https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/koly-ya-telefonuvala-to-chula-shho-donechka-chasto-plakala-i-svekruha-vidmovlyalas-meni-pokazaty-yiyi-po-video-znala-b-ya-shho-vona-robyt-z-moyeyu-dytynoyu/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Хочу вам пожалітись. Це просто крик душі. Не думала, що писатиму тут про проблеми своєї родини.

Справа ось у чому.

У нас із чоловіком є трирічна донечка, яку я на вихідні відвезла до свекрухи, бо ми з Орестом,  моїм чоловіком, поїхали до Карпат. 

З моїми батьками залишити доньку я не могла, бо вони обоє працюють, на відміну від свекрів.

Ми чудово провели вихідні і повернулись додому. Єдине, що не давало мені спокою, це як дочка зі свекрухою буде, бо мама мого чоловіка специфічна жінка. До того ж, коли я телефонувала, то чула, що донечка часто плакала і свекруха відмовлялась мені показати її по відео.

По поверненню, я зателефонувала до Ірини Максимівни (свекрухи), що прийду по доньку і знову почула її плач.

– Що сталось? Чому Карина плаче? – питаю.

– То її дитячі капризи та маніпуляція. Не звертай увагу – відповідає свекруха.

Я ж чую, що донька просто заливається слізьми.

– Я скоро буду.

Приїхала я швидко. Заходжу до будинку і кличу Карину.

– Доню, де ти? Мама приїхала – гукаю.

На зустріч мені вийшла Ірина Максимівна.

– От чого ти приїхала? Ви ж довше мали бути як 2 дні. Розбалувала онучку, от вона і передує.

– Мамо, мамо… – плачучи бігла Карина до мене.

Я як побачила доньку, у мене похололо в серці.

– Що ви з дитиною зробили? – питаю.

– Мамо, вони мене постригли. Глянь – плаче донька.

– Ми підстригли, щоб відросло гарне волосся. Ти ще дякувати будеш – каже свекруха.

– Вона ж лиса! – кричу я. – Що ви наробили? Хто вам дозвіл на таке дав?

– У Карини рідке волосся, тому я вирішила постригти її, щоб гарне відростало. Ти б не дозволила, тому ми із сусідкою все самі зробили. Онука не хотіла, то ми насильно постригли.

– Ви уявляєте, що наробили? Їй 3 роки, вона все розуміє. Це сильна травма для дитини, про яку вона не забуде. Та і в садочок як вона має ходити? З неї ж можуть знущатись.

Та свекруха на мої аргументи не зважала, вона вважає, що права. Я і досі не можу відійти від побаченого, а дочка тим паче від пережитого. 

Тепер же не залишу свою дитину зі свекрухою за жодних обставин. Хто зна, які експерименти вона надумає проводити.

Що б ви зробили на моєму місці?