Катерина зайшла в офіс, ледь помітно кивнула охоронцю і пройшла повз ліфт до сходів.

Йшла вона на п’ятий поверх завжди пішки. Тричі на тиждень ходила в спортзал, частіше не вистачало часу.

Навіть у свою квартиру на п’ятнадцятому поверсі вона часто йшла сходами, коли залишалися ще сили наприкінці робочого дня.

Її підбори, що чітко відбивали ритм по плитці коридору, незабаром затихли. Поза очі її називали гордовитою. У свої тридцять шість вона виглядала на десять років молодшою.

Справжній вік видавали очі – розумні, оцінюючі, очі жінки, яка багато пережила в житті.

Одягалася Катерина по-діловому строго, вмілий макіяж підкреслював природну красу.

– Хто це? – запитав молодик, що підійшов до охоронця.

Той зміряв його прискіпливим поглядом.

– Директорка аудиторської компанії, – з повагою сказав повненький чоловік середніх років.

Жінка давно пішла, а в холі ще відчувався запах її парфумів.

– Незаміжня? – запитав молодик охоронця, пробігаючи поглядом по навігаційній карті бізнес-центру у пошуках офісу цієї компанії.

– А вам що треба, юначе? – охоронець уже підозріло придивлявся до нього.

– Я йду на співбесіду.

– Як прізвище? – охоронець уже набирав номер на внутрішньому телефоні.

Молодик назвався.

– Проходьте. Сьомий поверх, офіс сімсот сімнадцять, – сказав охоронець.

Олексій пройшов до ліфта, розуміючи, що охоронець слідкує за ним.

Він запам’ятав, що фірма тієї жінки знаходиться на п’ятому поверсі.

Тому, доїхавши до сьомого поверху, куди було потрібно йому, він спустився сходами на п’ятий.

Чоловік одразу побачив над скляними дверима велику вивіску червоними літерами і зайшов всередину.

Його зупинила попереджувальна посмішка молодої дівчини за стійкою.

– Здрастуйте. Слухаю вас, – вітала вона.

– Здрастуйте. Директорка на місці? – запитав Олексій так, ніби бував тут багато разів.

– Так. Ви записані? На котру годину? – дівчина відкрила журнал.

– Так. Тобто ні. Я хотів би поговорити з нею.

– Вибачте, але вона не зможе вас прийняти. Прийом тільки за попереднім записом. На який день вас записати? – дівчина взяла ручку, не перестаючи посміхатися.

У цей момент почувся звук підборів, і Олексій побачив ефектну жінку, яка йшла до них коридором.

Він аж стрепенувся.

– Катерино Львівно, до вас відвідувач, але без запису, – сказала дівчина.

– Бачте, я приходив на співбесіду до тут на іншому поверсі. Вирішив спробувати щастя й у вас, – чесно зізнався Олексій зі збентеженим виглядом пʼятикласника, який зробив шкоду.

Катерина Львівна окинула його проникливим швидким поглядом.

– У вас економічна освіта? – голос її виявився низьким та приємним.

– Ні, юридична, – Олексій вклав у посмішку всю свою чарівність.

– Що ж, я готова вас вислухати. Ходімо, – і вона перша пішла коридором, яким щойно прийшла.

Він ішов за нею, оцінюючи струнку фігуру в сірому піджаку і вузькій спідниці до середини коліна, гарні ноги, що здавались ще довшими через високі шпильки, вдихав аромат дорогих парфумів.

– Ніно, десять хвилин не з’єднуйте мене ні з ким, – сказала вона миловидній молоденькій секретарці за приймальним столом і відкрила дубові двері.

– Заходьте.

Катерина Львівна сіла на своє місце на чолі довгого столу.

Поглядом вказала на ряд стільців з обох боків.

– На яку посаду ви розраховуєте?

– Я не знаю, – сказав Олексій і посміхнувся, вибачаючись.

– Думаю, вам краще повернутись до юридичної компанії, куди ви й ішли, – холодно сказала Катерина.

– Якщо чесно, я ніколи не працював в аудиторській компанії. Але мені потрібна робота, я швидко вчуся. Дайте мені шанс. Мені хотілося б спробувати, – палко сказав він.

Катерина знову пильно подивилася на нього.

– Один наш найстарший співробітник іде на пенсію. Через два тижні він вас ознайомить з роботою. Зарплата у повному обсязі буде тільки після закінчення двомісячного випробувального терміну, якщо впораєтеся. Ви згодні? – скупо, по-діловому сказала Катерина.

– Мене все влаштовує. Я не підведу, ось побачите, – Олексій зобразив на обличчі щиру радість.

– Документи з собою?

– Так, – Олексій поліз у папку по документи.

Катерина помахом руки зупинила його.

– Ідіть із ними у відділ кадрів, Ніна проведе вас. Попереджаю, ми ретельно перевіряємо всіх працівників. Якщо питань немає, чекаю на вас завтра. Ніна розповість вам все інше.

Катерина опустила очі до паперів, що були на столі, показуючи цим, що розмова закінчена.

Олексій ішов до дверей, відчуваючи спиною її проникливий погляд.

– Строга, – сказав він Ніні, прикривши за собою двері кабінету.

Секретарка навіть не посміхнулася.

– Навчена, – зрозумів Олексій.

Він вважав, що йому пощастило. Одразу знайшов роботу, та ще й начальниця супер.

– Тільки не поспішати, а то знову опинюся на вулиці ні з чим, – подумав він, ідучи слідом за Ніною лабіринтом коридорів зі схожими світло-коричневими дверима.

– Чому ви пішли з колишньої роботи? – запитала жінка у віці, гортаючи трудову книжку.

– Сестра давно кликала до себе в це місто. Ось я й приїхав. Випадково побачив вашу компанію, – сказав Олексій, анітрохи не бентежачись.

Не казати ж, що він на минулій роботі спокусив доньку директора. Недолуга дівчина залетіла, і він ледве втік від гніву її татуся…

Жінка поклала перед ним шаблон заяви та чистий аркуш паперу. Олексій писав, думаючи про Катерину:

– Молода, а вже директорка. Напевно, не обійшлося без звʼязків…

Що ж, він виявився недалеким від істини. Катерина виросла у маленькому містечку. Мама пропрацювала на заводі двадцять років, потім заслабла і її не стало перед закінченням Катериною школи.

Отримавши атестат, Катерина поїхала у велике місто у пошуках щастя.

Щастям виявився Іван, який навчався на старшому курсі інституту, куди вступила Катерина.

Він узяв під свою опіку симпатичну дівчину. Коли вона сказала, що вагітна, Іван покинув її, поїхавши невідомо куди.

Народжувати та виховувати дитину одній? І Катерина не зважилася на це… Які її роки? Ще народить.

Але виявилось, що дітей у неї більше не буде…

Здобувши такий досвід, Катерина перестала звертати увагу на чоловіків. На одній із ділових зустрічей вона познайомилася з директором однієї компанії.

Він був старший за неї на двадцять два роки. І коли запропонував стати його дружиною та партнеркою, вона не роздумувала, хоча не любила його.

Нічого, вона зачекає, а потім у неї буде все…

…Чекати довелося десять років. І після того, як не стало її чоловіка вона стала повноправною власницею фірми, строгою і розважливою.

Через два тижні у великій залі проводжали найстарішого співробітника компанії, який працював у ній із самого початку, ще з чоловіком Катерини.

Запросили співробітників і з сусідніх офісів теж.

Катерина сказала теплі слова, подарувала конверт із грошима і подарунковий сертифікат на поїздку в тропічну країну.

А потім був шведський стіл і танці…

Катерина попрямувала до виходу. Олексій наздогнав її біля дверей і втримав за руку.

– Катерино Львівно, потанцюємо?!

Не чекаючи відповіді, він повів її на середину зали, закружляв у танці.

Олексій танцював вміло і впевнено. При останніх звуках музики він спритно підставив руку під спину партнерки і різко нахилив її назад.

Вони застигли в ефектній позі, дивлячись один одному в очі. Пролунали оплески…

Олексій допоміг Катерині стати на ноги. Вона почервоніла, пасмо волосся вибилося з зачіски.

Але погляд її вже не був холодним і байдужим. У ньому виникла зацікавленість. Вона поправила піджак і, не кажучи ані слова, вийшла із зали. Олексій хотів кинутися за нею і провести додому, але стримався.

– Не можна поспішати, – нагадав він собі.

Після корпоративу Олексій уникав Катерини. При її появі вдавав, що дуже зайнятий роботою.

І цим збуджував у ній інтерес до себе. І вона не витримала, здалася першою.

До Олексія прийшла Ніна й сказала, що його викликає до себе Катерина Львівна.

Олексій зайшов без улесливості та остраху, зупинився біля дверей.

– Я поговорила зі співробітниками відділу. Вас хвалять. Ви дійсно легко вчитеся. Ваш випробувальний термін добігає кінця, – говорила Катерина рівним голосом. – Із завтрашнього дня ви у штаті, із відповідною зарплатою.

Олексій стримано подякував і вийшов. Через тиждень він нібито випадково зустрів її на виході з будівлі. Запропонував підвести, відкривши дверцята машини.

– Ваш водій спізнюється. Сідайте, Катерино Львівно, я підвезу вас.

Вона якусь мить роздумувала, а потім сіла в машину.
Біля будинку Олексій вийшов з машини, провів її до під’їзду, переживаючи, що вона не впустить його, але Катерина промовчала.

Безшумний ліфт віз їх на п’ятнадцятий поверх. Олексій думав, у кого з них сильніше стрепенулося серце? Катерина стояла спокійна й відсторонена. І Олексій вирішив, що це у нього…

Велика квартира у біло-сірих кольорах виглядала нежитловою.

Олексій зрозумів, що Катерина приходить сюди тільки спати.

У коридорі він побачив чоловічі капці. Отже, чоловіки у її житті таки з’являлися.

Коли Олексій зайшов на простору кухню, там уже гуділа кавоварка, і принадний аромат залоскотав ніздрі.

Вони пили каву і перекидалися незначними фразами. Потім Катерина віднесла у мийку чашки, а коли розвернулася, Олексій взяв її у свої обійми, поцілував…

…Вранці він прокинувся першим, заварив каву і приніс філіжанку у спальню. Катерина одразу прокинулася, збентежилися, сіла на ліжку, прикриваючись ковдрою.

– Я подумав, що тобі захочеться кави, – він дав їй чашку.

Олексій уже був одягнений, від нього пахло гелем для душу, і парфумами.

– А від мого чоловіка не так приємно пахло, – подумала вона.

– Я піду, не треба, щоб нас бачили разом. Водій під’їде о восьмій.

Він просто підвівся і вийшов. Невдовзі гримнули вхідні двері. Катерина поставила чашку на тумбочку і лягла на подушку.

Давно вона не відчувала нічого подібного. Перший був зовсім недосвідчений, як і вона сама, другий – старий, а Олексій…

Катерина блаженно потяглася, легко встала і пішла в душ…

…Входячи в офіс, вона вперше посміхнулася і привіталася з охоронцем, чим викликала його збентеження.

Олексій, як і раніше, ігнорував її, наче між ними нічого не було.

Це її заводило ще сильніше. Тільки вночі, наодинці з нею він ставав ніжним і лагідним. І вона танула в його обіймах…

Через два місяці Катерині раптом стало недобре на роботі. Ніна викликала швидку.

В палату увійшов лікар і сказав, що нічого погано аналізи не показали, навпаки, привітав із вагітністю. Катерина не повірила. Їй ще тоді сказали, що навряд чи вона матиме дітей.

– З огляду на вік, малий термін та навантаження на роботі, я раджу провести в лікарні кілька днів, – сказав лікар.

Катерина не вірила своєму щастю. Їй хотілося порадувати Олексія, але на дзвінки він не відповідав.

Вона дочекалася вечора і знову зателефонувала йому. Невже заснув?

Катерина вмовила медсестру принести її одяг.

На таксі доїхала до будинку, намагаючись не шуміти, відкрила двері, зняла туфлі…

Пахло запеченою курочкою зі спеціями. Катерина вже хотіла вже зайти на кухню, як раптом почула голос Олексія:

– Зголодніла? Курочка вже майже готова. Я теж дуже зголоднів…

– Ох ти ж мій кухарю! – відповів жіночий голос і пролунав грайливий смішок.

Катерина нишком зазирнула на кухню й очам своїм не повірила.

Олексій у плавках і її фартушку з намальованими полуниями стояв біля плити.

Ніна в його сорочці сиділа за столом, похитуючи ногою.

Катерину взяв гнів…

Він використав її, отримав підвищення, гроші, жив у її квартирі, а коли вона потрапила до лікарні, привів до неї Ніну – її секретарку!

І не було сумніву, чим вони тут займалися. Він проміняв її на цю недолугу молоденьку дівчину!

Катерину взяла образа. Що робити? Виставити їх у чому є зі своєї квартири та життя?

Але дитина… Вона згадала слова лікаря, що їй не можна хвилюватися.

Катерина вийшла із квартири. Її так ніхто й не помітив. Вона поїхала до подруги. Тільки в неї вона могла розслабитися і виплакатися.

– Будеш народжувати? – запитала Ірина.

– Звісно, вдруге помилку не зроблю. Це мій єдиний шанс.

– А він? – запитала Ірина.

Вони обидві зрозуміли, кого вона мала на увазі.

– Не пробачу, – коротко відповіла Катерина і зітхнула.

Вранці в коридорах офісу не лунав звичний звук підборів директорки. Катерина позичила у подруги м’які туфлі без підборів.

В офісі всі знали, що директорки не буде десь два дні. Співробітники збиралися групами, пили каву і пліткували.

Безшумно Катерина входила до кабінетів, і працівники тут же кидалися по своїх робочих місцях.

У приймальні Ніна, як нічого й не було, сиділа за столом.

Олексій схилився до неї, щось говорив на вушко, чи цілував. Першою Катерину побачила Ніна і округлила очі.

Олексій озирнувся, різко випростався і розгублено застиг. Але наступної миті він уже отямився.

– Сказали, що вас сьогодні не буде. Ваша секретарка знову наробила помилок, – Олексій зробив крок до Катерини.

Вона обійшла його і відкрила двері кабінету.

– Ніно, зайдіть до мене, – сказала Катерина.

Вона пройшла до свого місця за столом, чуючи за спиною квапливі кроки Ніни.

– Наберіть наказ про звільнення Олексія Михайловича за власним бажанням. Поставте сьогоднішнє число. І наказ про призначення на його місце Антоніни Сергіївни, – байдуже карбувала слова Катерина.

Ніна квапливо записувала в блокнот, не підводячи голови.

У дверях кабінету з’явився Олексій.

– Ти звільняєш мене? Чому? – холодно спитав він.

– Ти не відповідав на дзвінки. Я турбувалася. Вчора увечері на таксі повернулася додому. Я все бачила. Тобі чогось не вистачало? Я дала тобі все, про що ти мріяв. А ти привів цю… До мене додому. І ще питаєш, чому?

Ніна дивилася на Катерину, вирячивши очі.

– Ти забагато робила помилок. Ти теж звільнена – сказала Катерина.

– Ти пошкодуєш, – прошипів Олексій і вийшов з кабінету.

Але двері не гримнули, як він чекав, а м’яко закрилися за ним.

Катерина встала з-за столу і підійшла до великого вікна, за яким було видно місто.

– Більше жоден чоловік не образить мене. Ніколи.

Вона й забула, що ці самі слова говорила собі багато років тому.

Але ж без любові не життя, а існування. Гроші… Добре, коли вони є, але вони не замінять коханого, на них не купиш щастя.

Катерина не чула, як Ніна вийшла за двері…

…У травні Катерина гуляла у весняному парку, не зводячи очей з обличчя донечки, яка солодко спала.

Попереду на лавці сидів чоловік з жінкою і голосно сварилися. Вона звинувачувала його в тому, що він прогуляв усі гроші і не може знайти роботу. А той просив дати йому ще один шанс.

Порівнявшись з ними, Катерина впізнала в чоловікові Олексія. Куди поділася його самовпевненість, охайний вигляд? Жінка явно була старша за нього і теж не дуже доглянута. Катерина квапливо пройшла повз.

Вона не відчувала ані жалю до Олексія, ані образи. Вона має доньку, красуню, принцесу… Незабаром вона найме для неї няньку і повернеться до роботи в компанії. Не хотілося залишати дитину одну, але треба заробляти, щоб у доньки було все найкраще.

Катерина почувалася птахом, який відродився з попелу. Розчарування та помилки тільки загартували її і зробили сильнішою. А своє кохання вона ще обовʼязково зустріне…

Джерело