— Терміново приїжджай! Потрібно поговорити! – приголомшила старшу дочку несподіваним дзвінком Оксана Дмитрівна.

— Не можу, я на роботі, – прошепотіла в трубку Катя, побоюючись, що її почує суворе начальство.

— Невже не можна відпроситись? – обурилася у відповідь жінка.

— Не можна, – відповіла дівчина, озираючись на всі боки.

— Справа не терпить зволікань! – Оксана Дмитрівна настояла на тому, щоб донька прямо зараз втекла з роботи.

Зрозумівши, що мати не відчепиться, Катя запевнила її, що приїде одразу, як тільки зможе, і скоріше поклала слухавку, боячись бути захопленою грізною начальницею.

Звичайно, вона одразу зрозуміла, що нічого термінового у цій розмові немає.

Просто матері знову спала на думку якась безглузда ідея, якою їй потрібно було з кимось поділитися.

— Дзвонила б краще Маші, вона все одно безробітна, – напівголосно пробурчала Катя і знову взялася до роботи.

Не дочекавшись доньки протягом години, Оксана Дмитрівна знову почала їй телефонувати, тому дівчині навіть довелося вимкнути телефон.

Увімкнувши його після роботи, Катя виявила, що мати дзвонила їй ще двадцять разів. А це означало, що тема розмови для жінки була дуже важливою.

— Максе, забери дочку з дитячого садка. Мама терміново мене викликала, боюся, не встигну так швидко змотатися, – Катя по дорозі зателефонувала до чоловіка.

— Знову Оксана Дмитрівна щось вигадала? – буркнув чоловік, але дочку забрати пообіцяв.

Дорогою дівчина заїхала в магазин і купила улюблені мамині тістечка.

— Як довго ти їхала! Я вже зачекалася на тебе! – обурилася з порога жінка, але побачивши в руках дочки коробочку з ласощами, трохи пом’якшала. – У мене новина! Маша з Колею нарешті вирішили одружитися!

— Хм, ну молодці, – сухо процідила Катя, розуміючи, що все саме через це.

— Якось ти не дуже рада за сестру, – жінка спідлоба глянула на дочку.

— Мам, то це вони повинні радіти. Я ж до цього немаю жодного відношення, – знизала плечима дівчина. — Точніше, Маша – радіти, а Коля – плакати.

— То чому ж ще? – оторопіла від здивування жінка, ледь не випустивши з рук коробочку з тістечками.

— Тому що йому доведеться тягнути на своєму горбі безробітну дружину, – посміхнулася Катя.

— Знайде вона роботу. Досить пиляти її з цього приводу, – мати стала на захист молодшої дочки.

— Вона вже другий рік її шукає. Тобі не набридло утримувати тридцятирічну дочку? – уїдливо поцікавилася Катерина.

— Не особливо я її й утримую. Так, іноді трохи допомагаю в міру можливості, – Оксана Дмитрівна відвела убік погляд, який видавав її з тельбухами. — Чай будеш?

— Буду, – Катя солодко позіхнула. – Це все, навіщо ти мене кликала? Можна було й по телефону повідомити.

— Ні не все! – суворо промовила Оксана Дмитрівна і почала розливати чай по чашках.

У повітрі повисла незграбна пауза. Здавалося, жінка збиралася з духом, щоб повідомити старшу дочку важливу інформацію.

— Маша з Колею хочуть просто розписатися в РАГСі, – за хвилину мовчання, сказала Оксана Дмитрівна.

— І в чому проблема? – Катя взяла в руки кухоль, що нагрівся.

— Шлюб буває раз у житті.

— У кого як, – перебила матір дівчина.

— Я хочу, щоб вони зіграли весілля! – урочисто сказала жінка.

— Думаю, там нема на що грати, – хмикнула Катя, яка не розуміла, навіщо мати її викликала.

— Саме про це я й хотіла з тобою поговорити! – Розпливлася в посмішці Оксана Дмитрівна.

— Зі мною? А до чого тут я? – Катя незрозуміло скривила обличчя.

— Давай зробимо твоїй сестрі весілля!

— Що? – закашлялася дівчина, яка ледь не вдавилася чаєм.

— Зробимо весілля! Складемося та зробимо! Я подивилася, що потрібно десь шість тисяч доларів. У мене тільки дві, але ти за мене вклади чотри, а я потім тобі віддам, як з’являться, – із захопленням промовила жінка.

— Ми зробимо власним коштом весілля двом великовіковим людям? Та ти смієшся чи що? – обурилася Катя і вискочила з-за столу. — Маша два роки не працює, сидить на твоїй шиї, а ми їй весілля робитимемо! Чудово! Нехай заробить та зробить собі!

— То вони не хочуть!

— Тим більше, якщо тебе про допомогу ніхто не просив, – сплеснула руками Катя.

— Я хочу це весілля! Я хочу, щоб моя дочка була у білій сукні, щоб були кульки, квіточки! – роздратовано тупнула ногою жінка.

— У тебе було весілля. Чому їй не можна?

— Я тобі нагадаю, мамо, що моє весілля було за наші із чоловіком гроші! – Дівчину починала дратувати твердолобість матері.

— Собі зробила, допоможи і сестрі! – почервоніла від злості Оксана Дмитрівна. – Яка ж ти заздрісна і жадібна! Я була про тебе кращої думки.

— Тобто, я маю віддати останні гроші на те, щоб ви з Машею пораділи? – Катю переповнювало обурення.

— Не вірю, що ти не знайшла б грошей на весілля. Ти просто заздриш сестрі, – стояла на своєму мати, не бажаючи слухати старшу дочку.

— Катя сплеснула руками і, вважаючи, що виправдовуватися немає жодного сенсу, поспішила піти.

Після цієї сварки Оксана Дмитрівна в жодну не йшла на примирення зі старшою дочкою. Через тиждень Катя сама вирішила зателефонувати матері, але та не почала з нею розмовляти.

Проте за кілька днів доля зіштовхнула рідних людей на вулиці. Оксана Дмитрівна хотіла з гордим виглядом пройти повз, але дочка не дала їй втекти.

— Мам, може, вистачить ображатись? – Катя схопила жінку за лікоть.

— Я не ображаюся, але через тебе мені довелося взяти кредит на весілля Маші. Тепер відсотки ще виплачуватимуть, – ображено процідила мати, яка шкодувала, що влізла в таку кабалу.

— Чому через мене? – стримано заперечила дівчина. – Мені це весілля не потрібне.

— Ось тому ми вирішили тебе не звати! – Діловим тоном сказала Оксана Дмитрівна. – Не захотіла допомогти, нема чого і бути присутньою на сімейному урочистості.

Катя здивовано подивилася на матір і розгублено посміхнулася.

— Сама винна. Нехай тобі твоя жадібність послужить уроком, – з осудом вимовила жінка і з задоволеним виглядом пішла, залишивши під сильним враженням старшу дочку.

Напередодні весілля Маша таки зателефонувала старшій сестрі і якось без особливого ентузіазму запросила її на торжество, але Катя поспішила відмовитися, пославшись на зайнятість.