Ексклюзив

У 2024 році кіномитці випустили у світ багато фільмів, що зображують Київ та Київську область. Ці стрічки здобули міжнародне визнання та нагороди, ставши важливим внеском у культурну дипломатію України. Вони показують реалії війни, переживання звичайних людей, героїзм наших військових та силу духу нації, яка, попри всі труднощі, прагне до перемоги.

Журналісти «Київщина 24/7» зібрали у цьому матеріалі фільми та розкажуть про ті, які стали символами боротьби та надії для України й отримали престижні нагороди на міжнародних кінофестивалях.

Фільм «Медовий місяць»

Стрічка української режисерки Жанни Озірної, «Медовий місяць» розповідає про закохану пару, що потрапила в пастку війни в Київській області. Цей повнометражний дебют режисерки є психологічною драмою з елементами трилера і розповідає історію молодої пари, що опинилася заблокованою у своїй квартирі на Київщині під час російської окупації.

«Дія стрічки виробництва української кінокомпанії Toy Cinema відбувається у квартирі у маленькому містечку поблизу Києва, де мешкає пара 30-річних закоханих, Тарас і Оля. Вони проводять першу ніч у своїй новій квартирі. На світанку їх будять вибухи. Подружжя опиняється у пастці окупації у квартирі без електрики, води та мобільного зв’язку. Протягом наступних п’яти днів Тарас і Оля досліджуватимуть чорну безодню справжньої інтимності між двома людьми у ситуації смертельної загрози», — зазначила режисерка Жанна Озірна.

Зазначимо, що ця стрічка отримала найвищу нагороду на міжнародному кінофестивалі в Аррасі. Крім того, фільм був відзначений Гран-прі «Золотий атлас» на престижному фестивалі у Франції, що проходив в Аррасі.

Українська стрічка «Буча»

Сюжет фільму занурює глядачів у атмосферу Києва кінця 90-х років. Головна героїня, Тоня, змінює школу, переходячи з центру міста в одну з навчальних закладів на околицях. Тут вона потрапляє до компанії молодих людей, які шукають пригод та постають перед різними труднощами у постсоціалістичному Києві. Разом вони переживають емоційні та непрості моменти на фоні змін, що відбуваються в країні.

«Це кіно повертає нас на початок війни, як машина часу. Цей фільм показує, як ми об’єднались всі на початку, які ми були сильні, непереможні, і це зараз дуже необхідно нам, усім українцям, щоб рухатись далі, бути сильними й рухатися до перемоги», — зазначив режисер Станіслав Туінов.

Зазначимо, що художній фільм режисера Станіслава Тіунова, здобув визнання на міжнародному кінофестивалі у Варшаві, отримавши призи глядацьких симпатій. Стрічка посіла друге місце серед 57 художніх повнометражних фільмів у голосуванні глядачів.

Фільм «Назавжди-назавжди»

Сюжет фільму  занурює глядачів у атмосферу Києва кінця 90-х років. Головна героїня, Тоня, змінює школу, переходячи з центру міста в одну з навчальних закладів на околицях. Тут вона потрапляє до компанії молодих людей, які шукають пригод та стикаються з різними труднощами у постсоціалістичному Києві. Разом вони переживають емоційні та непрості моменти на фоні змін, що відбуваються в країні.

«Цей фільм — пісня любові, присвячена розгубленим підліткам кінця 90-х, які виросли серед пострадянської руїни, добре засвоївши правило: якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш», — зазначала Бурячкова.

Стрічка отримала нагороду у категорії Generation Features за «захопливу розповідь та майстерні образи», а також отримав «Золотий тюльпан» як найкраща стрічка на Міжнародному кінофестивалі у Стамбулі.

Фільм «Додаткові сцени»

Художня робота «Додаткові сцени» свідчить про те, що чітка різниця між військовими та цивільними особами, яка все ще поширена в усьому світі, потребує переоцінки. Зараз багато українських військових – це люди, які раніше працювали в цивільному секторі та пішли до лав збройних сил за власним бажанням. Тому відсторонення військових як представників владних структур і прояв емпатії виключно до мирних громадян лише поглиблює непорозуміння та заважає будувати здорові соціальні та особистісні стосунки з людьми, які воюють.

Нова робота Хімея та Малащук делікатно привертає увагу до досвіду військових та розкриває конфлікт ідентичностей. Фільм актуалізує питання «Що таке нормальне життя сьогодні?» і «Як можуть співіснувати два різні світи?».

Стрічка перемогла на «Кіноколі» та отримала декілька нагород: «Найкращий короткометражний ігровий фільм». Спеціальна відзнака фестивалю «Молодість».

Фільм «Чорнобиль 22»

У зоні відчуження Чорнобиля, що перебуває під окупацією, анонімний інформатор Збройних сил України таємно знімає рух російських військ. Працівники Чорнобильської атомної електростанції діляться своїм досвідом перебування на об’єкті, захопленому російськими військами. У цьому темному моменті російського вторгнення переплітаються трагедії з минулого та сучасного часу.

Цікаво було б зазначити, що стрічка була створена в рамках проєкту «Розплата: Свідчить Україна» (The Reckoning Project: Ukraine Testifies), який займається збором доказів і розслідуванням російських воєнних злочинів в Україні.

Фільм здобув перемогу на премії «Золота Дзиґа». На премії стрічка отримала нагороду: «Найкращий короткометражний документальний фільм».

Мультфільм «Я померла в Ірпені»

Стрічка розповідає про боротьбу за виживання в заблокованому Ірпені на початку повномасштабної війни Росії проти України. За 11 хвилин мальованої анімації, виконаної у техніці вугілля на папері, режисерка досліджує складні емоційні зв’язки в родині, між партнерами та внутрішніми переживаннями героя.

«24 лютого ми з хлопцем поїхали з Києва в Ірпінь до його батьків. Ми провели 10 днів у блокадному місті та втекли останнім евакуаційним конвоєм. Але відчуття, що я померла в Ірпені, залишилося зі мною назавжди», — розповідає Анастасія Фалілеєва в описі стрічки.

Звернемо увагу, що з-поміж 8200 робіт, поданих з усього світу, 64 фільми з 49 країн потрапили до міжнародної конкурсної програми.

Анімаційний фільм переміг на премії «Кіноколо» та отримав нагороду: «Найкращий анімаційний фільм».

Фільм «Нескінченність за Флоріаном»

Цей фільм розповідає історію архітектора Флоріана Юр’єва, творця «Літаючої тарілки» біля станції метро «Либідська» в Києві, а також низки важливих пам’яток по всій Україні. Дізнавшись, що його знаменитий витвір планують знести для нової забудови, Флоріан об’єднує навколо себе молодих архітекторів і активістів, щоб захистити спадщину модернізму і протистояти цьому руйнуванню.

Стрічка була номінована на премію «Золота Дзиґа» та змагалась за нагороду «Найкращий документальний фільм».

Фільм «Квіти України»

У стрічці показується історія 67-річної Наталії, яка народилася і виросла в колишньому селі Позняки, тепер живе в районі, що перетворився на густо забудований житловий масив. Забудовники пропонують жінці гроші за землю, але після початку війни у 2022 році її боротьба за збереження історичного Києва набуває глибшого сенсу. Вона приймає рішення, що «зараз не час здаватись».

Режисерка познайомилася з Наталією під час протестів біля «Квітів України», що й дало назву фільму.

Стрічка виборола перемогу на кінофестивалі «Молодість» та отримала нагороду «Найкращий документальний фільм».

Фільм «Як це було»

Фільм, створений українською режисеркою Анастасією Солоневич та польським режисером Дам`яном Коцуром, розгортається взимку 2023 року.

У фільмі героїня повертається до Києва з Берліна вперше після початку широкомасштабної війни. Спочатку вона зустрічається з другом, а згодом — із родиною. Головні ролі у фільмі виконали актори Валерія Березовська та Кирило Земляний.

Стрічка була номінована на премію «Золота Дзиґа» та змагалась за нагороду «Найкращий короткометражний ігровий фільм».

Фільм «Мирні люди»

Українська режисерка Оксана Карпович у своєму фільмі поєднує перехоплені телефонні розмови російських окупантів із зображенням наслідків широкомасштабного вторгнення.

Саме так, глядачі мають змогу почути з перших вуст, чим керувалися ті, хто прийшов «звільняти» Україну, а також послухати, як окупанти діляться «перемогами» і хваляться «трофеями», які привезуть додому.

«Я прослухала 31 годину записів цих розмов росіян, майже усі вони з відкритих джерел. Ці перехоплення раніше публікували в соцмережах СБУ та спецслужб. Це приблизно 940 унікальних розмов, серед яких режисерка обрала записи для фільму. Серед цих розмов вона почула лише від однієї жінки критичну позицію», — сказала Карпович.

Стрічка була створена в копродукції з Францією та Канадою і була представлена на 74-му Берлінському кінофестивалі, де стрічка отримала Спеціальну відзнаку від екуменічного журі та Спеціальну відзнаку від журі Amnesty International в програмі Forum.

Крім того, фільм потрапив до кваліфікаційного списку в категорії «Повнометражний документальний фільм» на премію «Оскар».

Звісно, це далеко не всі фільми, які зробили прорив у кінематографі та показали силу та реалії життя українського народу. Але попереду 2025 рік, в якому, сподіваємось, буде ще більше нових досягнень, і найголовніше — Перемога!

Читайте також: Пам’ятки Київщини: Церква Миколи Чудотворця на воді

Фото: з відкритих джерел, ілюстративне

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.