-Мамо, він за тебе на 15 років молодший, ну про що ти думаєш? Це зараз ти добре виглядаєш, все добре, а через 10 років все зміниться. Він буде ще молодим чоловіком, а ти бабусею…

-Доню, я його люблю, а він мене. І це найголовніше. Він в душі набагато старше, більш досвідченіший, мудріший, ніж цифри в паспорті. І йому від мене нічого не треба, розумієш? Просто, щоб я була з ним…

-Ох, не подобається мені ця затія… Ну зійдіться і живіть, навіщо вам цей цирк з весіллям? Ти розумієш, що будеш “старою нареченою”? З тебе ж люди будуть жартувати…

-Андрій наполягає, він говорить, нам нема чого соромитися… Сподіваюся, ви прийдете з Петром?

-Вибач, я не зможу, у мене роботи повно…

Ользі було прикро, що дочка так відноситься до її нових стосунків. З першим чоловіком, батьком Марини, вона розлучилася ще в молодості. Любив погуляти. Він швидко знайшов собі іншу дружину, від якої теж ходив на ліво, але ту все влаштовувало.

Весілля все ж вирішили не справляти, просто розписалися. Ольга бачила, що близькі та друзі не схвалювали її вибір. Ну і що це за весілля буде, де гості будуть перешіптуватися і кепкувати над “старою” нареченою. Ні у кого з її знайомих не було такої різниці у віці.

Жити стали у Андрія в квартирі, вона була більшою, і ближче до роботи. Квартиру Ольги здавали. Марина не приїжджала до матері, намагалася бачитися з нею на нейтральній території. Душа не лежала до нового чоловіка матері.

-Дочко… Не знаю, як сказати… Я вагітна!

-Мама, що ти говориш? Ти ж стара вже для пологів! Як ти взагалі завагітніла в такому віці?

-Марино, мені всього 45 років, чого ти з мене стареньку робиш? У Андрія ж немає дітей, йому хочеться…

-Хочеться йому? А про що він думав, коли одружився з жінкою такого віку? Ось і одружився б на молодій! Тобі ж важко буде народжувати, і ростити дитину…

-Нічого, впораємося! І, знаєш що? Мені набридло, що ти мене весь час критикуєш… Але ж ти – моя улюблена і єдина дочка!

-Ну, це тимчасово… Скоро у тебе з’явиться нова дитина, і я стану не потрібна. Мамо, я тебе попередила, що це недобре все, та й де гарантія, що цей Андрійко тебе не залишить на старості років з дитиною? І взагалі, у мене ще немає дитини, а ти…

-Гаразд, даремно я тобі сказала.

Ольга перестала спілкуватися з дочкою. Їй було прикро вислуховувати всі ці закиди.

Марина йшла по вулиці в поганому настрої. Знову нічого не вийшло. Доля значить така, бути бездітними.

-Андрій? Привіт. А ти чого тут?

-Олю на збереження поклали… Трохи важко все проходить…

-От я так і знала! Ну навіщо ви зачали цю дитину, адже мама вже не дівчинка для такого. А якщо з нею щось трапиться, ти подумав?

-Марино, я знаю, що ти не рада цьому. Але повір, ми з твоєю мамою любимо одне одного, і дитина у нас бажана. Я впевнений, що все буде добре!

-Впевнений він! Спробуй тільки маму сам залишити!

Марина зателефонувала матері і поговорила на підвищених тонах. Вона сама не розуміла, чому так злиться на маму. Адже повно жінок з молодими чоловіками, і з’являються діти, і нічого… Переживає, звичайно, ревнує… До нового чоловіка, нової дитині.

Тепер Марина не єдина радість у житті матері. Марина вирішила більше не висловлювати свої побоювання, будь, що буде.

“У тебе братик, 3500 грам, 51 см. У нас все добре.”

Ну ось, сталося. Марина читала повідомлення від мами зі змішаними почуттями. Це була і радість, вона тепер сестра, хоч і доросла для такого малюка. І тривога за маму, як вона буде справлятися. І якась образа, вона молода, здорова, і немає дітей, а тут, “літня наречена”, і дитина.

На виписку Марина прийшла з квітами і подарунком для брата Максима. Андрій світився від щастя, з гордістю тримаючи його в руках. Мама теж була щаслива, хоч і виглядала втомленою.

Марина стала часто бувати у мами, допомагала їй з новонародженим. Андрій допомагав в усьому, вставав вночі до дитини, готував суміш, прав, прибирав. Ольга не могла натішитися на чоловіка. Марина бачила, які вони дійсно щасливі і люблять один одного.

-Мамо, як же швидко пролетів цей рік! Максим такий пупсик, я його так люблю! І знаєш, ще хочу сказати, що помилялася на рахунок Андрія, він виявився хорошим чоловіком і батьком. Я заспокоїлася, і дуже рада за вас!

Мати з дочкою обнялися, і пішли їсти торт. Маленький іменинник розглядав м’яч, який подарувала йому сестричка.

-Мамо, Андрію, у нас новина для вас. У мене буде дитина. І ще, я перестала вас осуджувати, і мені стало якось легше на душі!

Всі почали вітати майбутніх батьків. У будинку панувало щастя, і було неважливо, скільки кому років, адже щастя не має віку!