Тиждень я пролежала в лікарні з кишковою інфекцією. Сина свого залишила на догляд свекрусі і гірко пошкодувала. Моєму Антону 5 років. Він чемна дитина, у всьому мене слухається і не капризує. Видно, Софія Андріївна хотіла й тут показати своє “я”. Не раз я бачила, коли вона приходила в гості, то дуже грубо обходилась з моїм сином. Не раз могла його й за лікоть шарпнути. А як Антон вилив на неї компот (мій син зробив це ненавмисно), то такий ґвалт зчинила, ледве я їх розборонила. Не хотілось

Не хотілось мені залишати дитину з такою бабусею, та що мала робити? Мій чоловік Сергій працює в іншому місті, приїжджає тільки на вихідні.

– Це ж на кілька днів, – переконував він, – нічого ж не трапиться. Повір, я знаю маму, вона добре

нас з братом виховала!

Але в мене серце було не на місці. З лікарні я часто телефонувала сину, та свекруха інколи й трубки не підіймала, а як почую голос сина через телефон, то Софія Андріївна одразу перерве

розмову:

• Знову твій син кудись пнеться! Місця собі шукає!Мамо, чому ти так довго хворіла? Бабуся мене била, – так син мене зустрічав з лікарні. Я була шокована. У дитини зʼявились синці на тілі, я ж його ніколи так не “виховувала”. Одяг на Антону був брудний, футболка не першої свіжості, шорти з якимось незрозумілими плямами.

  Перший вечір він дуже плакав і на мить не хотів мене відпускати. Я й дивувалася, Антон був у мене уже самостійним. Звідки ж такий стрес у

  ДИТИНИ?

  – Мамо, а ти зі мною пограєшся? Бо бабуся Софія не хотіла і на вулицю не виводила, а там мої друзі.

  Надворі погода спекотна, але ж можна було хоча б ввечері погуляти з сином. Та це ще було пів біди. Якось, коли в Антона зламалась машинка, я почула від нього лайливе слово. Я одразу подумала, де він цього навчився? Чи, може, десь на вулиці? І тут мені на думку прийшла свекруха.

  Авжеж, це ж вона навчила мого сина матюкатись!

  Довго я пояснювала Антону, що так не гарно. А

  дитині ж дуже не поясниш у такому віці, бо чим більше забороняєш, тим більше вона повторює.

  Коли я розказала про все Сергію, він навіть відпросився з роботи, щоб приїхати.

  — Яку ж я помилку зробила, що довірила сина твоїй мамі!

  Ще ніколи я не бачила Сергія таким розлюченим.

  А Софія Андріївна і тут знайшла собі

  виправдання:

  — То я його ще мало била!

  Скоро завершується відпустка, а я не знаю, як маю сина в садок відправити. Такий стрес в дитини. Хіба звернутись до психолога?

  Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

  почуттям.

  , Ф чи

  . Ваша реакція має

  значення!