Нещодавно у мене було день народження, 30 років. Сильно не святкували, хіба вдома повечеряли. Адже я зараз на 8 місяці вагітності і, якщо чесно, не до веселощів. Єдині зараз розваги – забрати сина зі школи, відвезти на гурток, здати аналізи, записатися на УЗД і так по колу. Чесно складається враження, що це якийсь день бабака.

Чоловік тоді замовив страви з ресторану, купив спеціальну нову подушку для вагітних. Квіти зась, бо у мене одразу починається токсикоз та можу до вечора обійматися з унітазом. А син Матвійко намалював картину – я, тато, він і коляску рожевого кольору, де спала сестричка.

Подивилися фільм, чоловік почав прибирати на кухні, аж раптом згадав:

– Мама передала тобі пакунок. А я геть забув!

Заносить великий пакет, я відкриваю – а там шок, просто шок! Величезний набір підгузків у пологовий зал. Але не для малюка, а для породіллі

– Ого, дивися, скільки мама подарувала. Матимемо запас для малюка аж на рік вперед.

– Сліпий чи що? Не бачиш розмір?

– Ой, а що вони такі великі?

– Бо вони для мене!

У Володі аж очі на лоба полізли, він одразу кинув півдуги назад у пакет. Ще й потім його ногою обережно підсунув під стіл.

Це не вперше свекруха так “дивує” подарунками. Відколи Ольга Михайлівна дізналася про вагітність, то наче сказилася. Перше почала приносити мені спеціальні мішечки з настоянками трав:

– Що це?

– То все натуральне, сама збирала на дачі та сушила. Треба нюхати трави, аби дитинка здоровою народилася. А це ще для малюка, от тут чистотіл, кропива, треба у водичку сипати.

– Я вам що, якась корова, аби ту траву нюхати?

На дворі вже 2024 рік, а пані Ольга наче в печері живе. Я спершу чітко давала зрозуміти, що не потрібно тягати ту траву додому, від неї бруду більше, ніж користі. А потім просто взяла та й все викинула геть.

Але це не зупинило свекруху. Щодня приходила до нас та робила заміри живота, потім ретельно записувала в зошит. Мене це почало дратувати. Ну от уявіть – ви втомилися, ноги болять, спина ломить. Але ще повинна стояти солдатиком рівно. Бо, бачте, хочуть знати на скільки сантиметрів ти збільшилася сьогодні!

Остання капля – це якраз ось ці підгузки. От я не знаю, що і як думала пані Ольга, коли передавала цей пакет. Мені в таке свято принести підгузки? Та я вже не знаю, як це взагалі пояснити. Не шоколадку, не листівку, а бляха-муха, підгузки!

Хотіла спершу просто викинути той пакунок через вікно на двір. Але попросила чоловіка наступного дня повернути все до мами.

І що ви думаєте? Свекруха одразу до мене зателефонувала:

– Чому ти повернула пакет? Що, розмір не підійшов?

– Ну, знаєте, це не той подарунок, який потрібно дарувати.

– Але ж ти вагітна. І це тобі точно знадобиться!

– Те, що мені знадобиться –  сама піду та куплю. А ви вже краще б нічого не дарували.

– Я ж просто хотіла допомогти!

І все, пані Ольга на мене образилася, тиждень не телефонує. Але від цього нікому не гірше. Ніхто не приходить без запрошення, ніхто не кумарить тобі мізки, не суне під носа якусь травушку-муравушку.

Маю надію, що до пологів встигну спокійно відходити всю вагітність, а свекруха не буде більше дарувати такі “сюрпризики”. Інакше я просто втечу за край світу від неї!

Daryna