Дороги у прифронтових регіонах на сьогодні — це вже не просто шляхи, а справжні лінії життя.

Саме ними здійснюється забезпечення, яке закриває нагальні потреби Сил оборони для ефективного протистояння російській агресії.

Проте в реаліях сучасної війни небо над ними також перетворилося на зону активних бойових дій, оскільки ворожі безпілотники ведуть постійне полювання не тільки на військову техніку, а й на цивільний транспорт.

Наслідки таких воєнних злочинів з боку російських окупантів можуть бути вельми серйозними та навіть трагічними.

Захист доріг за таких умов перетворився на досить нетривіальну інженерну задачу, від вирішення якої залежить як збереження людських життів, так і боєздатності війська. Адже логістика — це фактично його «кровообіг».

Будь-яка армія тримається на безперервному постачанні боєприпасів, пального, продуктів харчування та багато чого іншого, необхідного для успішного ведення бойових дій.

Однак, якщо маршрут постійно перебуває під загрозою атак з повітря, постачання сповільнюється.

— Якщо ця артерія буде небезпечною, у нас почнуться великі проблеми із забезпеченням, з БК, з їжею, з усім. Тому в нас немає часу чекати, треба діяти, — пояснює командир взводу радіоелектронної боротьби молодший лейтенант Олександр.

Саме тому Державна спеціальна служба транспорту взялася захищати тутешні шляхи антидроновими сітками, чиє мереживо, на відміну від засобів радіоелектронної боротьби, здатне захистити транспорт навіть від безпілотників на оптоволокні.

Швидка адаптація до цієї нової реальності з усіма її загрозами стала справжнім викликом для підрозділів ДССТ. Втім, наразі вони вже навчилися справлятися з ним якомога ефективніше та в найкоротші строки.

— Були випадки, коли противник палив тут транспорт «Молніями» та «Ланцетами». У зв’язку із цим керівництво Міністерства оборони ухвалило рішення побудувати тут дорогу життя, — розповідає начальник групи безпеки дорожнього руху старший лейтенант Гліб.

Подібні бар’єри ускладнюють для ворожих операторів БПЛА прицілювання, фізично перешкоджають прямому заходу дрона на визначену ціль та зменшують ефективність скидів.

Крім того, такий захист не потребує складного та дорогого обслуговування після його встановлення та вже встиг довести свою ефективність на практиці, захопивши у свої тенета не один ворожий безпілотник.

Проте, навіть знайшовши вдале рішення, його ще треба ефективно масштабувати, адже зараз потенційною ціллю противника стають, зокрема, й тилові дороги, якими активно користується цивільне населення.

— Ворог б’є взагалі аби куди. І по цивільних автівках. Були навіть ситуації, коли люди просто стояли біля магазину, нікого не чіпали, і також туди прилітало. І зупинки громадського транспорту також «зашиваємо», щоб забезпечити надійний захист, — зазначає командир першої роти відновлення штучних споруд капітан Ігор.

Через постійну повітряну загрозу перед військовими на цьому напрямку було поставлено вельми амбітне завдання, а саме — закрити сіткою понад 40 км дороги.

— На цій дорозі росіяни дуже багато почали бити по забезпеченню логістики. Дуже багато тралів, фур, які підвозили БК, підвозили паливо, просто горіли на трасі, — додає капітан.

Щоб впоратися із цією проблемою українські захисники продовжують свою роботу за будь-яких погодних умов, навіть у найлютіші морози.

Вони знають, що кожен захищений відрізок — це врятовані життя та збережена техніка, тому, попри снігопади, крижані дощі та втому, поспішають виконати поставлену задачу, закриваючи подекуди по три кілометри дороги на добу.

Хлопці бурять та копають промерзлу землю, вбивають велетенські металеві палі для каркаса та натягують довжелезні рулони сітки.

При цьому декому з них доводиться працювати на значній висоті, де потужні холодні вітри пронизують незахищені ділянки тіла, мов леза.

— Будуємо, незважаючи на погоду, незважаючи ні на що, задля людей, задля тих, кого ми маємо захищати, задля нашої країни, — ділиться старший лейтенант Гліб.

Ще одним важливим завданням є захист самих військових, які виконують цю надважливу роботу.

— На жаль, дуже багато літає ворожих безпілотників, дуже ризикуємо. Але нас прикривають «очі». Є мобільні групи, які прикривають небо. Буває, що бігаємо по посадках, ховаємося, а потім продовжуємо роботу. Працюємо 24/7, — констатує капітан Ігор.

Крім того, під час робіт бійців обов’язково захищають різноманітні засоби радіоелектронної боротьби та розвідки.

— Ми попереджаємо особовий склад, якщо є якась загроза. Також намагаємося максимально не дати їй дістатися місця виконання робіт. Зокрема, засобами радіоелектронної боротьби, а також засобами вогневого ураження безпілотних апаратів, — додає командир взводу РЕБ.

І хоча попереду ще не один кілометр, зупинятися чи бодай збавляти темп українські оборонці не збираються.