До Мар’яни одного вечора завітав її сусід Ігор і сказав, що має бажання висповідатися перед нею. Жінка була вражена таким зізнанням і відповіла, що вона ж не священник, тож немає потреби це робити саме їй.

Мар’яна припускала, що все це через ту курку, яку його собака вчора витягнув з її двору. Але раптом у її пам’яті спливли спогади зі школи. Тоді Ігор був старший за неї на рік.

Хлопець завжди намагався бути поруч: носив за нею портфель, пригощав морозивом і солодощами. Але щось у ньому її відштовхувало – занадто правильний був. Ніколи не погоджувався робити щось протизаконне чи навіть просто незвичне. Наприклад, не хотів рвати чужі черешні, хоча Мар’яна мріяла про ці ягоди з саду їхньої сусідки Марії.

Навіть повертаючись із дискотеки, він завжди проводжав усіх дівчат додому. А оскільки хата Мар’яни стояла першою, вона й була першою, хто залишав їхню компанію. Тож вони ніколи не залишалися наодинці. Що там Ігор чув від інших дівчат – загадка, але до цього часу так і залишився неодруженим.

А Мар’яна тим часом встигла двічі побувати заміжньою.

Вона не раз відзначала, який Ігор господар. У нього біля хати завжди все покошено, город доглянутий, подвір’я в чистоті. Якось він і їй насадив саду, ще й розсади понавозив.

Люди в селі постійно дивувалися, чому такий вправний чоловік так і не створив сім’ї. Адже були дівчата, які ладні були хоч завтра йти з ним під вінець. До того ж, Ігор мав славу неперевершеного кулінара – його закрутки хвалило все село, і навіть досвідчені господині часто зверталися до нього за рецептами.

На день народження Мар’яни він замість традиційного букета квітів приніс їй кілька баночок своїх знаменитих консервацій.

Добре, що другий чоловік Мар’яни ніколи не ревнував її до сусіда. У жінки вже дорослі діти, які зрідка привозять онуків погостювати. І от, коли чоловік Мар’яни поїхав у столицю у справах, Ігор якось увечері завітав до її оселі.

Спочатку він виглядав розгубленим, вибачався, що прийшов без квітів чи солодощів, пояснюючи, що не хотів привертати зайвої уваги сусідів.

А потім, ніби зібравши всю свою сміливість, зізнався Мар’яні в коханні. Розповів, що любив її все своє життя і сподівався, що після її першого розлучення вона зверне на нього увагу. Але цього так і не сталося.

Ігор зізнався, що більше не може тримати це в собі, і вирішив сказати їй усе прямо. Потім, ніби боячись її реакції, швидко пішов додому.

Мар’яна залишилася сидіти й думати. Вона не очікувала такого зізнання. Адже вважала Ігоря просто добрим сусідом.

Всю ніч вона крутила ці думки в голові, а на ранок їй спало на думку, що, можливо, Ігор захворів або відчуває, що йому залишилося небагато.

Не гаючи часу, вона пішла до нього. На порозі сказала, щоб той брав медичну картку, і вони вирушили до її зятя, який був кваліфікованим лікарем.

На щастя, зять запевнив, що ніяких серйозних проблем у здоров’ї Ігоря немає.

Після цього селом поповзли чутки, що Мар’яна вирішила йти до третього чоловіка. А сама жінка тільки дивувалася, чому раніше не звертала уваги на Ігоря. Скільки часу вони обидва втратили даремно!