Тато вже два роки на війні, мама увесь час заклопотана. А ми з молодшим братом намагаємось бодай якось її підтримати. Утім часом це дуже складно.

Мені 17 років, навчаюся в 11 класі, готуюсь до тестування, адже планую вступати на фізичний факультет. Я завжди займався спортом, тому легко можу постояти за себе. Та брат в мене зовсім інакший. Ростик в четвертому класі зараз, йому бракує батька і чоловічої підтримки. Саме тому його вихованням часто займаюсь я. 

Та нещодавно сталось дещо вкрай неприємне. На Миколая мама купила нам з братом дуже дорогі зимові куртки. Щоб подарунок був корисний. Я дивився в інтернеті, такі коштують по 4000 тисячі гривень приблизно. Ростик такий щасливий був. Він відразу вдягнув куртку в школу. Утім повернувся додому засмучений:

 – Що сталось? Хтось тебе образив?

 – Ні, все добре.

Я бачив, що брат щось приховує, та не хотів тиснути на нього. А наступного дня, коли ми йшли на тренування помітив, що Ростик вдягнув стару куртку.

 – А де нова? Чого не вдягаєш?

 – Не хочу!

Я знайшов його нову куртку і побачив, що вона вся порізана, в якихось плямах.

 – Негайно кажи, хто це зробив?

 – Не хочу. Залиш!

 – Кажи! 

 – Однокласники!

 – Які?

 – Діма, Саша і Микола.

 – А ти вчительці казав?

 – Казав, вона не реагує, стверджує, що ми самі маємо розбиратись.

В понеділок з самого ранку я відвів Ростика в клас, почекав тих безсоромних і розібрався з ними по-чоловічому. Я не бив їх, а просто добряче налякав. І уявіть, вже до останнього уроку мене викликали до директора. Там стояли ці малі зі своїми батьками. Мамаша якогось почала кричати, що викликає поліцію і що я маю сидіти на зоні. 

Ви не уявляєте, як мені не приємно. Та що я мав робити в цій ситуації? Залишити все, як є, аби брата й далі кривдили?

“Ви сміялися, плакали чи, можливо, просто задумались? Дайте знати своїм емодзі — це важливо для нас!” 😂, 😔, 🤔, 😊