Громада «Україно-Грецька Ініціатива»  в Салоніках  народилася  з початком повномасштабної війни, у 2022 році, коли виникла нагальна потреба мати свій рахунок і допомагати українцям, як в Україні, так і тим, кого прихистила Греція. Але корені організації  заклалися ще сім  років тому.

Як розповіла  очільниця товариства  Наталія Піцюра, починалося все з бажання спілкуватися рідною мовою, неформальних зустрічей,  школи вихідного дня для українських дітей.

«Але  з прибуттям тимчасово переміщених земляків, треба було все робити офіційно, згідно із законами країни, в якій живемо, тому  зареєструвалися і відкрили свій рахунок для допомоги Україні. Обрали собі девіз «Україна понад усе», що додає нам  сили працювати й допомагати Батьківщині навіть за сотні кілометрів від рідного дому. Що б не сталося, які б перепони не виникали, цей меседж завжди залишається з нами. І найбільша наша сила – в єдності й взаємодопомозі. Бо один ти нічого не можеш» – сказала очільниця товариства.

Зараз українці північного регіону Греції  активно допомагають, як українській армії, так і цивільним, проводять  збори, благодійні вечори, аукціони,  кіноперегляди, надсилають техніку, медикаменти та гуманітарну допомогу. Активісти також організовують мітинги,  акції та маніфестації аби привертати увагу до проблем в Україні.

Як розповіла співзасновниця організації, ланівчанка з Тернопільщини Наталія Муґра, тут  дуже довго працювала кремлівська пропаганда, а тому все ще існують проросійські настрої та наративи і неоднозначність у підтримці України. Але тих, хто співчуває і радий допомогти, значно більше.

Уряд Греції продовжує підтримувати українців, які і досі прибувають сюди. Їм надають доступ до безкоштовної медичної допомоги та освіти, а також право  на роботу і на тимчасове проживання в спеціальних приймальних пунктах. Громада активно налагоджує співпрацю зі ЗМІ, аби боротися з дезінформацією та розвіювати міфи про війну в Україні.

Один із наймасштабніших проєктів громади «Україно-Грецька ініціатива» – суботня школа  для українських дітей. Координують роботу цього напрямку: очільниця українського товариства Наталія Піцюра, волонтери  Олена Сотникова, Наталія Муґра і Яна Охріменко. Коли треба, то  вони і приміщення шукають, і спонсорів, зв’язок з українським консулом у Салоніках тримають, пишуть проєкти на гранти, збирають гроші для допомоги ЗСУ і часто самі докладають свої зарплати при закупівлі необхідного для учнів.

На Яні Охріменко лежить відповідальність за підбір  вчителів, складання розкладу, організації учнівського колективу, розробка  перспектив розвитку  навчального закладу. Пані Яна відразу сказала, що перед суботньою школою  громади «Україно-Грецька ініціатива»  стоїть висока  мета – стати  центром  української культури, освіти і дозвілля. Нелегкі, але впевнені, кроки до цієї цілі  роблять волонтери Салоніків.

Офіційно зареєстрована суботня школа в Міністерстві закордонних справ України  працює  лише другий навчальний рік.

Як розповідає Яна Охріменко, з початком широкомасштабної війни різко збільшилася  кількість українців, які знайшли прихисток у Салоніках, зріс запит на українськість, ідентифікацію себе в новому середовищі.

Зародки цієї школи з»явилися   у виставковому центрі, де розміщався волонтерський центр   гуманітарної допомоги. Там збирали речі і роздавали потребуючим, відправляли вантажі в Україну. Волонтери часто  приходили з дітьми. Інна  Єрмак  там відкрила театральну студію. Потім Лариса Овсяннікова з Маріуполя, яка вела онлайн- заняття  зі своїми учнями, що роз»їхалися світом і Україною,   запропонувала бажаючим  займатися в творчій студії.

Софія Ліхачова з Луганської області, яка приїхала в Грецію уже із Запоріжжя, почала викладати для дітей вокал. Треба було шукати  комфортного для дітей приміщення. Надавали їх з радістю українським учням, але зручності і тепло були не всюди. Яна Охріменко висловлює вдячність  організації   SolidarityNow, яка працює з біженцями, переселенцями, людьми з тимчасовим захистом і  має  свої офіси, які і стали на цей час українською суботньою школою.  Там  багато класів для навчання,  дві  кімнати з  іграшками, кухня із смаколиками і чаєм.

– Школа наша незвичайна не тільки теплою і дружною атмосферою, яка стала цілющою для українців, які з тих чи інших причин опинилися далеко від Батьківщини, – каже пані Яна. – Заняття тут не схожі на звичайні уроки. Нам усім було дуже важливо, щоб була українська мова, це базове заняття.

Українську мову викладає професійна філологиня, спеціаліст  грецької і української мов, львів’янка, яка багато років проживає в Греції, Марта Цобаніс. Вона відразу погодилася з нами працювати, бо сама має дитину, яку навчає української. Запросили цього року до школи і професійну бандуристку, заслужену артистку України  Олену Розумну. Для занять ми купили  спеціальну дитячу бандуру.

Важливу роль відіграє спілкування дітей з професійним психологом  Людмилою Половенко, яка прибула до нас із Одеси. Теми війни так чи інакше завжди з нами. Багато дітей прибули сюди, бачивши обстріли і чувши завивання сирен тривоги. А народжені тут діти чують все від батьків, які переважно є волонтерами організації. Тому заняття з психологом широкої  тематики – від   боротьби з  тривожністю  дітей, виходу  із стресу  до адаптації в школі, в новій країні. Всі, хто працює з дітьми, координує роботу цього напрямку – волонтери.

Зараз у нас 5 постійних вчителів, але є ще вчителі, які із задоволенням можуть замінити тих, хто захворів, чи у відрядженні, на роботі. Так заняття з  «Рідного краю» проводить  Людмила Половенко, а до цього викладала  Ельвіра Ібатова, яка тепер в  суботу  іноді працює, але вони паралельно  можуть заміняти одна одну.  Діти із задоволенням приходять на заняття вокалом, люблять виступати. Є  творча студія, розвиваючі заняття для найменших,  а також уроки , на яких  дітям розповідають про українські традиції, історію та культуру. Є багато творчих особистостей, які проводять мистецькі майстер-класи  чи з ручної роботи.  Тут навчається  дві вікові групи дітей: від чотирьох років до семи і від семи до дванадцяти. Постійно з нами співпрацює Червоний Хрест.

Німецькі волонтери приїжджали, презентували різні  книги, передали багато літератури нашим дітям. Для велелюдних заходів, коли дорослі з дітьми займаються писанкарством, чи проводять свято Миколая, відзначають Масляну чи День матері, свої просторі приміщення надають  організація TaskUs і грецька державна школа, де в актовій залі може розміститися до трьохсот людей, – розповіла координатора школи.  Завдяки волонтерам – вчителям  школа допомагає українським дітям  розуміти своє коріння та відчувати себе часткою великої української родини. Адже саме це розуміння потрібно їм сьогодні, коли вони формуються як особистості. І це нелегка справа в закордонному житті.  Для цього потрібний ресурс  та бажання. Бажання є.

– А як забезпечуєте  стабільне  фінансування необхідного для життя навчального закладу?

– Ми, на жаль, не підключені до жодної української програми, яка б підтримувала школу, але ми подаємося на таку допомогу і невеличкі кошти від України  отримали на розвиток громади, школи.

Нам дуже допомагає Генеральний консул України в Салоніках  Євген Шквира. Він приходить на заходи в школу, підказує програми і проєкти, в яких ми можемо взяти участь. До речі, ми зараз із ним обговорюємо  плани пошуку приміщення для школи, де б ми могли всі збиратися і у будні дні, щоб у нас був ключ і  ми були господарями у своєму українському домі. Це питання перспективи. А щодо фондів, то ми маємо невеликі благодійні внески від батьків.

Минулоріч ми виграли грант ООН. Ми складали список потрібного і нам все  закупили. Таким чином ми  маємо синтезатор і колонки для вокального класу,  канцелярію на весь минулий рік  і для дітей, і для вчителів,матеріали для занять з творчості,  навіть для подій – костюми, апаратуру, прості музичні інструменти,  знаряддя праці, дошку фліпчарт. А ще у нас є компанія-спонсор  ТАСКАС, яка на Новий рік закупила для наших дітей сто подарунків, змістовних і потрібних з пазлами, іграшками, солодощами.  І на цей навчальний рік  закупила для учнів багато нових матеріалів для роботи і навчання, бо їх же постійно треба поповнювати. Ми вдячні цим  меценатам, бо вони повністю забезпечили  матеріалами творчу студію,  закупили коричневу глину і знаряддя праці з нею. А ще важливу роль в житті школи відіграють люди-спонсори, які від душі роблять подарунки нашим дітям.

Є наш друг Ахілеас, грек, прихильник України, вчить українську мову. Він прийшов на заняття, поспілкувався з дітьми і   вони його  так розчулили і надихнули, що він закупив нам в Україні посібники, прописи, книжки для рідного краю, яких нам так бракувало. Справа в тому, що організації чи компанії Греції не можуть  закупляти для нас товари в Україні, а приватна особа може дати   гроші  і ми, як громада, можемо закупити необхідне в Україні і привезти сюди. Саме така підтримка і допомога вселяє в нас віру в те, що нам треба розвиватися і йти до своєї високої мети. Цього року ми відкрили  заняття з дітками від  2,5 до 4 років.

Нейропсихолог Людмила Половенко втілює курс раннього розвитку дітей. Є в них і  руханка, співи і танці для музичного  розвиток дитини раннього віку, які проводить  Софія Ліхачова. Діткам і батькам це дуже подобається. А ще ми зараз на стадії обговорення і дослідження  занять з підлітками. Це серйозна і вимоглива  аудиторія,  проводимо анкетування, щоб знати, чого вони прагнуть. Ми пропонуємо заняття з шахів, профорієнтацію,історію України  з цікавою подачею, уроки християнської етики.У нас тут  молоді священники, які навчаються в семінарії,   можуть проводити такі заняття, для тих,кому  це цікаво.

Є у нас  заняття і для дорослих, які хочуть спілкування із земляками.  Олена Сотникова  викладає йогу для батьків. Часто проводимо майстер-класи з виготовлення ляльки-мотанки, писанкарства, збираємося на мистецькі  посиденьки, концерти. На таких подіях для дорослих, а з нами беруть участь  і греки, ми збираємо донати і таким чином підтримуємо ЗСУ, школу. Тобто, ми   в розвитку і хочемо, щоб такий клуб для батьків також працював за розкладом і постійно.

Так ми йдемо до створення  центру культури, освіти і дозвілля для своїх людей, бо разом  ми впевненіше дивимося в завтрашній день. А праця з дітьми надихає нас бачити, що майбутнє України буде світлим. Бо робота з дітьми – це вклад у майбутнє  України і він дуже важливий, бо ми є провідниками України тут, за кордоном.

Світ через нас і наших дітей пізнає Україну, нашу культуру, історію, традиції. Підростаючому поколінню хочеться побажати, щоб  вони любили свою Батьківщину, а коли виростуть, щоб були її гідними синами і доньками, незважаючи на те, що живуть в іншій країні, сприяли її розвитку, адвокували її інтереси.

Не гріх жити в іншій країні, гріх забути звідки ти і твій рід. А ще хочу, щоб вони були освіченими,  щоб світ знав про нас найкраще. Тоді нікому не вдасться переконати, що такої країни немає і мови української немає, як насаджують московити. У нас була складна історія, але ми все одно маємо дивитися в світле майбутнє.  Треба жити і вірити, що ми все переживемо і розквітнемо і, звичайно,  все робити для того, щоб наблизити цей час.

Людмила ОСТРОВСЬКА

Салоніки, Греція