Жінка одразу витерла руки і побігла в коридор. Там на неї

поглянув син, дорослий та втомлений Максим.

— Привіт! – здивовано промовила та, бо про свій прихід син нічого не казав, ще й на годиннику було

далеко за десяту.

— Привіт, мам! Ммм, як пахне, ти щось готуєш?

• Котлети, твої улюблені. А ти голодний? Мий руки і сідай за стіл! – Олена заметушилась, готуючи сину тарілку, склянку, виделку, дістала з холодильника салат, компот та все акуратно поставила на місце, де він завжди їв.
• Так смачно! Як завжди! Дякую! Я помирав від

голоду!

• Ну скажеш ще таке. Як там вдома? Як Ліда, як Олежик? Ти так раптово завітав, щось сталося?
• Та це дрібниці. – махнув рукою той. – Піду, трохи

приляжу!

– Звичайно! Відпочинь! – посміхнулась Олена і стала

до раковини мити посуд.

Максим підвівся і пішов у свою колишню кімнату, дістав зі шафи постільну білизну та почав розкладати диван. На ці звуки прийшла мати, зупинилась на порозі й мовчки спостерігала за

картиною.

А що ти робиш? Я думала ти просто приляжеш,

навіщо тобі постіль?

• Та сьогодні тут заночую!
• Зачекай! Зупинися! – панікувала та, відчуваючи недобре. – Поясни, що відбувається? – сердито

промовила мати.

• Та нічого не відбувається! Невже не ясно, що я пішов від Ліди?! Дістало мене це все! Дістало!
• Заспокойся! Що сталося? Що тебе дістало?
• А те, що вона погана дружина!
• Чому? Я так не думаю!
• Бо вона навіть вечерю приготувати не може! Як я повинен бути щасливим чоловіком, коли їй на мене

• байдуже?

• А в чому проблема? Ти ж кухар, приготуй ти вечерю!
• Вона теж кухар! Навіть гудзика мені пришити не може, третій день нагадую і нуль реакції!
• І це ти називаєш сваркою? Любий мій, якщо ти такий принциповий, то краще б допоміг своїй дружині, думаєш їй у декреті так солодко сидиться?

• А ти спробуй з нею помінятися на кілька днів!

  Офігієш від життя! Ти звичайно вибач мені, але

  ночувати ти тут не будеш! – заявила Олена.

• А це чому це? – остовпів той.
• А тому! Я поясню раз і назавжди! Твій дім тепер поруч з Лідою, а не тут! Навіщо ти тоді одружувався, якщо йдеш після дрібної сварки?

• Збагни, тебе ніхто під вінець не тягнув! А йти з дому рішення далеко не найкраще! Від того ваші стосунки

  кращими не стануть!

• Та невже?
• Уяви собі! Я звичайно дуже рада тебе бачити, ти

• можеш приходити сюди коли завгодно, але

  ночуватимеш ти з дружиною! Як посварилися, так і помиритеся! Емоції переповнюють? Сходи подихай на вулицю, прийдися пів години і повертайся. Бракує часу разом – візьми кілька днів відпустки, поїдьте десь, відпочиньте!

• А тепер склади назад свій диван! Можемо ще попити чаю і повертайся додому! І не смій ночувати десь інакше, бо я дізнаюся і за себе не ручаюся! Ти зрозумів?
• Добре!
• От і чудово. А від мене передай привіт і поцілуєш Олежика. До речі, ви приїжджайте разом в суботу, я лазанью приготую! Посидимо разом як в старі добрі

• Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки

  “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

  часи!