Майстру-дизелісту, фахівцю з питань регулювання дизельних помп солдату ЗСУ Тарасу — 57 років. Він служить у підрозділі, що займається ремонтом військової техніки та підпорядковується командуванню Сил логістики.

Чому вирішив притопити яхту голови «рособоронекспорту»? Та чи складно працювати із двигуном «Бредлі»? Про це він розповів АрміяInform:

В Іспанії зарплата була 250 доларів на добу

«На момент широкомасштабного вторгнення я працював в Іспанії на посаді старшого механіка на яхті «Леді Анастасія».

Зарплата була 250 доларів на добу. Тоді у мене було єдине бажання: заробити добру суму грошей, щоб забезпечити собі пенсію і повернутись в Україну і тут вже дідувати.

У перші дні вторгнення на відео я побачив, як ракета влучає у багатоповерховий будинок на вулиці Лобановського у Києві… Тоді я вже остаточно ухвалив рішення, що далі так бути не може і треба щось робити.

Я вирішив затопити яхту, на якій працював. Чому саме цю яхту я вирішив затопити? Тому що її господар — Міхєєв Олександр Олександрович — є головою російської компанії «рособоронекспорт». І якраз він є причетним до виробництва ракет, які на нас летять.

Я ж старший механік, доступ до машинного відділення в мене цілодобовий. Я відкрив кінгстон, щоб затопити яхту. Вода пішла в машинне відділення… Але на борту судна ще було у нас троє членів екіпажу: наші хлопці з Одеси. І тут, як-то кажуть «землячки допомогли»: почали галасувати, що, мовляв, ми ж втратимо роботу… Ну, вони й повідомили місцевій поліції.

1-го березня я прийшов до Дніпровського ТЦК

Ремонтна бригада з порту привезла причеп з величезною помпою, вони зуміли перекрити кінгстон, який я відкрив. Яхту не вдалось затопити, але притопив я її непогано.

Вона потім була арештована і досі стоїть так само в порту Адріана без руху. Тобто, виведена з ладу. Взагалі-то, це суперова яхта, довжиною 50 метрів, в ній є люксові каюти, салони…

Звісно, мене заарештували. Затримали, вірніше. Привезли до поліцейського відділення, де я мусив чекати суду. Але суддя ухвалила рішення: іспанській стороні збитків не було ніяких нанесено, тому немає законних підстав мене затримувати, і я можу їхати додому.

Коли я цю історію вчинив в Іспанії, то сам собі сказав: для чого мені та робота, якщо в мене країни може не бути… Тому всім можу сказати: спершу давайте відстоїмо свою країну, а потім вже про власний бізнес будемо думати, про власні інтереси.

…Коли я вже заїхав в Україну, мене супроводжував Роман Ратушний. Це наш герой, він загинув у 22-му році. Київський активіст. Друг мого сина. Син мій, до речі, теж служить у Силах оборони.

І 1-го березня я прийшов до Дніпровського ТЦК.

І от нині вже 2,5 роки служу тут, займаюся ремонтом військової техніки. Скоро мені виповниться 58 років.

Двигун «Бредлі» можна порівняти з «КамАЗом», хоча американський — трохи більший, трохи складніший, і набагато якісніший

Зараз якщо є в наявності всі запчастини, то в середньому я витрачаю 5-6 днів для видачі одного паливного насоса високого тиску для двигуна УТД-20. Чому так довго? Тому що я роблю повний капітальний ремонт, тобто, розбираю насос до останнього гвинтика.

Паралельно з цими задачами я займався й паливними насосами для «камазівського» двигуна, який на БТР-80 стоїть.

Я вже ремонтував й «Бредлі»: лагодив паливну апаратуру. Вона цікава, складніша, ніж класичний принцип паливної апаратури.

Двигун у «Бредлі» звичайний V-образний, восьмициліндровий, чотиритактний, такий як і всі двигуни, нічого там такого особливо космічного… Двигун «Бредлі» можна порівняти з «КамАЗом», хоча американський — трохи більший, трохи складніший, і — набагато якісніший.

…Я вам так скажу: у 50 і більше років можна і жити, і служити. І це навіть потрібно робити, тому, хто має фах, хто має професію, той може стати до ремонту і до якоїсь іншої допомоги.

Хлопці, допомагайте нашій армії, допомагайте нашій країні, бо не приведи, Господи, ми її втратимо. Тому всіх закликаю до оборони”.