– Він зіпсував мені свято, розумієш? – плакала Олена. – Навіть не зіпсував, а скасував.

– Ну навіщо ти драму влаштовуєш? Іван же ж тобі купив те, що ти хотіла! – сказала Ірина.

– Та краще б він не купував нічого, ніж так! – обурилася Олена.

– Досить плакати, толком розкажи, – попросила сестра.

Справа була така.

Одружилися Олена з Іваном 14 лютого. Спеціально, звичайно, таку дату обирали: дуже вже наречена любить усілякі символи та гарні свята. Та й Іван за час зустрічання старався на всі сто. Букети величезні, золоті сережки, поїздки в красиві місця… Пропозицію робив як у кіно, з обручкою на коліні стояв.

Перший сімейний Новий рік молода дружина теж хотіла провести так, щоб було що згадати та у соцмережах показати. Обговорювати деталі розпочали у листопаді. Вдома зустріти чи в гостях? Удвох чи в компанії? Ялинку живу чи штучну?

Іван одразу сказав, що хоче зробити дружині добрий подарунок.

Олена припускала, що це могли бути парфуми, годинник або телефон, який давно настав час оновити. Не сумнівалася, що подарунок буде гідним – у ролі нареченого Іванко жодного разу її не розчарував. Найбільше вона хотіла телефон, і, звичайно, не раз і не два говорила про те, що старий погано працює і таке інше, натякала, як могла.

У другій половині грудня молодята вирушили в магазин закуповуватись продуктами, і Іван, взявши дружину під лікоть, завів у відділення мобільного оператора, де були виставлені останні моделі смартфонів. Сяючи, оголосив:

– А ось і твій подарунок! Вибирай будь-який колір!

Олена здивувалася. Їй не спадало на думку, що новорічний подарунок вони купуватимуть разом. Розраховувала отримати коробочку у новорічну ніч. Вона, принаймні, саме так збиралася вручити Івану шкіряне портмоне ручної роботи.

А тут таке. Буденно, без сюрпризу, серед магазинної метушні. Сваритися не хотілося, але незадоволене обличчя не сховаєш.

– Щось не так? Ти не рада? – чоловік помітив у Олені зміну.

– Рада, звичайно, я саме таке хотіла, – вона опустила очі.

– Але? Договорюй вже, не мовчи.

– Думала, ти сам купиш цей телефон, ти знаєш яку модель я хочу.

– Олено, ну ти подивися – модель недешева, знижка останній день. – Відповів той. – Навряд чи я встиг би один сюди потай від тебе приїхати. Нам ще стільки магазинів треба оминути.

Загалом подарунок купили. Тільки настрій у Олени не піднявся. Навпаки. Всі ці розмови з продавцем, чеки, гарантії погрузили її в сум. Практичність чоловіка її образила. Якийсь подарунок без душі вийшов. Ну це як подарувати букет троянд та сказати: найбільший купив, бо акція була.

Коли телефон упакували в новорічний пакет, Олена поцілувала чоловіка і тихенько попросила:

– Дякую, тільки нехай у тебе поки що буде. Сховай, а потім вручиш мені його в новорічну ніч.

– Та гаразд, Олено! Серйозно? – здивувався Іван. – Може, ти сама його сховаєш? 31-го ввечері покладеш під ялинку і сама потім знайдеш.

І росміявся.

Ось тут Олена і не витримала і видала йому все, що хвилину тому хотіла залишити при собі:

– Ти зовсім, чи що? Новий рік – час чудес, передчуття свята та сюрпризів! А ти все зіпсував! Ще й заощадив на мені! Акція у нього! Ти не розумієш, що це образливо? Таке враження, що я нічого не значу для тебе, а навпаки, тільки прошу даремно витрачати гроші.

Видно було, що Іван не розраховував на таку реакцію. Але він уже зрозумів, що краще покаятися.

– Вибач, не хотів зіпсувати тобі настрій. А тим більше образити. Ти ж мріяла про цей телефон! Якщо це так важливо, я покладу його під ялинку, мені не важко. І нікому не скажу, що ми його купили разом, клянуся.

Начебто помирилися.

Але за тиждень Олена дізналася, що Іван витратив на смартфон частину грошей, які вони з першого дня спільного життя почали відкладати на перший внесок іпотеки.

Коли вона почала обурюватися, чоловік знову нічого не зрозумів:

– А де, на твою думку, я мав гроші взяти? Гаджет дорогий, сама знаєш. Ти ж знаєш, що в мене такої суми немає.

– Так, звичайно, я знаю, скільки коштує смартфон. Але мені б на думку не спало взяти спільні гроші без твого відома! Тим більше, на подарунок! Я тобі купила подарунок за свої, а ти…

– Ну, давай я теж куплю тобі гаманець!

– Та хоч би й так! Без нового телефону я могла б обійтись!

– Ось як! Навіщо ж ти всі вуха продзижчала мені, як сильно ти його хочеш?

Загалом, посварилися вщент. Іван назвав Олену невдячною. А вона думає про те, щоб повернути телефон у магазин та покласти гроші назад.

… Все це Олена розповіла своїй старшій сестрі Ірині, схлипуючи та плачучи, що свята їй зовсім не хочеться. А Ірина раптом запитала:

– І що ж тобі хочеться, Олено? Чоловік посварити за те, що твоє бажання виконав? Він же почув твоє прохання, і хотів тобі догодити, а ти його свариш! Ах, дозволу не спитав, взяв із сімейного бюджету. То він же тобі на подарунок узяв, не собі. А хто туди більше грошей вкладає? Він чи ти?

– Яка різниця! Це спільні гроші!

– Ну отже, сядьте після Нового року та поговоріть про те, які у вас правила поводження із спільними грошима. І питання подарунків теж треба докладно обговорити – якщо ти хочеш сюрпризів, так йому і скажи, а не дуй у вуха конкретні бажання. А то він мрію твою здійснив, і ще винен залишився.

– То що, думаєш, не повертати телефон?

– Ну, якщо хочеш зіпсувати свято остаточно, можеш повернути. Я б не стала.

Олена відключила телефон. Витерла сльози. І пішла миритись. Зрештою, як Новий рік зустрінеш, так і проведеш. Краще зустріти його з коханим чоловіком, з новим телефоном і в хорошому настрої.