https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/mamo-ta-shho-ty-budesh-sama-robyty-ta-udvoh-z-tatom-bilshe-zarobyte-perekonuyut-mene-dity-a-ya-rozumiyu-shho-vony-ne-pro-mene-dumayut-a-pro-vlasni-gamantsi-znayu-ya-tsi-zarobitchanski-istoriyi/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Моєму Віктору 64 роки, він уже на пенсії. Останні 17 років працював водієм на заводі, але нещодавно його звільнили. Сказали, що вже застарий для такої роботи.

Вітя мій дуже непосидючий, нудно йому вдома, все в гаражі пропадає, шукає собі роботу. Я за освітою вчитель історії, поки ще працюю в школі, і маю кілька учнів на репетиторство.Окрім того, ще маємо дачу за містом, там обробляємо невелику ділянку, я влітку консервацію роблю.

Наші діти вже дорослі. Старший син Ігор живе в Тернополі з невісткою, переїхав до неї одразу після весілля. Добре, що Іра місцева. тому не виникало квартирного питання. Ми лише допомогли молодятам оплатити  весілля і медовий місяць. 

Середньому Олександру ми допомогли з кредитом на квартиру. Оплатили перший внесок і зробили гарний ремонт. Вікна поставили пластикові, меблі допомогли закупити. Але дуже спішили тоді, бо невістка мала от-от народити.

А з наймолодшою донькою витратилися чи не найбільше. 5 років ми виплачували кредит на Алінину квартиру, дуже економили, ледве ставало на продукти і комуналку, але допомогли дитині!

Ми дуже часто залишались вдома з онуками. Бувало й таке, що привозили нам четверо дітей і ми їх бавили. А то такі розбишаки, що за ними не встежиш! 

Та відколи Вітя вдома, його все не покидає думка – поїхати на заробітки. Його брат живе у Німеччині, і обіцяв допомогти з роботою і кімнату на перший час виділити. 

– Вік в мене не призовний, за кордон без проблем пустять, – розмірковує він. – Бо що мені тут робити? Ніхто на роботу брати не хоче. А родині гроші потрібні! Зробимо ремонт на дачі, онукам допоможемо, вони вже студенти!

– Та нащо воно треба? Краще відпочинь на старості, подбай про себе!

– А як онуки наші почнуть женитися? Хто їх житлом забезпечить? А гроші на весілля звідки візьмуть?

– Зараз і весілля як такого не роблять. А житло – то вже не наша турбота. Дітям ми допомогли, то хай вони про онуків і думають. Ми своє віддали.

Наш найстарший онук повнолітній. Він хоче вчитися у Києві, а це дуже дорого. Ще й планує наймати житло, бо в гуртожитку, самі розумієте, не ті умови. А наступної весни вже середня онучка школу закінчує. Їй також слід оплатити і випускний, і університет, і квартиру. А вона хоче поступати на IT. І от мій Віктор вирішив виступити у ролі мецената. Я категорично проти.

Однак Ігор і Сашко уже дізнались про батькові плани. І не просто підтримують його, а й мене за кордон відправляють:

– Мамо, та що ти будеш сама робити? Тобі з татом буде веселіше! Та й удвох більше заробите!

– Нема мені що робити, по заробітках кататися!

– Мамо, як ти не розумієш? А як нас з Ігорем в армію загребуть, хто про наших дітей подбає?

Не раз я чула, як діти батьків закордон відправляли і потім гроші з них тягнули, тому всіляко відмовляю чоловіка від такої ідеї. Він вже навіть квитки замовив і речі почав збирати:

– Та ти ще вмреш на тих заробітках! – переконую я чоловіка, але він стоїть на своєму.

Та серце в мене не на місці. Боюсь, що погано закінчиться ця заробітчанська історія.

MarichkaF