Люба повернулася з Італії ще влітку, приїхала, коли діти повідомили, що мамі зовсім погано. А потім її не стало, були клопоти по оформленню документів, та й якась така туга на серці лягла, що захотілося трохи побути вдома.

На заробітки Люба поїхала ще 20 років тому, тоді мамі було 60, вона погодилася залишитися з внуками, щоб дати можливість доньці заробити на життя. Розуміла, що вони з батьком нічого доньці дати не змогли, шлюб у Люби теж виявився не зовсім вдалим, бо чоловіка крім оковитої нічого не цікавило. Бачила мама, як донька заради дітей старається з усіх сил, от і відпустила на чужину, щоб заробила щось, поки молода і має сили.

За цих 20 років змінилося дуже багато – тепер уже Любі майже 60. Чоловіка давно не стало, згубила його оковита. Діти виросли, спочатку одружився старший син, потім вийшла заміж і молодша донька. Люба наче відчувала провину перед дітьми, тому всі зароблені гроші відсилала в Україну, ділила порівну між дітьми, боялася когось з них образити.

Доньці Люба квартиру купила, а синові допомогла будинок збудувати, так що свій батьківський обов’язок виконала сповна. От тільки діти в свою чергу про свій обов’язок забули, бо коли захворіла бабуся, у них не знайшлося місця, щоб забрати стареньку до себе, Люба платила весь останній рік сусідці, аби та приходила до її матері.

Втрату матері Люба пережила дуже важко, тільки тепер зрозуміла, що мама для неї і для її дітей зробила все можливе, а от віддячити Люба їй не встигла. Останні 10 років старенька жила сама, і їй дуже не вистачало спілкування. Люба телефонувала їй кілька разів на тиждень, але треба було кожного дня. Треба було слухати як в цьому році вродила їхня яблуня, скільки картоплі посадила і про те, що дощі цієї осені не перестають лити. Але на це завжди чомусь не вистачає часу. Якось так виходить, що в цьому світі на найрідніших і найближчих людей нам завжди не вистачає часу.

Діти приїхали на пoхорон, підтримати маму і провести бабусю в останню путь. А далі почали розпитувати, коли Люба планує повертатися назад, скільки грошей цього разу привезла, і кому вона збирається віддати бабусину хату.

Люба і справді привезла з собою немалу суму грошей. Цього разу вона вперше не дала нічого дітям. Почекала 40 днів, а далі взялася ремонтувати мамину хату, в якій чомусь дуже захотіла жити – провела туди воду, газ. Єдине, про що шкодувала, це чому вона не зробила цього раніше, щоб її матуся хоч на старості літ пожила в добрі.

Відклала Люба і велику суму на пам’ятник, який запланувала зробити через рік. Діти не розуміли, навіщо мама так витрачається, а вона і не стала їм нічого пояснювати, просто цього дуже прагнула її душа. Побути вдома, побути з мамою, яка тепер допомагатиме їй з небес…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.