— Ти тільки не гнівайся, Катю… — Роман узяв дружину за руку.

— Звучить не надто обнадійливо, — Катерина зігнула брову. — Ну, кажи, що сталося?

— Ти ж пам’ятаєш, що у моєї мами ювілей?

— Звичайно! Як можна забути те, про що мені всі вуха продзижчали?

— Загалом, мама вирішила запросити незвичайного ведучого.

— А якого?! — Катя могла подумати будь-що, вона часто бачила в різних шоу так званих «фриків», людей дивної зовнішності, які навмисне привертають увагу дивним одягом, немислимою зачіскою та макіяжем. Але як з’ясувалося, справа була ще більш «серйозною».

— Вона хоче, щоб її ювілей провела Василина.

— Премудра? — пирхнула Катя. – На казки потягло твою матір?

— Зовсім вона не премудра, а звичайнісінька, Василина Сергіївна, моя колишня дружина.

Катя подивилася на чоловіка, а потім істерично розреготалася.

— Твоя колишня дружина – тамада у моєї нинішньої свекрухи на ювілеї! Це жарт, так?

— На жаль ні.

— Чому саме вона? З мільйона ведучих твоя мати обрала саме колишню невістку! Вона настільки ненавидить свого сина?

— Мені, якщо чесно, не має значення. Ми з Васею нормально розійшлися, без скандалів… — Роман зробив байдужий вигляд, а Катя знову пирхнула. Вона пам’ятала, як «тихо і без скандалів» Василина намагалася відсудити у Романа майно. Можливо, їй це вдалося б, якби не Катя. Нова дружина Романа працювала в адвокатській конторі і знала доброго юриста, який допоміг бідолашному колишньому чоловікові відстояти в суді свої права.

Зрозумівши, що справа безнадійна, Василина погодилася на продаж частки у квартирі та пішла. А через рік, коли Роман знову одружився і «пристрасті» вщухли, з’ясувалося, що Романова мати, Римма Миколаївна, почала спілкуватися з колишньою невісткою. Які мали спільні інтереси — ніхто не знав, а Римма Миколаївна не поспішала ділитися цією інформацією. Ймовірно, жінки разом ходили на аквааеробіку та перебували у клубі любителів маленьких собачок.

— А твоя мати терпіти не могла твою колишню дружину… — пригадала Катя. — А тепер вони з нею чи не найкращі подруги. Може, й ти з Василісою підтримуєш «дружні» стосунки, поки я на роботі?

— Ні, зрозуміло! Мені вистачило 10 років «дружби». Ця жінка не представляє мені ніякого інтересу. У нас із нею навіть дітей немає спільних.

— У такому разі ми не можемо піти на ювілей твоєї матері, — резюмувала Катя.

— Як це? Що означає не можемо піти?

— Утриматись від відвідування.

— Але ж це моя мати…

— Вона запросила твою колишню дружину навмисне. Виходить, не хоче бачити нас на своєму святі.

— Ні, я не думаю, що вона спеціально все підлаштувала. Швидше за все, Василіса запропонувала їй велику знижку або провести свято безкоштовно, по дружбі. А моя мати любить заощаджувати…

— Отже, вона заощадить ще й на двох порціях салату та гарячого. Я не піду на ювілей, знаючи, що ведучим програми стане твоя колишня дружина.

— Я тебе почув, — похмуро пробурмотів Роман. – Обміркуємо.

Катя вирішила, що питання закрите, але виявилося, що її чоловік так не рахував. Він поспілкувався з матір’ю, подумав і вирішив, що не може дозволити собі бути відсутнім на ювілеї найближчої людини.

— Катюша, я знаю, що робити, — сказав він через кілька днів.

— Ти про що?

— Про мамине свято.

— Я піду сам.

Так?! – Катя була вражена.

Ну так. Я схожу, привітаю маму, подарую квіти, подарунок та приїду додому. Це недовго, просто жест ввічливості, щоб потім не було соромно перед ріднею.

— Ах… ото як?

— Катю… Ти ж не хочеш іти. А я таки син…

— Гаразд. У такому разі підемо разом. Але я не обіцяю, що буду мовчки сидіти і терпіти провокації.

— Катю… Не буде жодних провокацій.

— Я все сказала.

Роман розумів, що з дружиною краще не сперечатися. Насправді йому не дуже хотілося йти на свято на самоті. Він уже уявив, як рідня завалює його питаннями про те, що трапилося з його нинішньою дружиною, і що мати буде незадоволена, що невістка не поважає її.

— Добре. Тоді я підтверджую, що я буду плюс один.

Катя закотила очі. Роман навіть не зрозумів, що образив її. Втім, Катя була вже зрілою жінкою, і вона розуміла, що часом чоловіки роблять деякі речі несвідомо, тому пропустила його зауваження повз вуха. Вона зосередилася на питанні вбрання. Не можна було вдарити в бруд обличчям, адже гості напевно порівнюватимуть двох дружин «султана» Романа.

У призначений день Катя з самого ранку займалася власною зовнішністю: відвідала візажиста, зробила гарну зачіску і, звичайно ж, одягла свою найкращу нову сукню. Чоловік образ дружини оцінив… на ювілей пара мало не запізнилася.

Але ейфорія від кохання швидко зникла, коли, зайшовши на свято, Катя не виявила себе у списку гостей.

Її імені не було ні на плані розсаджування, ні на картці, що лежить на столі. Поряд із Романом не було зайвого стільця, а сама іменинниця була надто зайнята, щоб займатися цим питанням.
— Напевно, ресторану не передали точну кількість гостей, — виправдався чоловік.

Ведуча ж з’явилася в останній момент. Вона увійшла до зали з гордо піднятою головою, в шикарній сукні в підлогу і викликала такий фурор, наче вона була не меншою, ніж зірка естради. Василина непогано співала і свій «бенефіс» вона розпочала саме з пісні. Гостям сподобалося, іменинниця була задоволена.

Ніхто не звернув уваги на нову дружину Романа, яка стояла в кутку і жалкувала, що прийшла на це свято, де на неї не чекали.

— Ромо, вистачить витріщатися на колишню! – Катя смикнула чоловіка за рукав піджака. — Краще мені стілець знайди.

На щастя, Роман «відміряв» і зайнявся корисною справою. Він був під враженням вбрання, яке непогано сиділо на сильно схудлій Василині. Ведуча стала справжньою зіркою вечора, затьмарила навіть іменинницю. Співала, читала вірші та блищала в променях світломузики.

Коли настав час привітань, вона «випадково» забула оголосити нову дружину Романа, викликавши лише його.

Катя не розгубилася, вона гідно вийшла і представилася сама. Її привітання було коротким та ввічливим. Вона не почала битися з ведучою за звання «зірки» вечора. Просто подарувала конверт та побажала «мамі» щастя. Роман приєднався. Було взагалі незрозуміло, для чого він так прагнув на ювілей до матері, якщо навіть не приготував побажання і не спромігся купити листівку під фінансовий подарунок.

Втім, Каті вдалося відчути себе переможницею. Під час повільних танців вона не сиділа з кислим обличчям, а активно обіймалася з чоловіком. Збоку вони виглядали гарною парою, що ідеально підходить один до одного. Але й тут не обійшлося без сюрпризу.

— Синку, ти б Васю покликав на танець. Дівчина нудьгує… А з дружиною ти ще встигнеш потанцювати,— підійшла свекруха.

— Мамо… Вона ведуча. Чого б їй нудьгувати?! І взагалі, на мою думку, це не правильно.

— Та кинь! Що поганого у цьому? Тут зібралися всі найближчі! Ніхто не засудить.

У цей момент Катю запросив на танець свекор. Відмовити йому вона не могла: Іван Петрович завжди добре ставився до невістки та підтримував її у всьому.

— Іди, не стій стовпом! — підштовхнула Романова мати.

— Може, я тебе краще запрошу?

— Я втомилася. Хочу посидіти трохи, йди!

Роман хотів було втекти, але Василина сама його спіймала і буквально потягла на танцмайданчик. Це побачила Катя і дуже розлютилася.

Їй було дуже неприємно дивитись, як колишня дружина висне на її чоловіка. Більше того, Роман начебто отримував задоволення від того, що відбувається. Його рука ковзнула по спині і виявилася зовсім не там, де мала бути…

Катя стиснула зуби і побачила, що Василина сама «керує» рукою чоловіка Каті. Звичайно, провина Романа теж була в цьому неподобстві. Він міг взагалі не танцювати з колишньою дружиною, але поведінка та провокація ведучої набагато сильніше обурила Катю.

— Ти Ромку не лай, це Римма винна. Не треба було Ваську кликати до нас на сімейне свято. Вона ще та змія… Заздрить вашому щастю. У неї з новим чоловіком не склалося. — доповів Іван Петрович.

— Вона ніби заміж збиралася…

— Скасували весілля. Не зійшлись характерами.

— Ясно.

Катя вибачилася і пішла до вбиральні. Потрібно було обміркувати та ухвалити рішення. Іти в середині свята мовчки і ганебно — було б визнанням поразки та рівносильно тому, що Катя офіційно дозволила б Василісі зайняти своє місце. Але оскільки ділитися чоловіком вона не збиралася, треба було терміново поставити суперницю на місце. І в Каті народився план.

— Чи зможеш організувати? Так… часу мало, але я заплачу тобі суму у три вартості. Дякую… — Катя зателефонувала знайомому організаторові, Олені, яка займалася їхнім весіллям. Олена не раз рятувала Катю у важких ситуаціях, пов’язаних з підготовкою до урочистостей, виручила і того разу.

Як їй вдалося зробити це в такий стислий термін, було для Каті загадкою. Але головне – у неї вийшло. Торт привезли до кінця урочистості.

— Ти вже… Шедеврально! Один в один, — потираючи руки, сказала Катя.

Вона домовилася з офіціантом і… її розрахунок справдився. Римма Миколаївна побажала, щоб Його Величність, ювілейний торт винесла ведуча. На якийсь час «шоу» було приглушене основне світло. Заграла урочиста музика і Василисі передали тацю. Вона розправила плечі і підійшла до зали, відчуваючи феєричне завершення свята і сподіваючись, що Роман пошкодує про те, що з нею розлучився. А після того, як вона дала б йому спеціальний, заговорений шматок торта, він знову мав її покохати, і вона змогла б повернути колишнього чоловіка. Але її мріям не судилося збутися.

Приблизно на середині шляху, офіціант, що проходив повз, «випадково» штовхнув її і перекинув торт на підлогу. Гості завмерли, а ювілярка ледь не зомліла від несподіванки.

Торт розлетівся на частини, збиті вершки покрили не тільки підлогу, а й розтеклися по шикарній сукні Василини. Вона почервоніла. Їй не було шкода десерту, вона прикинула шкоду і здригнулася: її зіпсоване плаття коштувало набагато більше, ніж вона могла собі дозволити. Василина взяла його, щоб наступного дня здати в бутік. Вона навіть бірку зрізати не стала, знала, що не потягне таке дороге задоволення, і раптом така невдача.

Топчучи вершкові трояндочки, Василина поспішила до вбиральні, щоб оцінити масштаб катастрофи.

— Що ж ми без торта?! Як ви могли, куди ви дивилися?! — охала свекруха, спіймавши офіціанта. Але він раптово розсміявся і, взявши мікрофон, оголосив, що це був жартівливий номер, який ведуча підготувала разом із сином та невісткою ювілярки.

— А тепер справжній ювілейний торт! Зустрічайте! — оголосив офіціант і його помічники привезли новий, цілий торт, прикрашений свічками, що горять.

— Нічого не розумію, а що тоді впало? – пробурмотіла свекруха.

— Зарозумілість ведучої, — пожартував Іван Петрович.

Гості, які чули діалог, посміялися. Вони вже зрозуміли, що торт, що впав, був фейком. У ньому був лише один справжній корж із кремом, який упав на сукню Василини. Інші яруси були пластиковими.

Гості сюрприз оцінили, вони підходили до Романа та висловлювали подяку за яскраві емоції. Катя була рада, що все склалося саме так.

— А з тортом ти добре вигадала, — похвалив Роман дружину. — Ти б бачила обличчя Василини, коли крем летів на її сукні… Після ювілею вона матері рахунок виставила і сказала, що більше ніколи не зв’язуватиметься з нашою родиною «жартівників».

— От і чудово, — задоволено кивнула Катя. Її мета була досягнута – чоловік знову переключив фокус уваги на неї, а свекруха перестала спілкуватися з колишньою невісткою.

Джерело