Ігор говорив якось знехотя, ніби й не жінка йому Катя усі ці роки була, а от тільки-но підійшла чогось просити. Він, навіть речей із їхнього дому не став забирати, наскільки йому було неприємно після всього що сталось, мати згадку про життя з дружиною.

Він вийшов, а Катя так і залишилась стояти із штроко розплющеними очима. Після скількох років у парі в здавалось, щасливому шлюбі вона уявлення не мала, як так сталось, а головне, як жити далі. Та що там далі, як пережити усе, що почула від чоловіка?

Вони одружилися молодими, ще коли обоє були бідними студентами. Обоє без грошей, але зі світлим поглядом і вірою в майбутнє.

Ще під час навчання те й почалось. В університеті допомагала чоловіку писати курсові, пояснювала матеріали, яких він не розумів, і навіть завершила за нього дипломний проект, коли той працював вечорами підробляючи.

— Ото мені з дружиною пощастило. Ти ж моя розумничка, — казав він із вдячністю.

Вона лише посміхалася у відповідь. Вона кохала свого чоловіка і уявлення не мала що можна жити інакше. Хіба ж не для того створюються сім’ї?

Коли Ігор знайшов роботу, життя трохи налагодилося. Катерина вийшла в декрет тепер вона більше часу приділяла дому й дітям. Однак, з Ігорем вони завжди були на одній хвилі.

— Катю, треба підготувати звіт для керівництва. Я не встигаю.

— Гаразд, я зроблю, — чув у відповідь і знав, що все буде зроблено на найвищому рівні. Катя, вона ж така.

І робила. Вона сиділа ночами, готувала презентації, писала йому проєкти, які потім отримували схвалення начальства. Ігор швидко піднімався кар’єрними сходами, адже його кар’єра стала їхньою сімейною справою.

Роки минали. Ігор став великим начальником. Тепер його ім’я лунало на зустрічах із керівництвом компанії, його фотографії друкували в корпоративних журналах.

Катерина ж залишалася в тіні, підтримуючи його й виховуючи дітей. Про власну кар’єру жінка вже й не думала. Допомагала чоловіку, займалась домом. Здавалось, ось воно – щастя. так і проживуть свій вік у злагоді і любові.

Вона не одразу й усвідомила як те сталось, але з часом її Ігор він став іншим. Із турботливого усміхненого і люблячого чоловіка перетворився на холодного й відстороненого.

А потім, зовсім випадково, Катерина дізналася, що в її коханого і такого рідного Ігоря є інша жінка. Спочатку вона не вірила. Їй здавалося, що це якась помилка. Так бути не могло, тільки не він. Але ж докази були неспростовні.

Запитала прямо дивлячись в очі, а він і не заперечував.

— Так, — сказав холодно.

— Але чому? – запитала те, що не давало спокою який день. – Що я зробила не так?

— Не так? Все не так. Ти зробила занадто багато, Катю. Ти завжди була поруч, допомагала, підтримувала. Ти зробила мене тим, ким я є. Я не можу бути собою, я вічно почуваюся винним перед тобою за все.

Катерина оторопіла. В голові не вкладалось почуте.

— То я винна в тому, що була твоєю підтримкою? На мені вина за те що я тобі дорпомагала. Що ми всього досягли разом?

— Так. Ти нестерпна. Я не можу навіть поруч знаходитись. Цей дім усе це лиш нагадує мені що це ти.

Він пішов грюкнувшидверима. навіть речей не взяв, не хотів мати ніякої згадки про минуле життя, про Катю. Вони розлучилися так і не поговоривши більше.

Каті довелось будувати життя з нуля. Буквально з нуля. бо ж за чоловіком вона не працювала не мала ні стажу, ні досвіду. з чого починати, вона не мала ажніякого уявлення.

Допоміг випадок. Вона вирішила організувати свято для свого сина і як би не старалась, але знайти місце в якому будуть пропонувати всі послуги і одразу не змогла.

Катя була розумною, дуже розумною. Напевне, вона втрапила саме у той час і туди, куди було потрібно, адже зайняла нішу, яка виявилась породньою у силу обставин.

Справа пішла. Хай не приносила мільйони, але вже з’явилась власна крамниця, сайт і перспективи розвитку, навіть за кордоном. Катя вміла бачити трішки ширше, ніж інші.

А одного похмурого осіннього дня вона випадково зустріла Ігоря після однієї із ділових зустрічей. Він ковзнув поглядом, підняв одну брову, здивувавшись побачити колишню у бізнес-ценнтрі, але пройшов повз, навіть не привітавшись.

Свого успіху він колишній так і не пробачив.