Якось літнього вечора Вероніка вирішила пройтися до будинку пішки, щоб не їхати у спекотному автобусі.

По дорозі вона зазирнула до кав’ярні та замовила собі каву “Латте”. На мить її погляд упав на чоловіка, який стояв поруч, і вона з подивом ахнула.

– Олег, це ти? – вигукнула Вероніка.

– Віра? – здивовано промовив чоловік. – Що ти тут робиш?

– Каву зайшла купити, як і ти, – весело відповіла дівчина.

– Ти нікуди не поспішаєш? Може, посидимо тут і згадуємо минуле? – жваво запропонував Олег.

Вероніка прийняла запрошення чоловіка, і вони сіли за один із вільних столиків.

Молоді люди були знайомі зі школи, але після її закінчення втратили один одного з уваги.

Цікаво, що вони не лише разом навчалися, а й були парою. Однак перед самим випускним Вероніка та Олег посварилися та розійшлися.

Після закінчення школи дівчина вступила до університету, що знаходився в обласному центрі.

Олег же вирушив служити, і вісім років колишні закохані не бачилися.

Того вечора вони провели кілька годин у захоплюючій бесіді, обговорюючи різні теми.

Молоді люди з посмішкою згадували кумедні історії з минулого. Такі, як випадок, коли вони обоє заблукали в поході, або їхні таємні записки, які вони залишали один одному на уроці історії.

Так само з’ясувалося, що Олег працює поруч із Веронікою, і він запропонував їй зустрітися наступного дня у цій же кав’ярні.

Дівчина погодилася, і наступного вечора вони знову провели за розмовами та кавою.

Незабаром їхні вечірні посиденьки перетворилися на спільні обіди, вечері, довгі прогулянки та щоденні дзвінки.

Через кілька місяців під час прогулянки осіннім парком Олег зробив дівчині пропозицію.

– Я не хочу більше гаяти час, – вимовив чоловік з глибокою ніжністю і опустився на одне коліно. – Я люблю тебе. Я завжди любив тебе. Ти станеш моєю дружиною?

Вероніка, не роздумуючи, погодилася стати його дружиною і невдовзі переїхала жити до коханого.

Якось уночі, коли дівчина вже лягла спати, її розбудив Олег. Він сидів на краю ліжка з сумним обличчям.

– Перш ніж ти вийдеш за мене заміж, я мушу тебе попередити, нашу сім’ю пороблено по чоловічій лінії.

– Ти вирішив так пожартувати? – сонним голосом запитала Віра. – Якщо чесно, то зараз не вдалий час. Я хочу спати, і завтра рано вставати.

– Я серйозно. За словами моєї мами, будь-яка жінка, яка виходить заміж за члена нашої родини, будуть стикатися тільки з невдачами, горем та пережиттям. Так було протягом багатьох поколінь, принаймні так вона вважає, – з сумом сказав наречений.

– Ти сам віриш у цю нісенітницю? – скептично поцікавилася дівчина.

– Я не знаю. Я завжди вважав, що це просто сімейні забобони. Але… Я дещо бачив, розумієш? Шлюб моїх батьків не був щасливим. А мій дядько … Скажімо так, для нього все теж закінчилося недобре, – сумбурно промовив чоловік.

– Просто твоїм батькам та дядьку не пощастило. Однак це не означає, що щось не так. Давай краще спати, – запропонувала Вероніка і натягла на себе ковдру.

– Добре, давай спати. Може ти маєш рацію, і це лише збіги, – невпевнено сказав Олег.

У вихідні наречений вирішив познайомити свою обраницю з батьками. Степан Юрійович та Тамара Василівна зібралися разом, щоб відзначити цю подію, залишивши у минулому всі старі образи.

Майбутня свекруха була мила і дбайлива під час зустрічі, тому Віра подумала, що вона гарна жінка.

Свекор весь вечір був похмурий і чимось незадоволений. Однак загалом знайомство пройшло у легкій дружній атмосфері і без будь-яких проблем.

Незабаром молода пара зайнялася приготуванням до весілля. Суботнього ранку вони збиралися з’їздити і вибрати відповідний ресторан для бенкету.

Коли Олег та Віра спустилася у двір і підійшли до машини, вони виявили, що хтось спустив їм шини.

– Ось і перша ознака, що мама була права. Я три роки тут живу, і мені жодного разу не псували машину, – серйозним тоном заявив чоловік.

– Не кажи нісенітниці! Ти зараз кожну неприємність списуватимеш на ці забобони, – невдоволено промовила наречена і замовила таксі.

За кілька днів після цього випадку невідомі відчинили двері і проникли у квартиру Олега.

Проте ці негідники нічого не забрали, а просто розкидали речі та перевернули меблі.

Ця дивна подія переконала Віру замислитись. Вона дійшла висновку, що їх із Олегом просто хочуть налякати.

Питання було лише одне: хто ця людина? Перед самим весіллям Степан Юрійович та Тамара Василівна вирішили відвідати сина з майбутньою невісткою та дізнатися, як йдуть приготування до одруження.

Родичі зібралися на кухні і, насолоджуючись чашкою ароматного чаю та тортом, обговорили майбутній захід.

Потім Віра показала майбутнім свекрам свою весільну сукню. Олег до цього часу вже поїхав до ресторану, щоб затвердити остаточну суму за бенкет.

– Яка гарна сукня! – із захопленням промовила Тамара Василівна. – Я навіть заздрю ​​тобі, у мене ніколи не було нічого подібного.

– Мені її Олег допомагав вибирати, – похвалилася Віра.

У цей момент дівчині подзвонила мати, і вона залишила батьків нареченого наодинці, а сама вийшла з кімнати, щоб відповісти на дзвінок.

Під час розмови вона почула шум, що долинав із кімнати, де були родичі.

Віра попрощалася з матір’ю і обережно підійшла до дверей, за ними Степан Юрійович голосно сперечався з Тамарою Василівною.

– Досить, Тамаро, – сердито промовив він. – Ти вже відлякала від нашого сина достатньо добрих жінок.

– Вона не підходить моєму хлопчику, він знову вибрав не ту, – відповіла жінка холодним тоном. – Я знаю, що для нього краще.

– Поклади зараз же сукню на місце, або я все розповім Олегу, – заявив Степан Юрійович.

Почувши сварку між колишнім подружжям, дівчина не розгубилася і одразу ж увімкнула запис на своєму телефоні.

– Що ти розкажеш? Хто тебе взагалі слухатиме? – невдоволено промовила Тамара Василівна.

– Я скажу йому, що всі твої розповіді про те що нашій сімʼї «пороблено» це вигадка, а колеса в його машині зіпсувала ти! Також розповім йому про проникнення в квартиру. Подивимося, кому він повірить, – впевнено заявив чоловік.

Вероніка, якій набридло підслуховувати, різко відчинила двері й увійшла до кімнати.

– Я так і знала, що все це вигадка! Чесно кажучи, я не думала, що ви така підла, – обурено промовила дівчина.

– А я не думала, що ти нас підслуховуватимеш, – посміхнулася Тамара Василівна. – Краще сама піди від мого сина, я все одно не дам вам спокійно жити.

– Не буду я від нього йти. Ви, до речі, не в тому становищі, щоб щось просити в мене. Олег незабаром повернеться, і ми всі разом послухаємо запис вашої розмови, – сердито сказала Вероніка і показала телефон свекрусі.

Тамара Василівна різко змінилася на обличчі і і почала просити у невістки прощення.

Однак Віра залишилася байдужою до її прохань і сліз. Щойно Олег повернувся додому, вона одразу ж увімкнула йому запис розмови.

Степан Юрійович та Тамара Василівна на той момент уже покинули його квартиру.

Спочатку роздратований син хотів викреслити матір зі списків гостей на весіллі, але після розмови з нею зглянувся і пробачив жінку.

Проте відносини між родичами були безповоротно зіпсовані. Про жодну довіру між ними вже не було й мови.

Джерело