В мистецькій галереї  італійського  місті  Реджо-нель-Емілія (Galleria d’arte «San Francesco») відбулася персональна виставка «Ангели без кордонів» відомої  у  світі  художниці, почесної громадянки Тернополя,  переможниці телеконкурсу  «Гордість Тернопілля» у номінації «Художник року» – Олесі Гудими.

Цикл «Ангели миру для України» Олеся створила на знак протесту проти війни, яку розпалила росармія на наших землях. За її словами,  янголи з людськими обличчями, і кожен з них,  символізує певну стихію та явище матеріального світу й водночас випромінює свободу, дає впевненість у нашій перемозі над ворогом, створює  своєрідне коло енергетичного захисту. Саме такі відчуття, переконана мисткиня, потрібні нам усім зараз, щоб у нашому домі запанував мир.

Олеся народилася у Тернополі, закінчила факультет журналістики Львівського Національного університету ім.І.Франка. До 28 років працювала у ЗМІ. А потім стала, як давно мріяла, художницею. Знайшла своє письмо, свій стиль, техніку  і  шлях.

За 16 років своєї роботи  в царині мистецтва створила понад тисячу картин, які  зберігаються в приватних колекціях світу.

– Якщо взяти глобус і відтворити карту зв’язків нашої віртуальної галереї  Olesya Hudyma Gallery, то вся земля буде в дрібненьких цяточках, крім Антарктиди і Австралії. Серії її полотен неповторні, свіжі й потужні: «Сновида» «Ангели миру для України», «Квіти», «Земля»,  «Українська мадонна», «Кроки», «Казкова» «Видатні українці», «Картини на вірші відомих українських поетів».

Художниця організувала і провела понад два десятки   персональних  виставок. В Україні  роботи мисткині переглянули чи не всі обласні центри і містечка  України. «Укрпошта» ввела в обіг марку із зображенням картини Олесі  Гудими «Наречена», яка увійшла до серії «Кохання — це життя!». Її доповнив  конверт першого дня, на якому використано роботу художниці «Дерево життя».

«Наречена» увійшла до 50 найкращих екземплярів українських поштових марок за сторічну  історію їх випуску. – Марка з «Нареченою» – для мене  стала історичною подією, яка стала  доказом того, як важливо рухатися за любов’ю свого життя, – каже Олеся. – Також мені було надзвичайно приємно бачити свою роботу в підручнику з літератури до твору Лесі Українки «Стояла я і слухала весну».

Навіть не знала, що мою картину  використають у хрестоматії, але все це свідчення руху у правильному напрямку, – згадує художниця. За межами України відбулося понад десять виставок. З особливим пієтетом  Олеся  розповідає про перші закордонні вернісажу  в Угорщині. Одна з виставок  була  організована Посольствами України та Болгарії в Угорщині. Там   організували  флешмоб світлин людей у вишиванках  з  картинами Олесі та світлин картин  на фоні визначних місць Будапешта. Присутні на виставці дипломати та гості відзначали, що така подія – знак солідарності й підтримки України. Йшлося і про те, що презентовані на виставці картини надзвичайно глибоко відображають українську національну ідентичність, містять у собі глибинні слов’янські корені, які поєднують також Україну, Болгарію та Угорщину.

Гарно і тепло експозиції полотен  приймали у Центрі української культури та документації в Будапешті,   в будинку культури міста  Гайдусобосло.  Були самобутні картин і в Казахстані, де на запрошення  Управління культури акімату Костанайської області  Олеся брала участь у   Четвертому  міжнародному фестивалі древніх технологій і культурних комунікацій імені Тура Хеєрдала «Desht Thor». Працювала художниця і в  міжнародному  арт проєкті «Mural by Mail» для галереї «Elisabeth Jones Art Center», що в американському Портленді,  створила полотно «Українська Мадонна».

В Італії художниця представляла картини на шести мистецьких виставках. Арт- експертами на авторських виставках були президент асоціації «Amici del Chierici» професорка Аврора Марці, професорки Лючія Ґрамолі та  Маріяджузеппіна Бо, галеристки Джованна Веццозі, Леда П’яцца.

Співраця з провідними митцями Італії дала можливість Олесі Гудимі   заявити на  повний голос про сучасне українське мистецтво  у  містах північної Італії – Каносса,  Альбінеа, Веццано-суль-Кростоло, Рівальта,  Колорно  та інших. Художниця  була учасницею 2-ї благодійної виставки “Petit Montmartre”,  конкурсанткою  живопису «Un Po d’Arte in Reggia».  Художниця представляла  мистецьку тему на конференції, присвяченій українській культурі, яка відбулася в  Албінеї, під час експозиції її картин. Там був присутній мер міста Ніко Джільберті. Вернісажі її полотен  завжди велелюдні. На них приходять керівники міст, митці, українці та італійці, яким цікаве наше мистецтво.

– На одній із виставок, присвячених українській культурі, зі мною виступала оперна співачка з Харкова – Світлана Мельник  і наукова співробітниця проєкту «Тризуб», співавторка книжки  «Українці, які тікають від війни»  Дзвенислава Гладун.  Цю книгу видав у Італії  Болонський університет  і моя картина «Українська душа» потрапила на обкладинку», – розповідає Олеся. Про цю картину   в книжці написано, що, на  полотні немає порожніх місць, як і сліду похмурих чи нудних тонів, незважаючи на муки, які  переживає Україна, яка давно потерпає від війни та руйнувань. «Навпаки, художниця  вдалася лише до яскравих та світлих  кольорів, поєднаних з витонченою життєлюбністю, ніби для того, щоб висловити непохитну впевненість у тому, наскільки краса мистецтва, жінки та природи може протидіяти варварству війни».

Олеся втішена, що глядачі вичитують з полотна те, що вона хотіла показати.

– Я і мала на меті показати образ української душі, який уособлює спокій, мир і добробут, той земний рай, за який століттями  бореться український народ. Жінка символізує землю, і саме через неї проходить святе, так само як від неї народжується процес створення краси та зв’язків з майбутніми поколіннями. Так склалося, що ми презентували  українську душу, – говорить Олеся. – Ці майже три роки після початку повномасштабного російського  вторгнення – були найважчими в житті. Ця точка неповернення, схожа на «маленьку смерть», коли ти знаєш, що більше ніколи не будеш таким, як раніше. Дороги назад нема і нашого світу, який був раніше – також, – говорить Олеся про наболіле. – Війна, яку розпочала росія, схожа на  чудовисько, яке постійно вимагає дорогого відкупу-  тисячі життів,  найкращі люди принесли і приносять себе в жертву, щоб захистити рідну землю. Для мене є єдиний спосіб   відвойовувати свою країну  – мистецтвом   каже Олеся.

За останні  три роки війни  мисткиня написала  130 картин. Серед них важливою є колекція робіт «Вкрадена памʼять» – про геноцид українського народу, організований урядом СРСР у 1932-1933 роках. Також продовжила серії робіт «Українська Мадонна» і «Ангели миру для України».

Олеся розповідає, що працювала   над цікавим  італійським проєктом «Матільда ді Каносса», який втілився у  авторську виставку художніх робіт,  присвячених Матільді Каносській.

– На тій горі, в Каноссі, де я мала виставку, відгукнулося Україною, – розповідає художниця. – Велика Графиня  Тосканська  – Матільда  ді Каносса була  головною італійською  прихильницею  папи Григорія VII у його протистоянні з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV. На цій горі   майже тисячоліття тому – два роки  проживала Євпраксія Київська (Адельгейда), яка була онукою великого князя київського Ярослава Мудрого, дочкою  Всеволода Ярославича, сестрою Володимира Мономаха, імператрицею   Священної Римської імперії.

Саме їй Генріх IV — імператор Священної Римської імперії, зачарований її вродою, запропонував  руку та серце. Але доля молодої жінки склалася драматично. І Матільда Каносська зіграла значну роль у житті Євпраксії, звільнивши її з веронської в’язниці від жорстокого Генріха IV і прихистивши в замку, руїни якого досі збереглися на цій горі. Це було,  як дотик до вічності, пов»язаної з глибокою  історією нашої держави,-каже мисткиня.

Минулоріч  Олеся Гудима брала участь у благодійному фестивалі Ukrainian Cultural Festival & Fundraiser в американському  Портленді, в благодійних аукціонах Тернополя  та Рівного. Презентувала Україну і на найбільшому книжковому ярмарку у Франкфурті, долучившись  до  проєкту «Листівка добра».  З її картини «Дерево життя» організатори зробили репродукцію і листівку продавали, збираючи кошти на лікування дітей з  особливими потребами.

– Для мене важливо зараз довести, що українське мистецтво сучасне і дуже важливо і символічно показувати Україну через мистецтво. Адже люди відчувають  не тільки те , що бачать очима, а й те, що  підказує серце з  душею. Мистецький фронт дуже важливий, бо кожна картина передає  український дух, українську ідентичність.  розповідає про те, що Україна може дати людству, що Україна може принести  Європі – не тільки отримувати, але й давати, – і через те наша рідна земля  також заслуговує на підтримку. Мрію про захищеність. Вона потрібна зараз всім людям, які живуть в Україні. Серію « Анголів миру для України», які розлітаються світом,  малюватиму, поки не закінчиться війна. Так хочеться їх  зібрати  і сфокусувати  їхню силу   на нашу  землю, на нашу перемогу  над окупантом-агресором. Вірю, що світло  переможе темряву.