Ліля і Катя ходили в один дитячий садок, а потім і в одну школу.

Жвава й непосидюча Катя завжди користувалася добротою спокійної Лілі, списуючи у неї домашні завдання, позичаючи ручки, ділячи шоколадки…

Після школи дівчатка, хоч і вступили у різні інститути, але дружбу зберегли. Ліля завжди була готова вислухати подругу і допомогти їй.

Вперше вони серйозно посварилися, коли Катя зібралася заміж за Михайла.

– Ти впевнена? – запитала її Ліля.

– А що таке?! Ми кохаємо один одного, хочемо бути разом.

– Катю, ну Мишко, звісно, класний… Веселий, симпатичний. Але він аж надто компанійський і, вибач, не дуже надійний…

Ну який із нього чоловік?!

– Ах, ось ти якої думки про мого нареченого?! Яка ти після цього мені подруга?!

– Справжня, – усміхнулася Ліля, намагаючись згладити ситуацію. – Тому й хочу застерегти тебе від помилок.

Вона й справді переживала за подругу. Скільки разів та скаржилася на нареченого, що той зникає на кілька днів і, можливо, зраджує їй.

Дівчата помирилися тільки перед весіллям Каті й Михайла. Причому попросила пробачення Ліля – вирішила не псувати подрузі свято.

Після весілля молодій дружині стало не подруг – треба було дбати про коханого чоловіка.

І поки той поводився так, як і має поводитися порядний одружений чоловік, дівчина про подругу рідко згадувала…

…– Лілю-ю-ю! – плакала Катя через рік у слухавку. – Цей підступний мені зраджує… Що робити?!

– Чого ти так вирішила?

– Він сказав, що поїхав на риболовлю і телефон  вимкнув.

– Куди поїхав? Може там зв’язку немає?

– Так має там бути зв’язок. Просто він в коханки і тому вимкнув телефон.

– Нісенітниці якісь. Не накручуй себе. Мишко тебе любить.

Коли у Каті з Михайлом народилися двійнята, Лілі довелося ще й розбиратися в «дитячих» питаннях.

А коли вони трохи підросли, стало само собою зрозумілим, що вона за ними може доглянути через відсутність батьків.

– Лілю, нас із Мишком сьогодні в гості запросили. Ми завеземо тобі Сергійка із Сашком? – дзвонила подруга, навіть не цікавлячись планами Лілі.

– Звичайно, – погоджувалась Ліля.

Їй дійсно було в радість проводити час із дітьми. Своїх у них із Павлом не було поки що.

Чоловік працював на заробітках – їм були потрібні гроші на свою квартиру.

Єдиний раз Ліля відмовила подрузі у проханні посидіти з малюками, коли їй потрібно було відвідати слабу маму.

– Подруга, називається! – образилась Катя. – Що не можна перенести цей візит?

– Ні, – Ліля навіть не почала звертати уваги на тон подруги, бо дуже переживала за маму. – Може, ви з Мишком свій візит перенесете?

Катя кинула слухавку і цілий місяць подрузі зовсім не дзвонила, але потім все стало як раніше.

Відвезти родину Каті й Михайла на дачу, коли в них зламалася машина, допомогти з оформленням документів на гараж, просто вислухати скарги на свекруху – Ліля завжди приходила на допомогу.

Сімейні пакетні тури

А коли Мишко все-таки пішов від Каті через її постійні ревнощі, подрузі довелося буквально переїхати до неї на два місяці.

Покинута дружина дуже засумувала і ні домашніми справами, ні дітьми не займалася.

Тоді Ліля мало не залишилася без чоловіка – терплячий Павло занервував не на жарт через довгу відсутність дружини.

На щастя, вони помирилися.

…Через пів року після розлучення Катя вже остаточно відійшла від переживань, влаштувалася на нову роботу і…

Майже перестала спілкуватися з Лілею.

Під час чергового рідкісного дзвінка подруга із захопленням розповіла, що в них у компанії з’явилася чудова співробітниця.

– Її звуть Анжела, вона незаміжня – присвятила всю себе кар’єрі.

Ми з нею вдвох нещодавно їздили відпочивати. Так гарно провели час! – розповідала Катя.

– Я рада за вас, – спокійно сказала Ліля.

Вона не стала нагадувати подрузі, що теж запрошувала її в подорож, але отримала відмову.

– Дивно, що дітей не привезла, – подумала Ліля. – Мабуть, Мишко до себе забирав.

– Ось так, а ще ми збираємось на море за кордон! Я з дітьми і вона з маленькою племінницею, – продовжувала своє захоплене оповідання подруга. – Анжела там знає чудовий готель, недорого і з розвагами для дітей.

– Це чудово.

– А ти як там?

– Все добре. Ось теж із Павлом у відпустку збираємось…

– Зрозуміло, – як завжди, не дослухала подругу Катя. – Ну гаразд, я побігла.

Бо ми з Анжелою хочемо в кафе одне заскочити – вона каже, що там дуже смачні тістечка без цукру продають. Бувай!

Тепер Ліля про життя своєї подруги знала тільки те, що пов’язане з Анжелою.

А про появу в житті Каті нового чоловіка почула від знайомої.

– Ти й справді не знала?! – здивувалася та. – У них же ж весілля через місяць!

– А-а-а, ну так… Катя щось говорила, – пробурмотіла у відповідь Ліля, не бажаючи визнавати, що тільки-но почула цю новину.

Подруга подзвонила через три дні.

– Катю, кажуть, ти виходиш заміж? – запитала Ліля, вислухавши чергову розповідь про те, як подруга проводить час з Анжелою.

– Ну, так. А хіба я тобі не казала?

– Та ні. Ну й на весілля забула покликати, – усміхнулася Ліля.

Подруга помовчала.

– Ну-у-у… Ти ж вагітна, я думала, що тобі не до весіль, – нарешті сказала вона.

– Але ж не слаба?

– Взагалі-то я збиралася вас із Павликом запросити, просто не встигла, – сказала Катя. – А знаєш що? Приходь на дівич-вечір. Я тебе з Анжелою познайомлю.

Ліля вирішила не думати про те, що подруга запросила її тільки тому, що не було куди подітися. Дуже вже хотілося подивитися на ту саму Анжелу.

І Анжела їй категорично не сподобалася. Аж надто вона була відкрита, вся така активна, з якоюсь хитринкою в очах.

Про це Ліля й сказала Каті, коли та спитала її думку.

– Та ти просто ревнуєш, – пирхнула подруга.

– Можливо. Але мені здається, що недовго ваша дружба триватиме – покаже ще Анжела своє справжнє обличчя…

Подруги завершили цю розмову, щоб не псувати свято.

На весіллі Ліля намагалася триматися подалі від Анжели, хоча та намагалася завести розмову і, як здалося жінці, не зводила очей з Павла.

Той, щоправда, прямо втікав від активної подружки нареченої. Так-так, саме Анжела була дружкою на цьому весіллі Каті.

Протягом наступного пів року спілкування подруг звелося практично до нуля. Ліля народила дочку, поринула в хатні клопоти, і сама Каті не дзвонила.

Подруга з народженням Софійки привітала її по телефону Заодно розповіла, що вони з чоловіком Олексієм їздили у відпустку без дітей, але разом з Анжелою та її чоловіком.

Лілі не дуже хотілося вже все це слухати, та й дитина просила уваги, тому жінка закінчила розмову.

Вони вирішили охрестити Софійку. Хресним Павло вибрав свого друга, а ось із вибором хресної сталася затримка.

– Може, Катю? – невпевнено запропонувала Ліля.

– Та нізащо! – раптом вигукнув чоловік. – Ти не бачиш, що вона тебе завжди тільки використовує?!

Я не хочу, щоб вона була хрещеною моєї дочки! Крапка.

Реакція чоловіка здивувала жінку – Павло завжди був дуже стриманим. Вона навіть задумалася, чи кликати Катю з Олексієм на самі хрестини.

Питання вирішилося саме собою.

– А що ж ти, подруго, мовчиш про хрестини? – зненацька Катя зателефонувала сама. – Від чужих людей дізнаюся…

– Та ми ще з датою не визначилися, – виправдовувалася Ліля.

– Зате з хресною визначилися швидко, – єхидно сказала подруга. – Гаразд, нав’язуватись я не буду…

Свято пройшло без подруги. Хресною стала двоюрідна сестра Павла.

Спілкування між подругами звелося нанівець.

Через три місяці Катя знову здивувала Лілю, зателефонувавши їй, коли та була на дачі у батьків.

– Ти де?! Я приїхала, а у вас вдома нікого немає, – навіть не привітавшись, видала вона.

Було зрозуміло, що жінка плаче, тому Ліля не обурювалася тим, що вона вирішила до них приїхати без попередження.

– Щось сталося? Ми на дачі, через два дні тільки повернемося.

– Сталося! Мені Олексій зрадив!

– Катю, та як так? Та не може бути…

– Ні, Лілю, цього разу все правда. Я сама їх застала. І знаєш, з ким?

– З ким? – запитала Ліля.

Катя назвала імʼя і Ліла аж сіла від почутого.

– З Анжелою! – плакала подруга.

– «Ой, Катрусю, ти вибач, що так вийшло. Просто ми з Олексієм любимо один одного», – спародіювала Катя суперницю, і почала сваритися.

Ліля мовчала, знаючи, що подруга зараз її все одно не почує.

– Хотіла я їй влаштувати, та Олексій мене зупинив.

Ну, йому й дісталося. Виставила обох. А цього гультяя разом з речами, – натхненно розповідала Катя. – А чоловік, уявляєш, сказав, що я сварлива… І навіть пробачення просити не став!

– А від мене ти що хочеш?

– Як що? – оторопіла подруга. – Думала, що ти підтримаєш мене…

– Я підтримую. І навіть не нагадуватиму, що я тебе попереджала з приводу твоєї Анжели. А зараз, вибач, у мене багато справ, – завершила розмову Ліля.

…Катя дзвонила ще кілька разів, але Ліля більше не мала інтересу до її проблем, і дзвінки припинилися.

Нарешті Ліля зрозуміла, що чоловік був правий – подруга її просто використовує.

Більше вони не спілкуються.