Я навчався на фізичному, а вона в Інституті культури, мріяла стати танцівницею. Кілька місяців ми зустрічались, тоді війна почалась. Мені довелось на якийсь час поїхати до батьків. Та згодом я повернувся. Наші відносити ставали дедалі серйознішими, вже плани разом будували.

Оксана хотіла, щоб я бізнес відкрив, гарно заробляв. Я вже мав свої ідеї. Та тоді мене мобілізували. Проти не був, адже й так на початку війни думав йти на фронт. Коханій моїй це не сподобалось, вона все казала, що я лише час втрачу, просила відкупитися. 

Спочатку я навчався, а тоді потрапив на фронт. І знаєте що, там моє бачення життя цілком і повністю змінилося. Зрозумів, що насправді важливо, а що ні. За два роки вдома я був лишень раз. Оксана ж казала, що чекає на мене. І ось пів року тому я вирішив, що час настав, запланував, що приїду на Новий рік і нарешті зроблю пропозицію. Розповів все мамі, а вона запропонувала взяти стару бабусину каблучку з рубіном. Мені здалося, що це дуже гарно й романтично. Та й грошей багато я не мав, адже зарплату майже всю зазвичай витрачаю на потреби нашого батальйону.

Кохана нічого не знала. Я замовив величезний букет. Сказав, що лишень 31 грудня приїду, хоча вже день був, просто готував усе. Також забронював столик в найдорожчому  ресторані.  І ось, коли стемніло, подруга Оксани, наче випадково, привела її на потрібне місце. Все було надзвичайно романтично, я став на коліно, кохана дуже здивувалась і наче була приємно вражена. Та коли побачила каблучку – вираз її обличчя змінився.

 – Що це таке?

 – Як що? Каблучка!

Ти де її знайшов? В ломбарді купив?

 – Ні, ти що! Це бабусина. Тобі що не подобається?

 – Та це жах! Як ти до такого додумався? Я ж казала тобі колись, що пропозиція має бути з каблучкою з білого золота зі справжнім діамантом.

 – Я думав, що ти жартуєш.

 – Чого? З таким не жартують. І взагалі, мені потрібен чоловік, котрий гарно зароблятиме, а ти за ці два роки ні копійки мені не вислав. Ще й пропозицію нормальну зробити не міг. 

Врешті вона пішла. Я страшенно засмутився, далі було зовсім не до святкувань. Хотів відразу поїхати назад до хлопців, та мама вмовила залишитись

Знаєш, що сину, не треба тобі такої дружини!

 – А може Оксана має рацію і я не мав дарувати стару каблучку!

 – Та ти цією каблучкою перевірив її! Треба дякувати Богу за це!

Мама каже навіть не намагатися миритися з Оксаною, а мені якось сумно. Скажіть, хто правий в цій ситуації?