— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і його дружини з таким виглядом, ніби все життя тільки тим і займалася.

— Діставай каструлі. Там якраз чотири! – похмуро промовив Ілля, намагаючись не дивитися в очі колишній дружині.

— Ось! Тобі які? Побільше, щоб уся жадібність помістилася, чи дрібних вистачить, щоб твоя гідність не розплескалася? – Іра підчепила колишнього чоловіка, геть забувши про те, що пообіцяла собі не реагувати на його випади і поведінку його дорогоцінної сестриці. Марина не помітила, що слова невістки звернені радше до неї, а не до брата. Вона вже нишпорила по шафах, витягуючи набір нової білизни, щоб «розділити» і його. – Ти наволочки береш? Бери! А пелюшку навпіл ділити як будемо, га? – продовжувала Іра.

— Ніяк. Я весь комплект візьму. Тобі не треба двоспальний, а я, напевно, скоро заміж вийду, – пробубніла Марина. Щоправда, на горизонті не було відповідних женихів, але білизна аж надто їй сподобалася.

З боку здавалося, що Іра була навіть рада розлученню з чоловіком. Адже разом із ним з її життя йшла і Марина. Цю неприємну заздрісну штучку Іра так і не навчилася спокійно виносити і насилу витримувала щоденні візити родички.

Марина була молодша за брата майже на десять років, і вважала його своєю власністю. До знайомства з Ірою Ілля всі гроші витрачав на матір і сестру. Тепер же панянкам довелося стиснутися у своїх запитах. Тому Іра швидко стала для них об’єктом постійних причіпок, насмішок і наклепів.

Вони скаржилися Іллі на холодність і жадібність невістки, ніби вона зобов’язана була щодня тішити їх подарунками, влаштовувати нескінченні чаювання і скакати до стелі, тільки-но вони дозволяли з’явитися на порозі.

Марина ніде не вчилася і не працювала, тому заради нудьги щодня ходила в гості до брата і його дружини, часом просиджуючи до ночі, відволікаючи Іру від роботи розмовами ні про що й обговоренням усіх знайомих.

Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі.

— Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує…

— От ще, потрібен мені її мотлох!

— Значить, треба нові такі ж попросити. Гроші всі в них, нехай із нами діляться.

— Треба не каструлі просити, а зробити все, щоб Ілюша її кинув! Я тебе для чого туди засилаю? Зроби так, щоб він сам її вигнав. Щоб зрозумів, як помилився і повернувся до нас!

— А якщо в мене не вийде?

— Тоді доведеться тобі працювати піти! Я тебе утримувати не маю наміру! – пригрозила мати.

— Ну ні! Краще вже нехай Ілля мене знову утримує. Не хочеться мені працювати! Це ж треба вставати рано, та начальників слухати. Але як я їх розведу? – Марина почухала потилицю, не розуміючи, що робити.

— А ось подумай! Головне, щоб результат було досягнуто. Будь-які засоби хороші.

Відтоді Марина стала вести активну підривну діяльність. Насамперед вона стала, немов ненароком, говорити братові, ніби дружина його кудись іде вдень. Поки Іра працювала, Марина брала її телефон і вела активні листування сама з собою, використовуючи телефон Іри і «лівий» номер. Усі повідомлення були з вельми недвозначним змістом. Зберігаючи листування у себе, вона видаляла їх із телефону невістки, а потім показувала братові збережені копії. Вона говорила переконливо, і Ілля повірив сестрі, адже вона надавала докази.

Чоловік не став довго терпіти. Побачивши кілька таких листувань, він прийшов додому і влаштував дружині скандал, після якого зібрав свої речі і пішов, оскільки жили молодята у квартирі дружини. Марина була свідком усіх сварок, оскільки практично весь час проводила вдома у брата.

— Значить, розлучення? – Марина зловтішно посміхалася.

— Розлучення! – Крізь зуби процідила Іра, не розуміючи, за які гріхи постраждала. – Не варто продовжувати жити в шлюбі, де чоловік ось так легко вірить звинуваченням сторонніх і не хоче слухати виправдання дружини!

Хоча їй і було важко розлучатися, не проживши навіть року в шлюбі, куди серйознішим випробуванням став поділ нажитого. Оскільки ніякого істотного майна подружжя нажити не встигло, Марина зажадала ділити все, аж до дрібниць, що було куплено за минулий рік. Намовила Марину мати, яка побоювалася, як би син не надумав миритися з дружиною, а Іра не вирішила його пробачити. Такі дріб’язкові чвари мали переконати обох розірвати шлюб і не згадувати про нього навіть у страшному сні. Ілля не сперечався. Робив усе, як казали мати й сестра.

Однак усе пішло зовсім не так, як планувала Марина. Вона із задоволенням забрала собі все, що залишилося братові після поділу майна, і сподівалася отримати значно більше.

Ілля та Іра розлучилися, колишня дружина заблокувала всі номери колишньої рідні та більше не могла бути перешкодою у виконанні планів посіпаки. Однак Ілля теж не поспішав знову стати джерелом грошей для сестри і матері. Замість того, щоб повернутися до рідної домівки, він зняв собі в місті квартиру і практично повністю припинив спілкування з матір’ю і сестрою. Чи то він якимось чином дізнався про їхню помітну участь у руйнуванні його сім’ї, чи то просто не бажав більше бути бездонним гаманцем для родичок. Марина, як могла, намагалася нав’язатися до брата в гості. Постійно дзвонила, з’ясовувала нову адресу, намагалася випросити у брата грошей, але він щоразу знаходив привід кинути слухавку, пославшись на зайнятість і зробивши вигляд, що не розуміє натяків сестри.

Минуло ще трохи часу. Марина, перебравши всі можливості знову присмоктатися до гаманця брата, змушена була пообіцяти матері почати шукати роботу. Працювати вона не збиралася, але обіцянка почати шукати щось дозволяла користуватися добротою матері ще якийсь час.

Зазвичай, пообіцявши матері, що йде на співбесіду, дівчина йшла до кав’ярні з подругами і сиділа там кілька годин, щоб потім повернутися додому і заявити матері, ніби її не взяли. В один із таких днів її засідка в кафе дозволила з’ясувати багато цікавого. Розташувавшись за столиком у кутку, Марина побачила, що в кафе зайшов брат. Та не один, а з… ненависною Іриною. Виходило, він і не розлучався з нею, просто пустив сім’ї пил в очі. Значить, ось чому він так добре ховався від рідні й майже перестав спілкуватися.

Іра та Ілля, які сіли неподалік, якраз говорили про те, що сталося в їхній родині. Але говорили зі сміхом, обговорюючи, як вправно вдалося їм обвести навколо пальця Марину і змусити залишити молоду сім’ю в спокої, повіривши в спритно розіграний театр із розлученням. Як виявилося, Ілля відразу показав дружині всі листування, які нібито Іра вела зі сторонніми чоловіками.

Скандал був, але Іра надала докази про те, що «лівий» номер був нічиїм іншим як другим номером Марини. Після цього Іра стала частіше залишати телефон у доступному для сестри місці, щоб чоловік остаточно переконався в її чесності.

Розлучатися не хотілося, але вони розуміли, що інакше Марини і матері не позбутися. Довелося включити на максимум акторський талант.

Іра навіть не пошкодувала віддати половину посуду і домашнього текстилю, які так активно ділила Марина, щоб обман був правдоподібнішим.

Підслуховуючи і зеленіючи від злості, Марина дізналася, що Ілля повернувся у квартиру дружини і спілкування з родиною хоче звести майже до нуля.

Спочатку сестра хотіла виговорити все братові, але не встигла. Поки її відволікав офіціант, парочка пішла.

Схопившись із місця, Марина мало не бігом кинулася додому, де розповіла матері, як жорстоко їх обдурив брат. Розраховуючи розжалобити матір, Марина не прогадала. Жінка ще цілий місяць утримувала її, перш ніж знову почати гнати шукати роботу. Марина ж увесь місяць ходила до Іри додому і стояла під дверима, чекаючи на брата. Побачивши невістку, вона починала скандалити й погрожувати. Тій навіть довелося викликати поліцію!

Щойно Ілля зрозумів, що сестра взялася за старе, він орендував квартиру і відвіз дружину в інший район міста, подалі від настирливої рідні, вирішивши, що другого розлучення їхні стосунки не витримають…

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело