https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/chogo-tse-vy-z-susidkoyu-yidete-v-sanatorij-a-ya-ne-mayu-yak-ditej-do-shkoly-zibraty-svekruha-taki-rechi-peredala-dlya-onukiv-shho-soromno-j-na-lyudy-puskaty/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

У мене двоє дітей, вони уже школярі: Назару 8 років і Алінці 10. І як ми готуємося до школи, це така метушня починається. Бо і у Влад і його мама, Світлана Леонідівна, хочуть на цьому зекономити. Сама як наслухаюсь, то аж сміх пробирає. А іноді стає страшно за своїх дітей, коли думаєш, як вони у такому вигляді підуть до школи. Бо свекруха налаштована серйозно і сина на короткому повідці тримає! 

Цього року готуємось до школи, як зазвичай, але війна вносить свої корективи, все подорожчало і на це нема ради. Окрім звичних канцтоварів, Назару потрібна спортивна форма і декілька пар штанів, бо не кожен день у джинсах. Алінці треба нового рюкзака, а днями вона такий пенал собі підшукала з Венздей – стильний, але дуже дорогий. Я вже готова була його купити, бо хочу найкраще дитині. Але Влад заборонив. А нещодавно його мама принесла цілу купу старих речей, кинула на ліжко і сказала:

– Будеш мати дітям до школи і по магазинах дорогих ходити не треба, даремно час тратити!

– Мамо, звідки ви це взяли?

Я кинула оком на ті речі і подумала, що свекруха знущається:

– Це годиться хіба, що в хаті ходити, і то соромно! А мої діти йдуть до школи.

– А в Олі теж мала йшла в 5 клас того року, от вона й віддала те, що залишилось. Гарно все випери, буде і твоїм дітям!

Мова йшла про нашу сусідку через дорогу. Свекруха не перший раз сплавляє нам чужі речі і хоче, щоб ми їй за це дякували.

– До речі, ми з Олею їдемо в санаторій, там вигідні ціни на осінь, грошей трохи не вистачає, тому поверни сусідці за одяг.

– Ні, платити за поношений одяг я не буду, і чого це ви з подружкою їдете в санаторій, а я дітей не можу нормально до школи зібрати?

– А вона казала, що ще рюкзак має для Аліни, а ти диви, яка гонорова. Я їду лікуватись, а не відпочивати.

– Владе, хоч ти щось скажи.

– Ти перебільшуєш, насправді це нормальні речі, і мамі на курорт треба, у неї гастрит, ти ж знаєш.

Я оглядала той одяг і просто скаженіла. Штани розтягнуті, явно не той розмір і шиті за старою модою, тепер такі ніхто не носить. Тканина вигоріла, повсюди стирчать нитки, а дещо – і міль поїла.

– Та ти дивись, які штани для Назара – останній писк моди, ти б сам у такому ходив?

– Ти тільки шукаєш, де би чоловікові гроші витратити і на моєму здоров’ї зекономити! – бідкалась свекруха.

Ми з Владом дуже посварились, бо я заборонила свекрусі носити всякий мотлох у наш дім, хай хоч перед дітьми посоромиться. Світлана Леонідівна невдоволено фиркнула і почала нарікати, що я погана невістка, бо про дітей не так дбаю. Та тут я вже не втерпіла, бо свекруха сама себе видала.

Ну скажіть, хіба мої діти не заслуговують кращого? Що робити з такою псевдо турботою?

MarichkaF