Ексклюзив

Власна квартира в Україні дедалі більше схожа не на покупку, а на довгостроковий фінансовий проєкт. Навіть за стабільного доходу українцям доводиться роками відкладати кожну гривню, аби дістатися своїх квадратних метрів. А різниця в зарплатах між чоловіками та жінками перетворює цей шлях для багатьох на дистанцію з додатковими перешкодами. Які саме дослідила Київщина 24/7.

Житло як індикатор нерівності

Доступність житла вважають одним із ключових індикаторів економічної спроможності населення. Сервіс глобальної статистики Numbeo поставив Київ на 125 позицію серед найдорожчих міст Європи за вартістю життя. Оренда та комунальні послуги в столиці перевищують 80% середньої зарплати.

Для порівняння, у Берні, столиці Швейцарії, ці витрати становлять близько 21% доходу.

В Україні різниця у доходах, регіональні дисбаланси та воєнні ризики безпосередньо впливають на те, як швидко люди можуть дозволити собі купити  квартиру.

Аналітики платформи нерухомості ЛУН спільно з сайтом пошуку роботи Work.ua оцінили, скільки часу потрібно українцям, щоб накопичити на житло. Для розрахунків використали медіанні зарплатні очікування, зазначені в резюме користувачів, і порівняли їх із медіанними цінами квартир на вторинному ринку.

Картина виявилась показовою: за умови, що людина відкладає весь дохід, накопичення на однокімнатну квартиру в Україні займає від кількох років до майже десятиліття — залежно від міста. Але це радше теоретичний сценарій. У реальному житті витрати на оренду, харчування, лікування, дітей та транспорт істотно подовжують цей шлях.

Гендерний фактор: роки різниці через зарплату

Окремий зріз дослідження — гендерний. Медіанні зарплатні очікування демонструють стабільний розрив: близько 24 тис. грн у жінок проти 30 тис. грн у чоловіків. Різниця сягає приблизно 20%.

На практиці це означає різну швидкість накопичення навіть за однакових цін на житло.

У Київ жінкам потрібно відкласти приблизно на 25 місячних зарплат більше, ніж чоловікам, щоб придбати однокімнатну квартиру. Якщо відкладати лише чверть доходу, різниця у часі накопичення зростає до 102 місяців — це близько 8,5 років додаткового очікування.

Соціологиня та керівниця напряму аналітики ЛУН Людмила Кірюхіна наголошує: житло — це не лише квадратні метри, а й економічна автономія. Можливість мати власну квартиру знижує фінансову вразливість і прямо впливає на незалежність, зокрема в ситуаціях домашнього насильства. Відтак гендерний розрив у доходах перетворюється на розрив у життєвих шансах.

Найбільша різниця у строках накопичення фіксується не лише в столиці. У Рівне жінкам потрібно відкладати на 42 місяці довше, ніж чоловікам, якщо накопичувати весь дохід. Якщо ж відкладати 25% зарплати, розрив зростає до 166 місяців — майже 14 років. Схожа ситуація у Вінниці та Черкасах, де жінки змушені накопичувати на 11–12 років довше.

Професії: де розрив найбільший

У розрізі професій гендерна нерівність проявляється ще чіткіше. У сферах сервісу та продажів розрив у доходах безпосередньо конвертується у роки додаткових заощаджень.

Кухарі: чоловікам потрібно близько 77 повних зарплат, жінкам — 102.
Менеджери з продажу: різниця також близько 25 місячних доходів.
Касири: жінкам доводиться накопичувати приблизно на 21 зарплату більше.

Якщо ж відкладати лише частину доходу, різниця у строках сягає 6–8 років.

Водночас існують винятки. Бухгалтерки накопичують швидше за чоловіків — близько 7,3 року проти 8,5. У водіїв гендерної різниці практично немає. Проте такі приклади поодинокі й не змінюють загальної тенденції.

Географія доступності: де квартира ближча

Регіональний розподіл демонструє ще глибшу нерівність. Найдоступніше житло — у прифронтових та східних містах, де ціни нижчі через безпекові ризики та відтік населення. Там на купівлю однокімнатної квартири потрібно 3–4 річних доходи.

Натомість у великих економічних центрах шлях до власного житла значно довший. Так, у Львів однокімнатна квартира на вторинному ринку коштує близько $65 тис. За середньої зарплати містянам доведеться працювати приблизно 10 років, щоб назбирати повну суму.

Київ залишається у «золотій середині»: середня вартість однокімнатної квартири близько $60 тис., а накопичення триває понад 8 років.

Натомість у Херсон житло найдоступніше: однокімнатна квартира на вторинному ринку коштує близько $15 тис., що дорівнює приблизно 2,8 річних місцевих зарплат.

Більша площа — довша дистанція

Тенденція зберігається і для просторішого житла.

Двокімнатні квартири на сході України доступні швидше:
у Запоріжжі — 4,6 річних зарплат,
у Миколаїві — 5,7,
у Харкові — 6.

У західних регіонах ситуація протилежна.
У Львові — вам знадобиться 13,7 років накопичень,
в Ужгороді — 13,4,
у Чернівцях, Луцьку та Рівному — понад 10 років.

У столиці двокімнатне житло дорівнює 13 річним зарплатам.

Щодо трикімнатних квартир, то найдовше працювати доведеться киянам — майже 19 років. Львів майже не відстає — понад 18 років.

Отже, різниця у зарплатах конвертується у роки очікування. Навіть за стабільного доходу власна квартира для більшості українців — це довгостроковий фінансовий проєкт на 5–10 років. Для частини родин — значно довше.

Авторка: Наталя Толуб

Фото: Фріпік та з відкритих джерел

Читайте також: Будують попри війну: хто здав найбільше житла у Києві, Львові та Одесі