Костя, залишившись у місті, вирішив скористатися моментом, поки його дружина Олена була на дачі. Він вважав, що ніхто ніколи не дізнається про його пригоди. Вечори з незнайомкою здавалися йому безневинною розвагою, адже він був упевнений, що контролює ситуацію.

Олена повернулася додому раніше, ніж планувала. Вона була втомлена, але щаслива, адже на дачі вдалося відпочити і трохи зайнятися підготовкою до народження їхньої дитини. Вона помітила деякі зміни в поведінці Кості: він став більш нервовим, намагався уникати прямих розмов і часто відволікався на телефон.

Проте Олена нічого не сказала. Вона лише загадково усміхалася, спостерігаючи за чоловіком. Через кілька днів вона запросила його на вечерю в їхній улюблений ресторан. Костя здивувався, але погодився – він вважав, що це чудова нагода зміцнити сімейні стосунки й відволікти дружину від будь-яких підозр.

У ресторані все йшло добре: смачна їжа, тепла атмосфера. Олена виглядала спокійною і щасливою. Аж раптом вона дістала з сумочки конверт і поклала його перед Костею.

– Що це? – запитав він, відчуваючи, як серце починає битися швидше.

– Відкрий, – коротко відповіла Олена.

Костя розгорнув конверт і побачив фотографії. На них він був з тією самою незнайомкою, з якою проводив свої “безневинні” вечори. Кров відлила від його обличчя.

– Олено, я… це не те, що ти думаєш…

– Ой, Костю, не старайся, – перебила його Олена. – Я знала про це ще до того, як поїхала на дачу. Просто хотіла подивитися, наскільки далеко ти зайдеш.

Костя мовчав, не знаючи, що сказати. Але найгірше було попереду.

– До речі, – продовжила Олена спокійним голосом, – я теж не сиділа без діла. Пам’ятаєш мого друга дитинства Максима? Ми з ним зустрілися минулого тижня. І знаєш що? Він дуже радий буде допомогти мені виховувати дитину.

Костя застиг на місці. Він зрозумів: тепер його життя ніколи не буде таким, як раніше.