рити не було таким прекрасним і безтурботним, як у багатьох її подружок і однокласниць, але вона щаслива мати таку люблячу і розуміючу маму, яка завжди готова прийти їй на допомогу.

Саме завдяки мамі, Рита вийшла з декрету набагато раніше, ніж треба, за її ж порадою змінила роботу і буквально за два роки отримала підвищення.

Рита стала такою, як мріяла мама, але тільки на роботі! Вдома зі своїм сином Рита не така сувора і вимоглива, мама Надя ніколи цього не дозволить, тому що онук – це її друге дихання і безмежна любов.