Зараз, можливо, багато людей не зрозуміють мене, будуть засуджувати, коли я почну свою розповідь, але дуже сподіваюся, що багато думок, які я почую допоможуть мені, адже мені було зовсім нелегко зважитися написати сюди.

Так вже склалося в моєму житті – я зруйнувала сім’ю. Ні, звісно, я не раділа від того, у мене завжди був камінь на душі через це, але так вийшло тому, що сама я щиро закохалася.

А потім вже дізналася, що Матвій одружений і в них є дитина. Я розумію, що звучить все це дуже прикро, але не спішіть засуджувати зараз, а просто вислухайте мене.

Матвій – колега мого рідного брата. Не сказати, що вони якісь там дуже близькі друзі, але вони їздили разом на риболовлю. І брат мене іноді з собою брав, коли була хороша компанія: чоловікам потрібно, щоб хтось їм допомагав, коли смажаться шашлики на природі, а у мене з моїм братом були дуже теплі і хороші відносини були всі роки, ми завжди з ним були разом, підтримували одне одного і допомагали завжди.

Їхали ми невеличким мікроавтобусом: чоловіки всі з однієї роботи, я та ще одна дівчина – наречена нашого водія. Вся наша компанія гарно здружилася, ми багато спілкувалися та весело проводили час.

Я звісно вже дізналася, що мій коханий одружений, але я аж розцвітала, коли бачила Матвія, щоб люди не говорили, але серцю наказати важко, адже я намагалася його забути, але не могла.

В той час я лише й чекала вихідних, щоб виїхати з усією компанією, і тоді я могла б зустрітися з ним.

Матвій на мене спочатку зовсім не звертав уваги, поки я не стала сама з ним гарно спілкуватися: я готувала для нього окремо на тарілочку, прикрашала зеленню, в загальному, доглядала, як могла, адже я відразу відчула в душі, що це людина моя.

Мої наміри до Матвія помітили всі, та й він сам також. Спочатку ніби як віджартовувався на їх посмішки, а потім у нас все таки склалося.

Ми з Матвієм деякий час зустрічалися потайки, у мене вдома. Звичайно ж, його дружина щось запідозрила і все почала розуміти сама, але ми тримали все в секреті, як могли.

В душі я дуже хотіла, чесно кажучи, щоб таємниця розкрилася, і коханий зі мною одружився, але розуміла всю важкість нашої ситуації.

Часто я картала себе, що так виходить, адже я не хотіла руйнувати сім’ю, але змирилася з тим, що така у мене доля і не накажеш душі, щирі почуття взяли верх над розумом.

Я частенько телефонувала сама Маркарові, хоч він і забороняв мені це робити. У підсумку все одно таємне дуже швидко стало явним, його дружина таки вирішила розлучитися з чоловіком, а він пішов жити до мене.

А пізніше я отримувала нехороші повідомлення від колишньої дружини Макара, мені було трохи незручно перед нею, але моє щире кохання до нього закривало очі на все. Я досі ніколи не зустрічала його дружину, крім фото в соцмережах.

Пів року тому ми одружилися. Колишня дружина мого чоловіка вирішила зробити наше життя не солодким: користувалася тим, що мій чоловік обожнює їх спільного сина та постійно кликала його відвідати їх дитину, часто запрошувала в гості до них.

Коли була не в настрої, то дуже часто говорила, що поїде разом з дитиною десь далеко за кордон і чоловік ніколи не побачить власного сина.

Вся наша компанія друзів від нас з Матвієм відвернулася: мене вважали зовсім нехорошою людиною, Матвія – також, адже він покинув свою сім’ю просто заради іншої людини.

Згодом Матвієві навіть довелося змінити роботу – з колективом відносини вже не складалися зовсім. Лише мій брат нас розумів, ну напевно тільки по-родинному.

Хоча й він сам іноді дорікав мене в моєму вчинку, наголошував, що ніколи б так сам не вчинив, але мене засуджували люди, які просто ніколи не були на моєму місці.

Загалом, всі люди, які мене оточували на той час, виплекали в мені величезне почуття провини, але розлучитися з чоловіком я не збиралася, щиро кохала його і вірила, що ми побудуємо щасливе сімейне життя.

А колишня дружина Макара тим часом змінила тактику й стала забороняти чоловікові бачитися з дитиною. Але все досить спокійно було, вона просто перестала сперечатися з ним. Матвій цим засмучений – сумує за власним сином.

І тут недавно, зовсім несподівано для мене, мені зателефонувала колишня дружина Матвія. Вона не дзвонила мені, а тут раптом! Причому не вночі а вдень, і говорила вона надто спокійно. Звичайний голос, навіть привітний:

– Привіт! Як справи твої? Я тут ось що подумала: а приходь-но ти до мене в гості – зустрінемося з тобою, познайомимось, поп’ємо чаю і поговоримо по душах, думаю, що нам є про що поговорити. Можливо, навіть я зумію тебе пробачити, якщо ти мені сподобаєшся. Та й твій чоловік буде щасливий, тому що я буду вирішувати, чи пускати сина свого до вас у гості. Лише одна умова у мене – нічого Матвієві не говори!

Правду кажучи, мене цей поворот подій неймовірно здивував. Що вона задумала, який нехороший план? У неї було багато не дуже хороших вчинків і тут раптом вона до мене в подружки напрошується сама, головне.

Я поки нічого суттєвого не відповіла, послалася на те, що мені зараз просто ніколи, але вона сказала, що зателефонує ще раз. Я трохи остерігаюся її! І чоловікові сказати не хочеться – а раптом вона задіє свій план, і Матвій не буде бачити сина, і я залишуся винною у всьому

А можливо, вона дійсно втомилася від таких неспокійних відносин та хоче миру зі мною, просто хоче поговорити зі мною про щось важливе для неї і все?

Я й справді перед нею винна, розумію це. Загалом, я зараз вирішую, як мені діяти далі, адже не знаю, як мені бути. Як вірно вчинити?