Мій чоловік має гроші і звідси всі його успіхи у жінок. Якби він був без гроша в кишені. То ніхто б на нього й не глянув, а так вже четверо жінок на моїй лише пам’яті мають від нього дітей, яких він забезпечує, але при цьому й далі живе зі мною, бо я мудра!

Я теж колись відбила його у дружини і ви б бачили, як некрасиво вела себе та жінка! Вона вся зайшлася червоним, розмащувала по лицю сльози і била посуд. Валерій не любить, коли жінка кричить, його одразу від такої верне і я це собі добре запам’ятала!

Він її покинув, а до мене пішов і щоб вже він точно від мене не пішов, то я привела йому на світ троє діток, завжди за собою стежу і ніколи не підвищую на нього голос! Дійшло до того, що він мені доручає розбиратися з тими жінками, які дуже настирні!

– Йдіть до моєї дружини і вона вам розкаже, що вам робити, – каже він своїм колишнім, коли ті приходять до нього зі звісткою, що вони при надії.

А я так само любенько їм розказую, що, по-перше, треба ще батьківство їм довести. Але якщо дитина наша, то все буде добре – чоловік буде виплачувати на дитину гроші, але ця жінка може забути про мрію мене посунути з мого місця законної дружини.

Може, хтось скривиться і скаже, що я надто багато на себе взяла, але ні, я живу дуже добре, смачно їм, маю дорогий одяг і відпочиваю по цілому світу. Ні в кого не підніметься сказати про мене, що я нещаслива жінка, та всі мені навколо заздрять і хочуть бути на моєму місці, але дзуськи, бо я мудра!

Чи ви думали, я сподівалася, що Валерій буде мені вірний? Я ж мудра, а не наївна! Я добре знала, що раз він від першої жінки гуляв, то й на мені не спиниться, але я була певна, що як йому буде зі мною зручно і добре, то він мене ніколи не покине. Тим більше, що дітей наших він любить.

Тому я не зачаровувалася ним, а лише його статками, а вони мене точно не розчарували! Вони здійснили всі мої мрії і ще не одну здійснять, якщо я буду мудра та не буду чоловікові висловлювати претензій.

Якось бачила свою першу суперницю і тільки переконалася в тому, що за Віктора треба триматися. Вона так собі одягнена, волосся вже повідростало, плащ ще певно при Валерію куплений, а років вже скільки пройшло? Вона чекала на трамвай, а я машиною припаркувалася недалеко і її бачила. А вона, видно, мене побачила та давай робити вигляд, що вона дуже щаслива, умиротворена, легка усмішка на губах…

Господи, та в тебе сумка вийшла з моди сто років тому, чому ти там тішишся? Але я нічого Валерію не розповіла, бо він не любить про неї згадувати. Адже вона тоді відсудила у нього половину майна і він за те трохи був на мене злий, але далі все у нього пішло в гору, а вона ті всі гроші й проїла, бо інакше б так не виглядала.

Та я чудово виглядаю, жодної зморщечки, все гладеньке, тут підфарбувала, там розтерла і наче мені вісімнадцять. Прийдеться сказати Валерію, щоб вже був обережніший з тими жінками, бо я отак порахувала, то маємо вже десять дітей, яких треба на ноги ставити, а це все копієчка з наших грошей. Я ще придумаю, як йому по-мудрому це сказати, щоб він не подумав, наче я хочу закотити йому скандал.

Бо я жінка мудра і зі всім справлюся. Знаю, що багато жінок хочуть бути на моєму місці, але ж їм не дано, правда ж?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота