Сергій із відвертою злістю глянув на дружину. Надія, злякано дивлячись на нього і пискнула:

— Може, приляжеш відпочити?

— Ще чого надумала, – посміхнувся Сергій. Простягнув уперед руку, схопив дружину за комір кофточки і ривком притяг до себе. Дихнув їй в обличчя перегаром і глузливо видав:

— Куди я дивився, коли заміж тебе брав? Таких, як ти, тільки ременем щодня з ранку охочувати. Щоб пам’ятала своє місце і не робила з себе найрозумнішу.

— Будь ласка, не треба, – прошепотіла Надія. Її очі сповнилися сльозами, що приємно гріло душу чоловікові. Саме в такі моменти він відчував себе стовідсотковим мачо і альфа-самцем, побачивши як будь-хто злякається.

Але реальність була набагато менш вражаючою. Сергій був на зріст трохи вищий за середній і худорлявий. Однак його мати вважала, що Наді незаслужено дістався такий великий скарб, як її синок, і щоразу дорікала невістці тим, що та не поводиться, як личить люблячій і покірній дружині.

— Раніше всі баби знали своє місце, – твердила свекруха і для більшої переконливості стискала кулак, який могла піднести і до носа Наді. Та не сміла ні відійти, ні нагадати матері чоловіка, що живуть вони як сім’я у квартирі, яку винаймала та оплачувала Надія.

Свекруха, як і більшість жінок, які поодинці виростили синів, була впевнена в тому, що існує тільки дві версії абсолютно вірної думки: її власного та ненаглядного синочка. Який теж не мав нічого проти, щоб його наділили божественним статусом та поклонялися йому в міру можливостей.

Коли вони познайомилися з Надею, дівчина переживала дуже болісний період у житті. Вона тоді тільки покинула хлопця, за якого збиралася заміж.

Надія не те, щоб планувала в когось закохуватися до втрати пульсу, просто вона, як і будь-яка дівчина двадцяти років, мріяла про велике і чисте кохання, мріяла про те, що житиме в гарному будинку разом із коханою людиною. Її шкільна подруга Ніка запропонувала якось після здачі літньої сесії на третьому курсі:

— Пішли відзначати, ми заслужили на хороший відпочинок.

Поява двох симпатичних молодих панянок на дискотеці привернула увагу багатьох хлопців. Невдовзі поряд із Надею намалювався і не відходив від неї невисокий хлопець, який не зводив тяжкого погляду з новою знайомою.

— Валеро, – представився він і галантно поцілував руку дівчині. Надя зніяковіла: вона не могла похвалитися надлишком чоловічої уваги до своєї персони і не знала, як треба реагувати. Валера нікого не підпускав до дівчини і намагався розважати її, як умів. Наді його жарти здалися грубуватими, з пристойним нальотом вульгарності. Але, не бажаючи образити нового знайомого, вона намагалася не звертати на це уваги.

— Може, в нього день не задався, от і виплескує так, – припустила дівчина. Ніка після розповіді подруги про те, як Валерій, який наполегливо проводжав її, намагався поцілувати її і отримав бажане, хмикнула:

— Краще не зв’язуйся з ним. Тяжкий у нього погляд, у мене прямо мурашки по шкірі.

Однак Надя вважала, що Валера просто соромиться говорити про свої почуття та висловлює їх вчинками. Те, що ці вчинки часом доводили її до сліз, намагалася навіть не обмірковувати.

— Отже, справжній мужик, – розмірковувала дівчина.

Багато її ровесниць міркували подібним чином, що, мовляв, справжній чоловік має вміти дати в око будь-кому, включаючи власну жінку. Так він показує, що з його думкою треба рахуватися.

Скоро Валера став виводити Надю у люди, називаючи її своєю нареченою. Дівчина бентежилася, але з усмішкою приймала вітання з новим статусом. Якось Валера випив разом із друзями і, проводжаючи Надю додому, почав висловлювати їй претензії.

— Чому Гоша дивився на тебе так, ніби давно тебе знає? – зло запитав він, боляче схопивши дівчину за зап’ястя і стиснувши з такою силою, що в Наді оніміла кисть. – Говори! Чого замовкла?! – репетував він.

Надя перелякалася від його злобного погляду, але не відводила очей.

— Я вперше побачила його сьогодні, коли ти познайомив із твоїми друзями, – відповіла вона, намагаючись говорити спокійно.

Валера трохи подумав, потім розслабився і відпустив Наді руку.

— Я тебе перевіряв, – похмуро сказав він. – Раптом ти до мене з кимось шашні крутила, а сама під дурочку косиш. Добре, що очі не ховаєш, я тебе за це…

Не домовивши, чоловік сплюнув, висловлюючи тим самим сильну зневагу на адресу дівчат, яких він називав негідними. Надя напружилася, що він навіть не вибачався за подібну «перевірку», але вирішила не загострювати на цьому увагу. Валера, як ні в чому не бувало, довів дівчину додому, нагадав, що дуже любить її і попросив без нього нікуди не виходити.

Я не винесу, якщо з тобою щось трапиться, – сказав він, цілуючи її на прощання.

За п’ять хвилин Надя вирішила зайти до подруги, бо хотілося поділитися з нею радісною новиною.

— Як у тебе справи із цим Валерою? – поцікавилася Ніка. – Ти зовсім перестала спілкуватися з нами, як познайомилася з ним.

— Заміж кличе, – задумливо відповіла Надя.

— А чому говориш про це без жодної радості? – хихикнула було Ніка, але замовкла, побачивши похмуре обличчя Наді.

Не знаю, – відповіла та. – Він гарний, але часом поводиться, як останній ідіот. Може ревнувати на порожньому місці навіть до стовпа. Потім сміється і каже, що пожартував. А мене від цих його жартів іноді тошнить.

— Знаєш, – серйозним тоном заговорила Ніка, – тоді тобі краще дати відбій, доки не стало надто пізно. Якщо ти не розумієш жарту хлопця, значить, ви з ним багато в чому не співпадаєте. Перевірено неодноразово.

— Тож ти одна? – пробувала було з’їхидничати Надя, але принишкла, коли Ніка суворо подивилася на неї.

— Краще бути однією, ніж із садистом, – відповіла подруга. Помовчавши, вона прошепотіла:

— Я знаю, про що говорю. Тому й раджу – ніколи не зв’язуйся з хлопцем, гумор якого ти не розумієш чи який тобі гидкий. Або це може погано скінчитися.

Надя зрозуміла, що Ніке є, про що розповісти, але подруга наче води в рот набрала. За годину Надя повернулася додому, і буквально за хвилину пролунав дзвінок.

— Надю, ти де була? – Валера дихав голосно і уривчасто, наче пробіг дистанцію на високій швидкості.

— У Ніки, – здивовано відповіла Надя і тут же почула репетування:

— Що ти забула у цієї баби? Хто тобі дозволяв виходити до своїх так званих подруг без мого відома? Я до тебе зараз прийду, і ти даси відповідь на мої запитання.

— Та що я такого поганого зробила? – Почала Надя, але Валера вже повісив трубку.

За двадцять хвилин він стояв на сходовій клітці і вимагав пояснень. Сусідка Наді, жінка похилого віку-інвалід, не витримала розмови на підвищених тонах:

— Якщо ви зараз же не підете звідси, я викличу дільничного чи поліцію. Що за манера скандалити на весь під’їзд?

— Заглохни, ключко, у тебе забули спитати, – зло кинув у її бік Валера і схопив Надію за руку, маючи намір потягнути її на перший поверх.

— Ходімо, заразо, треба поговорити.

— Про що? – мало не плакала Надя, потираючи забите передпліччя.

Під час розмови чоловік не раз на емоціях ударив її по руках вище ліктів. Очі Валери горіли божевільним блиском, через що дівчина злякано втискалася в стіну, не розуміючи, чим могла викликати гнів обранця.

— Чому ти мене не слухаєш? – шипів Валера, притискаючи Надію всім тілом до стіни. Збоку здавалося, що закохана пара готова дозволити собі більше, ніж того вимагали пристойності. – У нас незабаром весілля, а ти поводишся як вулична дівка!

— Досить, – Надя вирвалася і відсторонено подивилася на чоловіка. Розуміючи, які можуть бути наслідки, дівчина відступила на крок і подивилася на Валеру. – Весілля не буде. Ніколи. А тепер залиш мене, я пішла.

— Що? – не зрозумів Валера і в два стрибки наздогнав Надю, що вже стояла біля входу до квартири. — Тобто як це – весілля не буде? Я ж за все вніс завдаток, не можна скасовувати.

Ти навіть не попросив моєї руки у моїх батьків, – відповіла Надя. Вона почала інакше дивитись на витівки коханого. Усвідомлення було дуже болючим – вона потрібна Валері лише задоволення його садистських схильностей. Йому було начхати на її думку та бажання, вона цікавила його лише як жива, слухняна іграшка.

— Ти в своєму розумі? – обурився чоловік. – На тобі пробу ставити ніде. Руку просять у гідної дівчини із пристойної родини, а ти хто така, щоб я бігав перед тобою на задніх лапках?

Тут Надя прозріла остаточно. Ось як насправді ставиться до неї Валера … і як вона раніше не помічала і виправдовувала його грубість тим, що сама невдало щось сказала чи зробила?

— Тоді нам тим більше не по дорозі, – спокійно відповіла Надія. – Якщо ти вважаєш, що я з тих, які готові провести ніч з кожним, тобі нічого робити поруч зі мною. І ти не дивлячись образив моїх батьків, чого я теж не збираюся прощати.

Очі Валери набули більш осмисленого виразу. Несподівано чоловік упав навколішки перед Надею і обійняв її обома руками за коліна. Він дивився на неї знизу вгору, благаючим поглядом.

— Вибач мені, кохана, – він мало не вив у голос. – Я сам не свій, коли подумаю, що ти могла бути з кимось ще до мене. Я тебе дуже люблю і боюся втратити.

— Припини, – відповіла дівчина і спробувала звільнитися від обіймів, що їй не вдалося. – Відпусти, будь ласка. Мені неприємно та страшно, коли ти так робиш.

— Ти не повинна мене боятися, я просто дуже тебе люблю, – промовив Валера. В його очах стояли сльози, і він не зводив палаючого погляду з обличчя дівчини. Але Надя все ж, хай і важко, змогла звільнитися з його обіймів і закрилася в квартирі.

Чоловік переслідував її кілька тижнів. Погрожував то позбавленням життя міфічного супротивника, то власною смертю на очах у Наді, то відправляв до неї цілі делегації зі своїх приятелів, щоб ті напоумили непокірну. Але вона не йшла на поступки, розуміючи, що наступного разу він її просто розмаже. Щось підказувало Наді, що Валера ніколи не вибачить їй відмови, якщо вона погодиться вийти за нього. І відіграватиме на ній власні невдачі.

Ніка підтримала подругу у її бажанні розірвати стосунки з Валерою. Пізніше чоловік зник на рік, наче його ніколи не було. Виявилося, що він знайшов нову дівчину, якій скаржився на підступність колишньої нареченої. Проте та теж в останній момент розірвала заручини, після чого озвірілий Валера повернувся до Наді і влаштував тій справжнє пекло.

— Це ти винна в тому, що в мене особисте життя не складається, – казав він їй під час кожної зустрічі. – Я тобі пригадаю, як ти мене принижувала. Нікому такого не вибачу, зрозуміла? Ти тепер дізнаєшся, на що я здатний…

Якось він зустрів Надю увечері, коли та після роботи йшла додому. Дівчина пройшла стажування у невеликій компанії, її взяли за умови, що вона пройде додаткове навчання для розширення функціональних обов’язків. Надя була не проти – їй хотілося якнайшвидше стати незалежною та самостійною у всіх відносинах, хотілося придбати окреме житло. Але ці мрії довелося засунути в далеку скриньку на довгі роки.

— Я на тебе тут уже півтори години чекаю, – вилетів з-за рогу Валера і схопив дівчину за плече. – Ходімо, у нас з тобою є незакінчена справа.

— Я нікуди з тобою не піду, – відповіла Надя, намагаючись триматися впевнено. Але всередині все тремтіло від страху – Валера вже показав, що від нього можна чекати будь-коли. Надя молилася, щоб хтось із знайомих виявився поруч, але, як на зло, нікого не було. Коли Валера потяг Надю за собою, з’явився невисокий рудуватий хлопець і гаркнув:

— Ану, відпустив дівчину!

Валера зневажливо подивився на несподіваного захисника:

— Пішов ти… – пролунало кілька недрукованих фраз. Рудий кинувся в бійку без попередження, і Валера, отримавши кілька чутливих ударів, накивав п’ятами. Надя кинулася допомагати своєму рятівнику:

— Ви не сильно постраждали? Не треба було…

— Я не міг допустити, щоб він зробив вам боляче, – уривчасто відповів незнайомець і несміливо посміхнувся. – Вибачте, не хотів вас налякати. Мене звати Сергій.

Після недовгої розмови він провів дівчину до квартири та попрощався. Надія півночі згадувала сцену з бійкою і посміхалася: новий знайомий здався їй дуже приємним.

— Уявляєш, він як налетів на Валеру, – ділилася Надя з Нікою останніми новинами. – Відчайдушний такий, і в ньому стільки скромності та чарівності.

— Так, – Ніка зробила для себе важливий висновок. – Щось голосок у тебе почав по-іншому звучати, коли ти заговорила про цього Сергія…

— Я сама не знаю, що трапилося, – прошепотіла в трубку Надя. -Здається, я влипла … по саму маківку і не хочу звідти вибиратися.

— Ану, подруга, – рішуче промовила Ніка, – слухай мою команду. Дивишся за ним в обидва, стежиш, що тобі в ньому подобається чи не подобається. Рано ще говорити, що по саму маківку.

— Не кажи дурниць, – відмахнулася Надя. – Валера б ніколи не став ради мене влаштовувати бійку з іншим хлопцем. А Сергій втрутився, бо він дуже порядний.

— А якщо він просто любить кулаками помахати? – Усміхнулася подруга. – Що тоді робитимеш?

— Не збивай мене з правдивого шляху, – обурилася Надя. – Цікаво, чи ми з ним ще раз побачимось?

Вони не просто побачились, а провели разом ніч. Надя втратила голову від нового кавалера настільки, що погодилася поїхати з ним до готелю. На ранок Сергій з посмішкою надів їй на палець акуратне колечко з перлами:

— Я хотів подарувати тобі сімейну реліквію.

Дівчина була щасливою. Ідилія у відносинах із Сергієм була практично повною. Наді здавалося, що ніхто її не розуміє краще за нареченого. Сергій був серйозно налаштований: через місяць після тієї ночі він прийшов до батьків Наді і попросив їх дозволу і благословення. Потім приїхала його мати, яка теж зачарувала майбутніх родичів своїми бездоганними манерами та добрим материнським ставленням до Наді.

— Я така рада, що мій Сергійко нарешті зустрів свою єдину, – вона обтирала куточки очей тонкою носовою хустинкою. – Вибачте за емоції, просто почуття переповнюють… У мене був син, тепер є донька.

Весілля було скромним, але веселим. Надя та Сергій не зводили один з одного закоханих очей, разом брали участь у різних конкурсах та запально станцювали свій перший танець наречених. Їм хлопали всією залою і без кінця кричали «Гірко!». Тільки Ніка і мама нареченої не поділяли спільних веселощів.

— Дивлюся на них і здається, що спостерігаю якусь виставу, – прошепотіла Ніка мамі подруги. — Щось не так з цим Сергієм …

Перший місяць після весілля пройшов як у солодкому сні. Надя насолоджувалася увагою чоловіка, його ласками та ніжністю. Здавалося, чоловік зібрався подарувати їй усі блага цього світу і без кінця влаштовував різні приємні сюрпризи.

— Я відразу зрозумів, що хочу провести з тобою все життя, – казав він, стискаючи молоду дружину в своїх обіймах.

До жахів залишалися лічені дні… і той, особливий день, Надія запам’ятала в найдрібніших деталях…

Сергій прийшов додому і з порога накинувся на Надю:

— Ти якого біса вивісила брудну білизну на балкон? Знаєш, як це з вулиці виглядає? Наче статеву ганчірку вирішили прибудувати як примірник для виставки «Клуб невмілих ручок». Чого витріщилася? Іди прибери це убожество з балкона! – Закричав чоловік.

Ледве не плачучи від болю, молода жінка пішла прибирати випрану білизну з балкона. Коли вона повернулася, Сергій обнюхував вміст каструлі. Побачивши Надію, зробив гидливий вираз обличчя:

— Що за пійло ти приготувала? Думаєш, я це буду їсти?

Дивлячись в очі застиглій від несподіванки Наді, вилив вміст каструлі в раковину і наказав:

— Щоб я більше не бачив нічого з приготованого на швидку руку, зрозуміла? Не збираюся труїтися твоїми безглуздими супами. Приготуй мені рагу, і м’яса не шкодуй.

Він з’їв усе, що приготувала Надя, не залишивши їй жодного шматочка. Побачивши її повні сліз очі, довго й гидко сміявся:

— Ти що, не зрозуміла, що я розвів тебе? Навіщо ти мені здалася, жінко? З таким обличчям, як у тебе, тільки у стайні кобилам хвости крутити. Просто мені набридло одному все на собі тягти.

Відвертавшись, Сергій повідомив, що прийняв рішення одружитися з Надею, бо сам бачив, як з нею звертався її колишній хлопець.

— Ну, я одразу збагнув, що притиснути тебе до нігтя – це нікчемна справа, – посміхнувся він і зажадав:

— Візьми масажне масло та зроби мені масаж на все тіло.

Цей сеанс масажу супроводжувався такою кількістю принизливих епітетів, що Надя кілька днів приходила до тями. Вранці Сергій вдав, що так і мало бути.

— Жодній бабі не дозволю ставити мене в стійло, – насміхався він.

Коли дружина захотіла піти, за порадою матері Сергій відібрав у неї документи і пригрозив, що розбереться з нею так, що потім Наді доведеться лікуватися до кінця життя. Жінка залишилася, не бачачи іншого виходу.

Сергій виявився гіршим, ніж Валера. Коли Надя знову посміла сказати, що хоче піти і навіть почала збирати речі, чоловік схопив домашню машинку для стрижки волосся і обстриг її налисо. Перебуваючи в шоці, Надя вивчала своє відображення у дзеркалі, а чоловік посміювався:

— Як ти могла? Ти у такому вигляді зібралася на роботу?

Наді довелося залишитися вдома. Сергій, який не мав постійної роботи, не хотів втрачати джерело доходу у вигляді зарплати дружини, і дозволив їй вийти на роботу. Він навіть прикупив для неї стильну перуку, щоб ні в кого не виникало непотрібних питань. Батьки Наді дивувалися, що дочка припинила виходити на зв’язок. Сергій, прочитавши їхні повідомлення у месенджері, відправив їм знущальний текст нібито від імені Наді та заблокував тестя з тещею. Поступово та ж доля спіткала все колишнє оточення молодої жінки. Їй почало здаватися, що вона живе на автоматі і нічого не може самостійно зробити без відома чоловіка.

Одного разу Сергій з’явився додому під градусом і годину згадував усі «гріхи» подружжя, за яке її обов’язково суворо покарали б, якби вони жили в колишні «правильні» часи. Наля пробувала його заспокоїти, але чоловік не хотів вгамовуватися.

— Що ти намагаєшся довести мені, жінко? Твоє місце на кухні, – репетував він, розмахуючи руками і час від часу нагороджуючи дружину тумаком.

Але наступного ранку сталося те, побачивши чого Наді спало на думку тільки одне слово – бумеранг.

Чоловік пішов на кухню попити, але не врахував, що добре перебрав. Спіткнувся об ніжки тумби, яку він на ніч виніс у передпокій, і розтягнувся на підлозі. Коли Надя допомогла йому встати, штовхнув її так, що вона вдарилася головою об стіну і знепритомніла.

Коли прийшла до тями, то виявила, що двері розкриті навстіж, а Сергія ніде немає. Притискаючи до голови рушник із льодом, Надія виповзла на сходову клітку і виявила поверхом нижче чоловіка, що лежав, наче зламана лялька. Це був Сергій.

Виявляється, він подумав, що прибив дружину через необережність, і вирішив втекти. Ноги ледве тримали його після вчорашніх рясних виливів, і він стрімголов полетів з верхнього поверху на нижні, перебираючи щаблі власними кінцівками та ребрами. У результаті у Сергія були зламані обидві ноги, у різних місцях.

Два тижні, поки він був у лікарні, здалися найщасливішими для Наді. Ніхто її не шпикував і не коментував її слова, дії та зовнішність. Ніхто не вимагав серед ночі зробити масаж, після чого було виконання подружнього обов’язку в примусовому порядку і з погрозами що-небудь зіпсувати дружині, якщо Сергій не отримає задоволення. Свекруха проклинала невістку і переживала, що син тепер стане залежним від ненависної її серцю Надії.

— Не надумай йти від мого сина, – твердила свекруха. – Це завдяки йому ти стала пристойною сімейною жінкою, ти зобов’язана йому цілувати руки-ноги.

Надя лише кивала і погоджувалася, розуміючи, що зараз їй ні до чого привертати до себе їхню увагу. Вона встигла знайти собі роботу в іншому місті та відпрацьовувала останні дні на колишньому місці, про що ні Сергій, ні його мати не підозрювали.

У день виписки Надія встигла відправити особисті речі кур’єром та поїхала забирати чоловіка. На подвір’ї лікарні на неї чекали Сергій і свекруха.

Все досить. Пора додому, мені набридло тут, – пропихкав чоловік і зажадав якнайшвидше доставити його до квартири.

Вдома Сергій поводився не так, як завжди: не кричав і не вимагав принизливих вчинків, бо поряд була його мама, перед якою він намагається поводитися гідно, як добрий сім’янин. Свекруха трохи посиділа з ними і поїхала. Сергій, що лежав на дивані і дивився телевізор, гаркнув на дружину, чимось зайняту в іншій кімнаті.

— Швидко принеси попити. Чи хочеш, щоб я тут з голоду чи спраги помер?

На відповідь він не чекав. У його розумінні, дружина мала тут же схопитися з місця і рвонути на кухню – принести йому води. Але навколо було тихо.

Надіє, оглухла? Ти що там робиш? Не перевіряй мої нерви на міцність, – люто в голосі крикнув Сергій.

З’явилася дружина, що тримала в руках невелику валізу:

— Ти мав рацію, дорогий. Моє місце на кухні, і ти сам якось впораєшся.

Не встиг Сергій щось сказати, як Надя розвернулася і пішла, тихо прикривши за собою двері.

— Ти куди це зібралася? – Сергій важко плюхнувся в інвалідне крісло і покотився до виходу. У під’їзді було тихо.

Чоловік зачинив двері і озирнувся довкола. Раптом задзвонив телефон:

— Здрастуйте, це господар квартири. Надя відмовилася продовжувати договір і через тиждень ви повинні виселитися. А завтра прийдуть люди на огляд квартири. Будьте ласкаві приведіть квартиру в порядок.

Поклавши трубку, Сергій глибоко зітхнув:

— Зараза, Надю… ти мене жорстко підставила, – і вдарив кулаком по тумбі.

Довелося дзвонити матері та просити забрати його до себе. Що та й зробила. Але за кілька місяців пошкодувала, бо Сергій вирішив не винаймати квартиру, а привести нову жінку сюди… Але це вже інша історія.