«Аякс» — виважений, обережний, уважний до деталей, вочевидь, любить системність і чітку організацію процесів.

«Криша» — завзятий, енергійний, ініціативний, локомотив нового, готовий ризикувати та експериментувати.

Напевно, у невоєнному житті вони не мали б жодних шансів перетнутися. «Аякс» обіймав адміністративну посаду на виробництві, «Криша» керував бізнесом у сфері стоматології. Різні міста, професії, кола спілкування. Проте війна змінила їхні долі й плани на життя. «Аякс» і «Криша» потрапили до одного підрозділу і наразі є суперефективним та злагодженим екіпажем FPV в 126-й окремій бригаді ТрО 30-го корпусу морської піхоти. Їхній тандем може похвалитися величезною кількістю успішних вильотів і навіть результативним «винаходом», адже їм першим в Збройних Силах України вдалося за допомогою FPV уразити літаючу ціль.

Далі — спільна розповідь «Аякса» й «Криші» для АрміяInform про те, як починали працювати з безпілотними системами, які уражені цілі запам’яталися найбільше, чому невдачі — це цінний досвід, навіщо прибили до стелі російський дрон-розвідник «Залу» і як це — емоційно синхронізуватися за кілька років настільки, щоб говорити однаковими фразами.

«Було зрозуміло, що безпілотні системи — це геймченджер на війні»

«Аякс»: Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення росії, було зрозуміло, що найперша задача — убезпечити родину. Десь два тижні забрали цивільні справи, на той момент я вже ухвалив рішення, що візьму участь у бойових діях, захищатиму свою країну.

«Криша»: Я також вивіз у безпечне місце дружину з дитиною, законсервували з друзями бізнес і пішли до військкомату. Потрапили всі до одного відділення. Був кулеметником, навідником, бойовим медиком. Ким тільки не був (сміється).

«Аякс»: На початку березня оголосили набір до новоствореної 126-ї бригади, я поїхав 9 березня туди, дізнався необхідну інформацію, а 10-го вже приїхав у бригаду з речами та поголеною головою. Спочатку був стрільцем. Потім з’явилася потреба в бойових медиках взводів.

Вийшло так, що я у своєму взводі став бойовим медиком, а «Криша» — у своєму. І першу ротацію ми пройшли на цих посадах.

«Криша»: Свого часу я трохи працював з хлопцями, які літали на «Мавіках» — був у групі прикриття, супроводжував їх на «нуль». Придивлявся, як вони працюють, було дуже цікаво. Потім почали з’являтися численні відео з ураження FPV-дронами. Я почав діставати нашого командира роти, мовляв, давай займатися дронами. Зрештою вдалося його переконати і мене відправили навчатися на оператора БпЛА.

«Аякс»: А я вже слідом за «Кришею» пішов. Вже тоді було зрозуміло, що безпілотні системи — це дуже перспективний напрямок. Як полюбляють казати, геймченджер на війні. На той момент дронами користувалася велика кількість підрозділів, і було очевидно, що нам не можна пасти задніх принаймні в межах нашого підрозділу. Фактично нам це вдалося.

«Ми жартували, що FPV — це такий напрямок, в якому на будь-яке питання є одна відповідь: треба пробувати»

«Аякс»: Одне навчання плавно перетікало в інше, тому що напрямок дуже місткий, багато інформації. І якщо станом на півтора року тому він був доволі статичним, то згодом він почав швидко удосконалюватися та видозмінюватись. Зараз це постійні перегони. Ворог прогресує, ми прогресуємо — хто кого переграє. Нудно не буває.

Наш основний напрямок — FPV, але він поєднаний, скажімо так, із застосуванням інших видів БпЛА. Тому що, як кажуть, один в полі не воїн. Враховуючи, що якість камери і відеозв’язку не дозволяє вести розвідку, наприклад, або шукати ціль в рамках вільного польоту. Тому в будь-якому випадку наша робота пов’язана з роботою розвідників, бо у «мавіка» якісніша картинка, яка дозволяє шукати цілі і відповідним чином фільмувати результати ураження.

«Криша»: Навіть якщо ти працюєш з FPV, щоб максимально ефективно виконати завдання, ти маєш розуміти не тільки ці системи, але й роботу мавіків-розвідників, РЕБ, РЕР. Повинен знати, чим користується ворог і як цьому протидіяти, на яких частотах він літає, яким чином перехоплювати відео чи частоти керування. Це важливо і для загальної обізнаності — де ти знаходишся, в якій точці, які її особливості, загрожує тобі щось чи ні. Багато нюансів.

«Аякс»: Ми ще після першого навчання жартували, що FPV — це такий напрямок, в якому на будь-яке питання є одна відповідь — треба пробувати. Тобто, якоїсь конкретної відповіді зазвичай тобі ніхто не дасть, і треба дійсно не боятися експериментувати. Ми починали напрямок FPV з бомберів. За пів року почали використовувати саме FPV-камікадзе. Перше застосування, пам’ятаю, було хвилюючим, але не з тим результатом, якого хотілося б. Не завжди рішення були дієвими, але в певний момент ми досягли рівня, коли ефективність нашого підрозділу у використанні FPV-камікадзе сягнула десь 80 відсотків.

«Криша»: Додам, що ми не могли одразу зануритися в роботу з FPV-камікадзе, тому що не знали, як працювати з боєприпасами. Тобто нам знадобилося десь пів року, щоб отримати та вдосконалити знання у цій сфері.

«Аякс»: Так, враховуючи, що ми цивільні люди, до війни не мали професійних знань в інженерно-саперній справі, роботі з вибуховими речовинами. Але ми мали велике бажання працювати й це штовхало вперед.

«Нам вдалося взяти участь в активній фазі операції на Кринках»

«Аякс»: Операція на лівому березі Дніпра мала кілька етапів, відповідно, була різна інтенсивність, різні підрозділи задіяні. Коли ти розумієш, що зараз на лівому березі людина, з якою ти вчора пив каву, і твоя задача — прикрити її усіма наявними засобами, мотивація підвищується в рази. На першому етапі ми працювали скидами.

«Криша»: По-різному було… І невлучання, і нерозриви. Тоді ми саме набували досвіду.

«Аякс»: Якщо говорити про Кринки, нам вдалося взяти участь в активній фазі цієї операції. Ми працювали з переднього краю і по піхоті противника, і по техніці, яка тоді ще активно застосовувалася ворогом. Працювали по танках, БМП, гарматах.

«Криша»: По мінометах.

«Аякс»: По всіх засобах ураження, які не давали змоги нашим побратимам просуватися вперед. Якось на Кринках розвідники з суміжного підрозділу виявили 120-й міномет, який створював багато проблем піхоті. Нам вдалося вивести його з ладу, він не працював десь тиждень. І це був дійсно приємний результат.

Загалом інтенсивність роботи була доволі високою. Крім того, на напрямку була велика концентрація суміжників — наших колег по FPV.

Це було цікаво, тому що у кожного свій стиль, досвід. І була змога зустрічатись, переписуватися, обмінюватися знаннями. При цьому, маю сказати, навіть негативний досвід роботи мав цінність.

«Криша»: Танчик пам’ятаєш?

«Аякс»: Так! Це один з таких прикладів. Ворог запланував штурм піхотою і двома танками. Один відволікав, другий виконував основну задачу. Нашим завданням було зрозуміти, який саме танк основний, отже, пріоритетний для ураження, це було нелегко, тому що обидва хаотично кружляли вулицями. На той момент ми працювали бомберами з боєприпасами, спорядженими не нами. З професійної точки зору це було не зовсім правильно, тому що працювати треба з тим, у чому впевнений, що воно спрацює. Але тоді ми ще не вміли самі споряджати боєприпаси. Зрештою ми визначили, який танк уражати першим, полетіли зі скидом, влучили. Проте результату не побачили — не було розриву. Скинули другий боєприпас — така ж історія.

«Криша»: Це було таке розчарування… Але воно допомогло нам зробити правильний висновок: треба вчитися самим готувати боєприпаси або взаємодіяти з саперами свого батальйону.

«Аякс»: Цей досвід показав, що невдалий результат теж може бути корисним. Він дозволяє проаналізувати помилку і розвиватися далі. Якщо ти не робиш помилок, ти не зростаєш професійно.

«Щоранку прокидаюся, показую „фак“ „Залі“ і нагадую собі, чому треба продовжувати боротьбу»

«Аякс»: Якщо згадувати про перший досвід ураження саме літаючих цілей… Це було ударне крило в лютому 2024 року. До цього в історії війни випадків ураження літаючої цілі за допомогою FPV-камікадзе не було. На початку 2024-го ворог почав застосовувати ударні крила. І на той момент завдяки суміжникам у нас була можливість відслідковувати їхні маршрути. В певний момент ми зрозуміли, що треба спробувати. Якщо не спробуєш, не матимеш можливості зрозуміти, твоя це ціль чи ні. Ми мали певні думки, яким чином це зробити, але не було впевненості, що вдасться. Але вже перший виліт був результативним. Ми підловили крило, яке летіло в нашому напрямку. Тоді «Криша» сказав…

«Криша»: Ну що, про#бемо борт? Командири відповіли: «Ну, спробуймо!» Спробували — вдалося уразити вороже крило.

«Аякс»: То, звісно, була некоштовна ціль, тому що фактично це крило, зроблене з примітивних засобів. Попри це, воно було небезпечним для наших побратимів і треба було з ним щось робити. Потім збили друге, третє крило. Прийшло розуміння, що треба якось масштабувати цей досвід, ділитися ним. Зустрічалися з різними підрозділами, консультувались — в них теж все виходило. І це було дуже приємно — усвідомлювати, що ти перший, але не єдиний, можеш поділитися знаннями та вміннями. Натомість колеги ділилися своїми напрацюваннями. Це називається синергія.

Ну а далі перейшли на більш коштовні цілі — «Зали», «Суперками», «Орлани».

Враховуючи характер нашої роботи, ми майже не маємо можливості вишукувати цілі, які ми вразили. Якось побратими подарували нам ворожий БПЛА-розвідник «Зала», знайдений в нашій зоні відповідальності. Ми прибили його до стелі (показує нагору — ред.), щоранку я прокидаюся, показую «фак» «Залі» і нагадую собі, чому треба продовжувати боротьбу. Налаштовую себе на робочий день (сміється — ред.).

«Криша»: Крім того, це нагадування про те, що не треба боятися робити щось неординарне.

«Аякс»: Так. Я вдячний «Криші». Він часто підштовхує мене до нового. Я за характером дуже обережний, часто перестраховуюся, віддаю перевагу звичному, вже перевіреному формату роботи. А «Криша» — навпаки. І часто це спрацьовує. Мені подобається, що ми один одного доповнюємо. Це круто.

«Люди, з якими познайомилися вже у війську, є потужною мотивацією не дати задню і продовжувати воювати»

«Криша»: Наша команда вже як сім’я — розуміємо, «читаємо» один одного з пів слова.

«Аякс»: До смішного, чесно кажучи, доходить. Іноді буває, що закінчуємо один за одним фрази. Своєрідна синхронізація. І це дійсно круто. Якщо було б по-іншому, то це, мабуть, була б не моя людина. І ми не змогли б разом працювати. На початку ми були лише удвох. З часом почали набирати в колектив людей, вже розуміючи, на яких принципах будемо його будувати. Безпека особового складу, професійність, повага один до одного, взаємодопомога та підтримка. Наша задача — поділитися своїм досвідом і дати можливість людині навчатися. Бо, ну, давайте будемо відвертими, ніхто не знає, що буде завтра. Хтось з нас може загинути. І якщо побудувати колектив таким чином, що кожна людина буде незамінною, то втрата навіть одного зробить підрозділ небоєздатним. Ми не можемо собі такого дозволити.

«Криша»: Чи змінила нас війна? Про це, мабуть, треба запитати наших близьких.

«Аякс»: Та припини вже говорити моїми словами! Змінила, і мені особисто хотілося б думати, що на краще. Змінилися пріоритети. Матеріальне відійшло на другий план. Найціннішим став час, який можна провести з рідними — те, на що раніше не звертав увагу, бо цього переважно було вдосталь. Втратили цінність слова, натомість набули — дії. З’явилося розуміння, хто твої справжні друзі. Люди, з якими познайомилися вже у війську, є потужною мотивацією не дати задню, продовжувати воювати, хоч як би не втомилися.

«Криша»: Ми тримаємося один за одного. Бо якщо, наприклад, я піду, то я буду постійно думати про те, як тут «Аякс», як хлопці. Я не почуватимуся спокійно в тилу, бо тут мої брати.

«Аякс»: Якщо ти взявся вже за цю справу, то треба тягнути далі. Вибір зроблено і він правильний! Ніхто не залізний. Ніхто не сказав, що це легко, що не хочеться додому.

«Криша»: Дуже хочеться.

«Аякс»: Разом із тим, я жодного разу не пошкодував, що ухвалив рішення йти та захищати свою країну. І щиро вважаю, що кожна людина має чесно собі зізнатися — чи вона просто спостерігач, чи активний учасник чогось дійсно важливого і потужного. Як би складно не було, боротьба за свободу варта того.

«Криша»: Підтримую! Тепер ти сказав моїми словами (усміхається — ред.).

Фото з особистого архіву «Аякса» і «Криші»

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-01-05 06:47:00