Він став відомим завдяки численним батальним малюнкам, на яких зобразив події доби Перших та Других визвольних змагань.

Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської Армії.

А ще митець досконало зобразив росіян як споконвічних ворогів українського народу.

З нагоди 125-річчя від дня народження Леоніда Перфецького про творчість видатного українського художника в інтерв’ю АрміяInform розповіла головна редакторка ветеранського видавництва RAINSHOUSE Вікторія Рейнс.

— Як військовий досвід Леоніда Перфецького як учасника визвольних змагань вплинув на його творчість?

— Без «Перфецького-військового» не було б «Перфецького-художника». Найперші відомі нам картини й ескізи його авторства зображують реалії війни.

Долучившись до української армії молодою людиною, все його подальше життя — і побутове, і творче — було відмічене війною.

Він двічі потрапляв як доброволець у військо — спершу в 1918 році, потім в 1944 році. І двічі не лише воював з росіянами, а й показував війну зсередини — з усіх сторін.

— Чому Леоніда Перфецького вважають одним із найважливіших художників, які сформували візуальний образ українського війська ХХ століття?

— Леонід Перфецький прожив доволі довго для тих буремних часів життя — помер у 76-річному віці у вимушеній еміграції в Канаді. Він брав участь у Перших (1917–1921 років) та Других (1939–1950-х років ) визвольних змаганнях

Оскільки тоді технології не дозволяли фіксувати все на відео, джерело наших знань — це розповіді та замальовки. Загальновизнаний баталіст ще за життя, Леонід Перфецький не мав тут рівних. Його малюнки, як прийнято казати, — це «фотографії без фотоапарату».

— Які теми української військової історії він найчастіше зображував і як працював з історичною достовірністю деталей — одностроїв, зброї, символіки?

— Леонід Перфецький мав фотографічну памʼять. Будучи безпосереднім учасником бойових дій, він часто малював те, що бачив на власні очі.

На відміну від пізніх художників, за його часу просто не існувало ніяких підручників-довідників стосовно вигляду української форми, спорядження тощо. Навпаки, Леонід Юліанович сам був творцем таких матеріалів, адресованих вже наступним поколінням.

АрміяInform знайшла в архіві унікальні колекції мілітарі-витинанок

У 1929 році на замовлення журналу «Тризуб» він підготував проект картонних іграшкових солдатиків армії УНР, аби українські діти на еміграції могли гратися власним військом.

Чи ті ж самі нагороди (художник малював також армійські відзнаки), зокрема для Корпусу Січових Стрільців.

Тому він сам був «живою енциклопедією» стосовно всього того, що стосувалося візуального образу українського солдата.

— Наскільки його твори цінні не лише як ілюстрації, але також як історичне джерело для дослідження історії українського війська?

— Вони мають абсолютну цінність, бо Леонід Перфецький був в тому числі безпосереднім учасником історичних подій, які малював. Скидання російського прапору з будівлі Думи в Києві 31 Липня 1919 року — ми знаємо, як це відбувалося, лише зі спогадів солдат та з картин художника.

По суті, Леонід Перфецький був своєрідним «фотографом без фотоапарата». Природний талант дозволив йому документально фіксувати дійсність на своїх картинах. Його цікавила не скільки художність композиції, скільки її правдивість.

— У чому полягає значення його ілюстрацій до історичних та військових видань в контексті формування української історичної пам’яті?

— Леонід Перфецький народився в 1901 році і був фактично першим поколінням українців, які хоча й недовго, але жили у власній українській державності. Це відчуття він проніс через все життя, через окупацію та еміграцію.

Ван намагався передати його іншим через різні форми та формати. Зокрема, не лише через батальні картини, а й через комікси.

Саме Леонід Перфецький є автором першого українського коміксу про УПА, з якого ми можемо дізнатися про побут повстанців в 1940–1950-х роках.

— Як творчість Леоніда Перфецького допомагала українській еміграції зберігати військову традицію та ідентичність у міжвоєнний і повоєнний періоди?

— Я згадувала, що між Першими та Другими визвольними змаганнями, поміж іншого, художник створював проекти дитячих іграшок — українських солдатиків. У 1930-х роках цими іграшками гралися діти, але вже через десятиліття ці діти стали молодими людьми.

Вони взяли до рук зброю та під час Другої світової війни воювали в українських формуваннях за відновлення власної державності. Зрозуміло, ким та чим вони надихалися.

— Чи можна вважати роботи Леоніда Перфецького одним із ранніх прикладів візуальної «інформаційної боротьби» за українську історичну правду? Чому?

— Так, цілком коректно говорити, адже Леонід Перфецький ніколи не був «митцем самим по собі». Він ніколи не замикався на своїх проблемах і його творчість не варто трактувати з сучасних позицій, мовляв «він просто так боровся зі своїм ПТСР».

У 1930-ті роки художник постійно виступав як ілюстратор у провідних українських ветеранських виданнях. Зокрема, календаря-альманаху від видавництва «Червона Калина», заснованого ветеранами УСС та УГА, а також збірників «За державність», редагованого середовищем Дієвої Армії УНР.

Таким чином, він був своєрідним соборником, своєю творчістю єднаючи колишніх вояків УНР та ЗУНР.

— Які мотиви з графіки Леоніда Перфецького — образи вояка, державних символів, боротьби за незалежність — особливо відгукуються в контексті сучасної війни України проти росії?

— Під час Першої світової війни Леонід Перфецький з родиною знаходився на території сучасної росії. Він дуже добре зрозумів все про сутність московитів і про їхнє відношення до українців.

Досвід власної війни з ними в 1918‒1921 роках лише зацементував його уявлення про цей «народ». Вся творчість Перфецького була виразно антиросійською навіть в ті часи, коли деякі москвофільські голоси в українському таборі виступали за порозуміння з срср, оскільки це, мовляв, «вже не росія, а якщо й росія, то інша».

У 2026 році ми можемо брати картини Леоніда Перфецького і з острахом дивуватись — невже це справді намальовано в ХХ сторіччі, а не вчора? Розстріли полонених, вбивства цивільних, позасудові розправи — художник намалював, точніше зафіксував, діяння росіян вже тоді. І тепер історія, на жаль, повторюється…

— З творчістю кого зі світових чи українських митців можна порівняти доробок Леоніда Перфецького? Хто вплинув на його творчість і на кого вплинув він сам?

— Сам Леонід Юліанович вважав себе учнем француза Андре Лота — він навчався в його мистецькій школі під час свого життя в Парижі в 1920‒1930-ті роки. «Кубістичний» стиль Андре Лота він поєднав з питомо українським підходом до передачі складних речей через легкі форми.

На жаль, про велику кількість картин Леоніда Перфецького міжвоєнної доби ми можемо судити лише за відгуками критиків. Друга світова війна була жорстока не лише до людей, а й до культурних цінностей.

Більшість картин майстра була знищена пожежами та авіанальотами, і те, що збереглося, — це близько 20 відсотків з того, що він встиг намалювати.

— Леонід Перфеський і Ніл Хасевич: що між ними спільного та відмінного? Чи доцільно їх порівнювати?

— Якщо говорити про світоглядно-ідеологічне порівняння творчості Леоніда Перфецького, то одразу спливає імʼя Ніла Хасевича. І Леонід Перфецький, і Ніл Хасевич були не лише документалістами збройної боротьби, а й безпосередніми її учасниками.

Відмінність — в обставинах. Леоніда Перфецького нині асоціюють з Першими визвольними змаганнями, а Ніла Хасевича — з Другими.

Хоча вони й належали до одного покоління, їхній «зірковий час», період найбільшого творчого доробку, припав на різні періоди. Але це однозначно митці-символи, які в пантеоні українського націоналістичного мистецтва стоять поряд.

— Як сьогодні спадщина Леоніда Перфецького може використовуватися у військовій освіті, музеях, книгах і популярній історії для підтримки історичної тяглости українського війська?

— Вже використовується. І якщо з військовими музеями все зрозуміло, то нині Леонід Перфецький вже де-факто став «культурною поп-зіркою». Багато молодих людей знають його не лише як військового чи художника-баталіста, а як коміксиста.

Саме він свого часу намалював комікс «Україна в боротьбі» про УПА та коміксизував «Енеїду» Котляревського. У 2021 році Інститут Національного Розвитку спільно з товариством «Просвіта» запропонував відзначати 23 лютого, день народження Леоніда Юліановича, як День Українського Коміксу — професійне свято.

У межах цього дня вже впʼяте вручається премія Комікс Року, головним символом є бронзове погруддя з обличчям Перфецького, своєрідний «український комікс-оскар». Лауреатами премії є передусім автори-ветерани, що створюють комікси про сучасну російсько-українську війну. І це доволі символічно.

— Що саме в художній мові Перфецького (композиція, динаміка бою, героїзація воїна, документальність) робить його роботи актуальними для сучасного військового мистецтва та патріотичної комунікації?

— Перфецький зробив свого часу те, що було треба — зафіксував дійсність. Поки одні гнались за ідеалом, він просто показував реальність. Він фіксував війну такою, яка вона є, й окупантів такими, якими вони були насправді.

Шрифт «Воля» для ЗСУ постав з дереворитів головного художника УПА Ніла Хасевича

Через це його творча спадщина є доволі однозначною та часто навіть не потребує додаткової інтерпретації. Коли читаєш в історичних джерелах про розстріл українців росіянами під Базаром, а потім бачиш картину Перфецького про ту трагічну подію — жодні слова тут зайві.