– Мамо, нам гроші потрібні, можна ми до тебе сьогодні в гості заїдемо? – питає мене донька напередодні Водохреща.

– Заїжджайте після Служби, – кажу. – Я планую в церкві воду освятити, а потім вдома буду, стіл накрию без проблем, бо ж повний холодильник їжі.

– Дякую, мамо, будемо десь під обід. Але з нами будуть і батьки Сергія. Ти ж не проти? – питає.

– Не проти, звичайно, це ж свята, нехай свати теж приходять, – відповіла я.

Я поставила слухавку і присіла на диван. На Різдво я до доньки в гості ходила, то навіть згадувати не хочу той прийом, настільки мені неприємно.

Світлана моя всю свою увагу приділяла батькам чоловіка, а на мене ніхто і уваги не звертав.

– Мамо, може будете те… мамо, може будете се? – бігала навколо своєї свекрухи моя Світлана. Вона навіть встигла помітити, що у тієї чай в чашці охолов, так вона його підігрівала, а у мене виделка впала, я просила подати мені іншу, то дочка зробила вигляд, що не почула, і поки я сама не пішла на кухню, не помила свою виделку, то так би і сиділа за столом нічого не з’ївши.

Я, звичайно, рада, що у моєї дочки з свекрухою склалися такі гарні стосунки, не всім так щастить, але ж я її рідна мама, а вона мене просто ігнорує. Я для неї – лише банкомат, який видає гроші, а свекруха стала справжньою подругою.

В якійсь мірі я сама в цьому винна, адже поїхала на заробітки і мене не було багато років. Але ж я весь цей час старалася заради доньки, та вона тепер це сприймає як належне, і не перестає у мене просити грошей то на одне, то на інше, їй постійно на щось треба.

Поїхала я в Італію коли донька ще незаміжньою була. А коли Світлана заміж зібралася, то я вже до того часу їй на однокімнатну квартиру грошей наскладала.

Я тоді сватам пропонувала скинутися по половині і відразу купити більше житло дітям, та вона як замахала руками, що це я собі таке надумала, мовляв, звідки у неї гроші, вона ж не є заробітчанкою, як я.

То ж вийшло так, що спочатку я купила однокімнатну квартиру, а потім ще за два роки назбирала грошей, ми продали меншу квартиру і купили більшу. І нова квартира, і ремонт були зроблені за мої гроші, свати не вклали жодної гривні.

Але, поки мене не було, сваха моя змогла знайти підхід до моєї Світлани, вони між собою, так би мовити, подружилися.

Я висилала гроші доньці, по 900 євро щомісяця, а вона щедро ділилася ними з усіма. Сваха ходила з нею по магазинах, і вони разом витрачали мої гроші.

Зрозуміла я це не відразу, а поступово до мене стало доходити, що сваха використовує в якійсь мірі мою Світлану. Так, вона її любить, і з онуками допомагала, але попри це вона ніколи не відмовлялася від того, що Світлана платить за неї в кафе, чи купує для них обох щось з одягу, чи оплатить послуги перукаря або масажиста.

Так, по легенько, сваха біля моєї доньки і пригрілася. Мені це не подобається з кількох причин. По-перше, дочка витрачає на сваху мої гроші, а по-друге, я, рідна мама, відійшла на другий план для неї.

Проте, поки я була за кордоном, мені було не так боляче, але зараз я вдома, приїхала три місяці тому, і не впевнена, чи буду ще повертатися в Італію, і дивитися на те, як сваха користується добротою моєї дочки, мені не просто.

І сказати нічого не можу, бо ж дочка за свекруху горою стоїть. А до мене лише по гроші приходить, бо ж знає, що я привезла з собою немалу суму.

Тут теж проблема, бо гроші мають здатність закінчуватися, особливо якщо постійно тягати з шухляди по 100-200 доларів. А що мені на старість залишиться? Я вже не впевнена, що дочка допоможе, адже у неї в пріоритеті сваха.

Не подобається мені вся ця історія, але я не уявляю, як делікатно можна її виправити? Поговорити з дочкою? Чи з свахою? Як вважаєте?

Джерело