Герої

Куп’янська операція, що розпочалася наприкінці серпня 2025 року, триває досі й уже стала однією з найпоказовіших історій цієї фази війни. Попри заяви москви про «взяття міста», станом на кінець лютого 2026 року 99% Куп’янська перебуває під контролем Сил оборони. Про це повідомили журналісти Української правди.

20 листопада 2025 року начальник російського генштабу Валерій Герасимов та командувач угруповання «Захід» Сергій Кузовльов доповідали Володимиру Путіну про нібито «взяття Куп’янська». Водночас українські підрозділи вже діяли в місті, поступово витісняючи російські групи, що інфільтрувалися туди невеликими підрозділами.

Інфільтрація через річку і «трубу»

Російські військові почали просочуватися до міста ще наприкінці 2024 року, переправляючись через річку Оскіл у районі Дворічної. Згодом вони використали для проникнення магістральний газопровід «Шебелинка – Острогозьк», який проходить під річкою та виходить поблизу Радьківки. Саме через нього невеликі групи намагалися потрапити до міста.

За оцінками, на початок активної фази операції в Куп’янську перебували від 100 до 250 російських військових. Вони ховалися в підвалах і багатоповерхівках, намагалися збирати розвіддані та чекали підходу основних сил.

Дві групи — один результат

Ключову роль у відбитті міста відіграли два тимчасові з’єднання: пошуково-ударне угруповання «Хартія» та тактична група «Куп’янськ».

ПУУ «Хартія» було створене за ініціативи командира 2-го корпусу НГУ Ігоря Оболєнського. До його складу увійшли підрозділи «Хартії», 475-й штурмовий полк «Code 9.2», частини 92-ї та 144-ї бригад. Тактичну групу «Куп’янськ» сформували за ініціативи командувача угруповання об’єднаних сил на Харківщині Михайла Драпатого. Вона об’єднала підрозділи кількох бригад, ССО, СБУ та військової служби правопорядку.

Роботу обох з’єднань санкціонував головнокомандувач Олександр Сирський.

Операція передбачала чотири етапи: зачистку сіл і лісів на північ від міста, перекриття маршрутів інфільтрації, блокування просування з боку Дворічної та поетапне вибиття противника з міської забудови.

Бої у місті

У Куп’янську російські військові діяли малими групами по 2–6 осіб. В одному будинку могли перебувати окупанти, в сусідньому — українські військові. Частину інфільтрованих сил було знищено в ближніх боях, частину — взято в полон.

За даними The Times, співвідношення втрат у цій операції становило 1 до 27 на користь України. Загалом, за інформацією українських військових, під час операції було знищено близько 2000 російських військових.

12 січня українські військові встановили державний прапор над будівлею міської ради Куп’янська. Станом на 25 лютого в місті залишаються кілька десятків російських військових та до десяти незачищених будівель.

Стратегічне значення

Куп’янськ є важливим транспортним вузлом на Харківщині. Через нього проходять автомобільні та залізничні шляхи на Харків, Ізюм, Слов’янськ і Краматорськ. За словами військових, у разі повного захоплення місто могло стати «воротами» для подальшого просування російських сил.

Операція стала другою битвою за Куп’янськ. Уперше Сили оборони звільнили місто у вересні 2022 року під час Харківської наступальної операції.

Попри заяви кремля про «звільнення» міста, контроль над Куп’янськом збережено за Україною. Операція триває, але її головна мета — не допустити перетворення стратегічного вузла на плацдарм для нового наступу — наразі досягнута.

Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що старший оперуповноважений карного розшуку Дніпровського управління поліції Києва Дмитро у 2024 році змінив службу в оперативному підрозділі на штурмовий. Свій перший бойовий досвід він отримав на Торецькому напрямку, де разом із побратимами тримав оборону під постійними обстрілами, евакуйовував поранених і допомагав цивільним.

Читайте також: З окупації вдалося врятувати молоду маму з немовлям: історія порятунку у межах ініціативи «Bring Kids Back UA»

Фото: УП, скриншот з відео 127-ої бригади, «Київщина 24/7»

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.