У вівторок, 24 лютого, Львів проведе в останню путь військових Андрія Кіцеру, Павла Антонова та Романа Зінкевича, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Прощання з Андрієм Кіцерою розпочнеться о 9:30 у храмі Володимира і Ольги (вул. Симоненка, 5).

Чин похорону всіх трьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Львів’ян закликають віддати шану військовим й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.

Біографічні довідки захисників:

Львів’янин Андрій Кіцера (11.06.1972 – 28.01.2026) навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола. Згодом здобув професію маляра з художньої обробки у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Також навчався у Катехитично-педагогічному інституті Українського католицького університету.

Проходив строкову військову службу. Працював майстром з інтер’єру на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був людиною з великим серцем, вихованим, відповідальним, щирим і турботливим. Завжди допомагав іншим, був надійною опорою для своєї родини та вірним другом. Вирізнявся чуйністю, добротою, внутрішньою силою й незламністю, завжди залишався усміхненим, життєрадісним та оптимістичним. Вів здоровий спосіб життя, займався дзюдо, гімнастикою та бойовими мистецтвами. Любив подорожувати, особливо в гори, цікавився історією, розумівся на музиці. Займався пасікою та садівництвом, любив готувати.

Його словами було: «Земля – це моє життя». Опираючись на Святе Письмо, яке знав досконало, давав мудрі поради. Часто повторював: «Якщо мене Ісус покличе, я візьму рюкзак і піду додому». Для багатьох він був прикладом світлої та сильної людини.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став до лав ЗСУ. Воював на Миколаївському, Херсонському, Південнослобожанському, Донецькому, Курському та Північнослобожанському напрямках у складі 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За зразкову службу», відзнакою «За знищеного ворога» та медаллю «Учасник АТО».

В Андрія Кіцери залишилися дружина, донька, брат та родина.

Львів’янин Павло Антонов (22.07.1976 – 31.01.2026) здобув професію електромеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу. Працював у сфері будівництва за кордоном та водієм на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Павло любив музику, риболовлю та відпочинок на природі. Був спокійним і неконфліктним, турботливим, щирим та комунікабельним. Любив тварин і мав добре серце.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Воював на Донецькому напрямку у складі 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.

У Павла Антонова залишилися дружина, син та брат.

Львів’янин Роман Зінкевич (17.08.1983 – 17.02.2026) навчався у ліцеї №18. Згодом здобув професію автомеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.

Працював у сфері торгівлі на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Роман любив готувати й завжди дбав про затишок у домі. Він був надійною опорою для своєї сім’ї, справжнім господарем – відповідальним, людяним і порядним. Добрий та щирий за характером, він умів підтримати, вислухати й допомогти у потрібну мить.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Воював на Донецькому напрямку у складі 109 окремого гірсько-штурмового батальйону.

У Романа Зінкевича залишилися дружина, син, мати, сестра, родина та друзі.