Я годую її, часом уроки допомагаю робити. Насправді роблю це ще тому, що невістка зовсім не дбає про здоровʼя дитини. Вона займається своїм особистим

життям.

Річ у тім, що мій син, Микола, покинув Олю, бо знайшов собі іншу. Він воює з 2016 року. Та чотири роки тому зізнався, що зустрів на сході справжнє кохання. Невістка вмовляла мене переконати сина повернутись в сімʼю. Я навіть спробувала поговорити із ним. Та він так щиро сказав, що ніколи не був щасливий у шлюбі, і лишень з іншою це змінилося. Тому я й відступила.

Оля відтоді почала мене відверто зневажати.

Звинувачувала в усьому, що сталося. Ми мало

спілкувалися. Та я помітила, що онука увесь час засмучена. Вона розповідала, що мама не приділяє їй увагу, постійно десь вештається і часто приходить додому напідпитку.

Зазвичай я намагаюсь годувати Маринку

домашнім, варю борщик чи суп, обовʼязково

роблю салатики. Та одного разу, це була п’ятниця

я вирішила потішити дитину і купила поруч із домом бургери, попкорн і солодкий газований напій. Ми пообідали з онукою й подивилися фільм. Це був прекрасний день. А вже наступного дня до мене прилетіла невістка:

– Нащо ви псуєте дитині шлунок? Чи хочете, щоб вона діабет мала?

• Та я лишень раз купила.
• Мало ви нам шкоди завдали?
• Ти сама її чим годуєш? Локшиною швидкого приготування? Зовсім дитину не доглядаєш!
• Ви ще мене звинувачувати смієте після всього?

Я сама залишилась! Більше Маринка до вас не

прийде!

Мені так прикро стало. Я ж обожнюю Маринку і це єдина рідна людина, котра є в мене тут. Ну, в

чому моя провина? Що намагаюсь бодай якось покращити життя дитини. Порадьте, як

мені бути? Що робити?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

почуттям:

ЧИ

Ваша реакція має

значення!